§11. Громадянство України

Поняття та принципи громадянства України; підстави набуття громадянства України; підстави припинення грома­дянства України; повноваження органів, що приймають участь у вирішенні питань громадянства України

Громадянство України — це стійкий, необмежений у прос­торі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи гро­мадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Консти­туцією і законами України.

Ознаками громадянства як певного зв’язку особи з держа­вою є:

1) правовий характер цього зв’язку, його необмеженість у просторі та часі;

2) максимальний характер взаємних прав та обов’язків.

Громадянство знаходить своє виявлення у поширенні на від­повідну особу суверенної влади держави незалежно від місця її проживання — на території держави чи за її межами.

Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства складає головний конституційно-правовий інсти­тут — інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:

1. Конституція України.

2. Закон України «Про громадянство України» в редакції Закону від 18 січня 2001 року.

3. Чинні міжнародні договори України з питань громадян­ства (наприклад, Європейська конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 р.).

4. Підзаконні акти (наприклад, Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації ви­конання Закону України «Про громадянство України»).

Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадян­ство як природного права людини^[24], закріплюють принципи громадянства та регламентують порядок набуття і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, які беруть участь у вирішенні питань гро­мадянства та порядок їх вирішення.

Принципи громадянства — це вихідні положення, які ви­значають істотні риси відносин громадянства.

1) єдиного громадянства — громадянства держави Ук­раїна, що виключає можливість існування громадянства ад­міністративно-територіальних одиниць України. Якщо гро­мадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо інозе­мець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Цей принцип не означає абсолютної заборони біпатризму (подвійного громадянства або множинного громадянства). В окремих випадках громадянин України може перебувати одночасно і в громадянстві іноземної держави. Це, напри­клад, стосується:

а) дітей, які за народженням набули громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) дітей, які є громадянами України, у разі набуття ними громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення їх іноземцями;

в) громадян України, які автоматично набули іншого грома­дянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) громадян України, які після досягнення повноліття авто­матично набули іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такі громадяни України не отримали документи, що підтверджу­ють наявність у них громадянства іншої держави.

Враховуючи важливість принципу єдиного громадянства Конституція України віднесла його до засад конституційного ладу (ст. 4);

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства (апатризму);

3) неможливості позбавлення громадянина України гро­мадянства України (невід’ємності громадянства України). Цей принцип Конституція України (ст. 25) закріплює відповід­но до положень ч. 2 ст. 15 Загальної декларації прав людини: «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство»;

4) визнання права громадянина України на зміну грома­дянства;

5) неможливості екстрадиції чи депортації громадян України — громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч.

6) захисту державою громадян України за кордоном — громадянам України, які проживають або перебувають за ме­жами України гарантується піклування та захист (ч. 3 ст. 25 Конституції України);

7) неможливості автоматичного набуття громадян­ства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття грома­дянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслі­док припинення шлюбу або припинення громадянства України іншим з подружжя;

8) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства Ук­раїни. Так, згідно зі ст. 5 Європейської конвенції про громадя­нство забороняється, по-перше, дискримінація за ознакою ста­ті, релігії, раси, кольору шкіри, національного чи етнічного походження, по-друге, дискримінація залежно від способу на­буття громадянства;

9) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Згідно з Законом України «Про громадянство України» на­лежність до громадянства України визнається за такими ка­тегоріями осіб:

1) усіма громадянами колишнього СРСР, які на момент про­голошення незалежності України (24 серпня 1991 року) по­стійно проживали на території України;

2) особами, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціально­го походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом Ук­раїни «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особами, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина ко­лишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та дітьми таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент при­буття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства Ук­раїни.

4) особами, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

При цьому документами, що підтверджують громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

Підстави набуття громадянства України. При регламен­тації питань набуття громадянства в законодавстві України бу­ли враховані вимоги статті 3 Європейської конвенції про гро­мадянство від 6 листопада 1997 року, в якій зазначається:

«1. Кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутріш­ньодержавному праві, що її громадянство ex lege набувають та­кі особи:

а) діти, один із батьків яких на час народження цих дітей має громадянство цієї держави-учасниці, за винятком будь- яких випадків, що можуть бути передбачені у її внутрішньо­державному праві для дітей, які народилися за межами держа­ви. Стосовно дітей, батьківство яких встановлюється шляхом визнання, у судовому порядку або шляхом подібних процедур, кожна держава-учасниця може передбачити, що дитина набу­ває її громадянства за процедурою, яка визначається її внутрішньодержавним правом;

б) знайдені на її території немовлята, які інакше стали б осо­бами без громадянства.

2. Кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньо­державному праві, що її громадянства набувають народжені на її території діти, які при народженні не набувають іншого гро­мадянства. Таке громадянство надається:

а) ex lege при народженні;

б) в подальшому дітям, які є особами без громадянства, на заяву, що подається до відповідного органу безпосередньо дитиною чи від її імені у спосіб, встановлений внутрішньодер­жавним правом держави-учасниці.

Так, ст. 6 Закону «Про громадянство України» встановлює, що громадянство України набувається за такими підставами (див. рис. 11):

1. За народженням — філіація (від лат. fi.li.us — син). Філіація є основним способом набуття громадянства України. При цьому, громадянство за народженням набувається на ос­нові принципів «права крові» або «права ґрунту». У першому ви­падку дитина набуває громадянства батьків (одного з батьків) незалежно від місця народження, в другому — дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. У Законі України «Про громадянство України» закріплено принцип крові — особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України (ст. 7).

В окремих випадках застосовуються і елементи принципу ґрун­ту. Так, громадянство України за народженням також набувають:

- особи, які народилися на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на тери­торії України;

- особи, які народилися за межами України від осіб без гро­мадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набули за народженням громадянства іншої держави, є громадянами України;

- особи, які народилися на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набули за народженням громадянства жодного з батьків;

- особи, які народилися на території України і одному з бать­ків яких надано статус біженця в Україні чи притулок в Украї­ні, і які не набули за народженням громадянства жодного з бать­ків або набули за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- особи, які народилися на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах прожива­ють на території України, і не набули за народженням грома­дянства того з батьків, який є іноземцем;

- новонароджені діти, знайдені на території України, обоє з батьків яких невідомі (знайда).

2. За територіальним походженням. За цією підставою згідно зі ст. 8 Закону України «Про громадянство України» громадянином України реєструється:

- особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до

Рис. 11. Набуття громадянства України

Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно прожи­вали на інших територіях, що входили на момент їх народжен­ня або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республі­ки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянсь­кої Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства Ук­раїни, а також її неповнолітні діти. Іноземці, які є громадяна­ми (підданими) кількох держав, подають зобов’язання припи­нити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зо­бов’язання припинити іноземне громадянство подають декла­рацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства;

- дитина, яка народилася чи постійно проживала на тери­торії УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України)) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов’язання припинити іноземне громадянство, за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;

- дитина, яка народилася на території України після 24 серп­ня 1991 року і не набула за народженням громадянство Украї­ни та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого по­дано зобов’язання припинити іноземне громадянство, за клопотанням одного з її законних представників.

При цьому іноземці, які набувають громадянства України за те­риторіальним походженням та подали зобов’язання припинити іноземне громадянство¹¹, повинні подати документ про це, вида­ний уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваже­ного органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх ^[25] громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені за­конодавством цієї держави підстави для отримання такого доку­мента, з незалежних від них причин не можуть отримати його, во­ни подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

3. Внаслідок прийняття до громадянства — натураліза­ція (від фр. паіигаіізег). В юридичній літературі розрізняють натуралізацію за законом (усиновлення, встановлення над осо­бою опіки) та натуралізацію за заявою^[26].

Натуралізація за заявою передбачає необхідність подання в письмовій формі відповідної заяви на ім’я Президента Украї­ни, яка скріпляється підписом заявника із зазначенням дати складання.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадян­ства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців)^[27].

Іноземці, які подали зобов’язання припинити іноземне гро­мадянство, повинні подати документ про це, виданий уповно­важеним органом відповідної держави, до уповноваженого орга­ну України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного гро­мадянства;

3) безперервне проживання на законних підставах на тери­торії України протягом останніх п’яти років (ценз осілості).

Ця умова не поширюється на осіб, які мають визначні заслу­ги перед Україною, на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, а також на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України по­над два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином Украї­ни не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 части­ни третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» (одному з подружжя, якщо інший з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і бать­кам громадян України).

Для осіб, яким надано статус біженця чи притулок в Укра­їні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, — на три роки з моменту в’їзду в Україну;

4) отримання дозволу на імміграцію.

Ця умова не поширюється на осіб, які мають визначні заслу­ги перед Україною, на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Ук­раїні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Ук­раїну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» (7 серпня 2001 року) і мають у пас­порті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відміт­ку про прописку або отримали посвідку на постійне проживан­ня в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, до­статньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийнят­тя яких до громадянства України становить державний інтерес для України, а також на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поши­рюється на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні й один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до цього Закону є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється за спрощеною процеду­рою — від них не вимагається визнання і дотримання Консти­туції України та законів України, безперервного проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років, отримання дозволу на імміграцію, володіння дер­жавною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування та наявності законних джерел існування. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в країні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без гро­мадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

Закон також установлює перелік осіб, які не приймаються до громадянства України. До них, зокрема, належать особи, які:

1) вчинили злочин проти людства чи здійснювали геноцид;

2) засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяж­кого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано за­конодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

4. Унаслідок поновлення у громадянстві. Поновлення у громадянстві України здійснюється реєстрацією громадяна­ми України осіб, які після припинення громадянства України є особами без громадянства і подали заяву про поновлення у громадянстві України незалежно від того, проживають вони постійно в Україні чи за кордоном, але за умови відсутності обставин, за яких не допускається прийняття до громадянства України. Такий порядок поновлення у громадянстві України поширюється і на осіб, які після припинення громадянства Ук­раїни набули іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулися в Україну на постійне проживання і подали заяву про поновлення у громадянстві Ук­раїни та зобов’язання припинити іноземне громадянство.

При цьому, іноземець, який перебуває у громадянстві (під­данстві) кількох держав, подає зобов’язання припинити грома­дянство всіх цих держав. Іноземець, якому надано статус біжен­ця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подає декларацію про від­мову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземець, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинен по­дати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України про­тягом двох років з моменту реєстрації його громадянином Ук­раїни. Якщо іноземець, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа з неза­лежних від нього причин не може отримати його, він подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

У громадянстві України не поновлюються особи, які втрати­ли громадянство України у зв’язку з набуттям його внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей чи фаль­шивих документів або стосовно яких рішення про оформлення набуття громадянства України скасовані на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» (якщо особа на­була громадянство України за територіальним походженням або через поновлення у громадянстві шляхом обману, внаслі­док подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за на­явності якого особа не може набути громадянство України).

5. Унаслідок усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або осо­бою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а дру­гий — особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

6. Унаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклу­вання, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, у дитячий будинок сімейного типу чи при­йомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадя­нства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга — особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прий­няття рішення про встановлення опіки чи піклування або з мо­менту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки чи піклування.

Дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування й опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга — іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки або піклування чи з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки або піклуван­ня, якщо така дитина у зв’язку із встановленням опіки або піклування не набуває громадянство опікуна чи піклувальни­ка, який є іноземцем.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і пос­тійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здо­ров’я, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника, стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, якщо її батьки померли, позбав­лені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недіє­здатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, роз­лученої із сім’єю, не знайдені.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і вихо­вується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, сім’ї патронатного вихователя, якщо хоча б один із батьків-ви- хователів або прийомних батьків, або патронатних вихователів є громадянином України, стає громадянином України з момен­ту влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім’ї або передачі на виховання в сім’ю патронат- ного вихователя, якщо її батьки померли, позбавлені батьківсь­ких прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголо­шені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім’єю, не знайдені.

7. Унаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки. Іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані су­дом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набран­ня чинності рішенням про встановлення опіки.

8. У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є особою без громадянства, реєструється громадяни­ном України за клопотанням того з батьків, який є громадяни­ном України.

Дитина, яка є особою без громадянства, один із батьків якої є громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, бать­ки якої перебувають у громадянстві України, реєструється гро­мадянином України за клопотанням одного з батьків.

Дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадяни­ном України, а другий — іноземцем, реєструється громадяни­ном України за клопотанням того з батьків, який є громадяни­ном України.

9. Внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства. Неза­лежно від місця народження та місця постійного проживання за цією підставою набуває громадянство України:

а) дитина, мати якої є іноземкою або особою без громадян­ства, а батьком визнано громадянина України;

б) дитина, батько якої є іноземцем або особою без громадян­ства, а матір’ю визнано громадянку України;

в) дитина, мати якої є іноземкою або особою без громадян­ства, у разі встановлення факту батьківства, якщо батько ди­тини перебував у громадянстві України;

г) дитина, батько якої є іноземцем або особою без громадян­ства, у разі встановлення факту материнства, якщо мати дити­ни перебувала у громадянстві України.

При цьому, якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства відбувалося після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, набуває громадянство України незалежно від місця народження та місця постійного проживання у разі настання передбачених вище умов.

Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлен­ня факту батьківства чи материнства відбувалося після досяг­нення дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набу­ває громадянство України незалежно від місця її народження та місця постійного проживання, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов’язання припинити іно­земне громадянство.

При вирішенні питання щодо набуття громадянства Ук­раїни дітьми віком від 14 до 18років треба мати на увазі, що це може відбуватися лише за їхньою згодою.

10. За іншими підставами, передбаченими міжнародними угодами України. Такими підставами можуть бути, наприклад, оптація (вільний вибір громадянства тієї чи іншої держави в зв’язку з переходом частини території від однієї держави до іншої або проголошенням частини території колишньої держави

новою незалежною державою) або трансферт (перехід части­ни території супроводжується зміною громадянства без права вибору).

Підстави припинення громадянства України. Ст. 17 Закону України «Про громадянство України» передбачає такі підста­ви припинення громадянства України (рис. 12):

1. Унаслідок виходу з громадянства України (депатріа- ція). Громадянин України, який відповідно до чинного зако­нодавства України є таким, що постійно проживає за кордо­ном, може вийти з громадянства України за його клопотанням, яке подається на ім’я Президента України.

З метою скорочення випадків апатризму Закон України «Про громадянство України» (ст. 18) передбачає умови, за яких допускається вихід із громадянства України, це — набуття громадянства іншої держави або отримання документу, вида­ного уповноваженими органами іншої держави, про те, що гро­мадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з грома­дянства України.

Крім того, передбачені випадки, коли вихід з громадянст­ва України не допускається — якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обви­нувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає ви­конанню.

2. Внаслідок втрати громадянства України. Під втратою громадянства, як правило, розуміють автоматичне припинен-

Рис. 12. Припинення громадянства України

ня громадянства за певних умов^[28]. Закон України «Про грома­дянство України» (ст. 19) передбачає, що громадянство Украї­ни втрачається за таких обставин:

1) добровільне набуття громадянином України громадян­ства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вва­жаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, вста­новленого національним законодавством держави, громадян­ство якої набуто.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадян­ства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадян­ства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадя­нства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого гро­мадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування зако­нодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує на­явність у нього громадянства іншої держави;

2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправди­вих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військо­вим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

За всіх зазначених вище обставин, окрім випадків, коли особа набула громадянство України шляхом подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, громадя­нство України не втрачається, якщо внаслідок цього грома­дянин України стане особою без громадянства.

Від втрати громадянства варто відрізняти позбавлення гро­мадянства, тобто примусове позбавлення громадянства осо­би, яка набула його за народженням (денаціоналізація), або примусове позбавлення громадянства натуралізованої особи (денатуралізація). Конституція України (ст. 25) та Закон Ук­раїни «Про громадянство України» (ст. 2) забороняють поз­бавляти громадянства України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадя­нства України або щодо якого оформляється втрата громадян­ства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України.

3. За підставами, передбаченими міжнародними догово­рами України. Як і при набутті громадянства України, до них можна віднести такі підстави, як оптація або трансферт.

Закон України «Про громадянство України» передбачає та­кож можливість скасування рішення про оформлення набут­тя громадянства України у випадках, якщо особа набула громадянство за територіальним походженням або її було по­новлення у громадянстві України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих доку­ментів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наяв­ності якого особа не може набути громадянство України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадян­ства України або щодо якого оформляється втрата громадян­ства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України.

У разі зміни громадянства батьків, внаслідок якої обоє або один із них виходять із громадянства України, може змінити­ся відповідно і громадянство їхніх дітей.

Так, якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне про­живання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадян­ства України може вийти і дитина.

Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який ви­ходить з громадянства України, за його клопотанням.

Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а інший є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який ви­ходить із громадянства України, за його клопотанням.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов із громадянства України, а дру­гий є громадянином України, дитина може вийти з громадян­ства України за клопотанням про це того з батьків, який ви­йшов з громадянства України.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а дру­гий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може ви­йти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з громадянства України.

Дитина, яка відповідно до чинного законодавства України вважається такою, що постійно проживає за кордоном, може вий ти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.

Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на момент її народження батьки або хоча б один із них бу­ли іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з гро­мадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини.

Дитина, яка усиновлена подружжям, один з яких є грома­дянином України, а інший є іноземцем, може вийти з громадя­нства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.

Дитина, усиновлена іноземцями чи особами без громадян­ства, може вийти з громадянства України за клопотанням од­ного з усиновителів.

Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Повноваження органів та організацій, які беруть участь у вирішенні питань громадянства. У вирішенні питань грома­дянства беруть участь такі органи та організації:

1. Президент України: приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і Закону України «Про гро­мадянство України», Закону «Про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України» визначає по­рядок провадження за заявами і поданнями з питань громадян­ства та виконання прийнятих рішень; затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

2. Комісія з питань громадянства при Президенті України: розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задо­волення цих заяв та подань; повертає документи про прийнят­тя до громадянства України чи про вихід з громадянства Ук­раїни уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного зако­нодавства України; контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

3. Спеціально уповноважений центральний орган вико­навчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи^[29]:

1) встановлюють належність до громадянства України відпо­відно до статті 3 Закону України «Про громадянство України»;

2) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадян­ства України дітей у випадках, передбачених частинами вось­мою — одинадцятою статті 18 Закону України «Про громадян­ство України», перевіряють правильність їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, наявність підстав для виходу з гро­мадянства України і відсутність підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, та разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

2) готують подання про втрату особами громадянства України та разом із необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань гро­мадянства;

3) приймають рішення про оформлення набуття громадян­ства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 ст. 6 Закону України «Про громадянство України», а саме:

- за народженням;

- за територіальним походженням;

- внаслідок поновлення у громадянстві;

- внаслідок усиновлення;

- внаслідок установлення над дитиною опіки чи піклу­вання;

- внаслідок установлення над особою, визнаною судом не­дієздатною, опіки;

- з огляду на перебування у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

- внаслідок установлення батьківства;

- за іншими підставами, передбаченими міжнародними до­говорами України;

4) скасовують прийняті ними рішення про оформлення на­буття громадянства України у випадках, якщо особа набула громадянство України за територіальним походженням чи бу­ла поновлена у громадянстві України обманом, унаслідок по­дання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих доку­ментів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України;

5) виконують рішення Президента України з питань грома­дянства;

6) видають особам, які набули громадянство України, пас­порти громадянина України, свідоцтва про належність до гро­мадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові по­свідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства України;

7) видають особам, які набули громадянство України, пас­порти громадянина України, свідоцтва про належність до гро­мадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про реєстрацію особи громадянином України;

8) вилучають в осіб, громадянство яких припинено або сто­совно яких скасовано рішення про оформлення набуття грома­дянства України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчен­ня громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини та видають довід­ки про припинення громадянства України;

9) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України.

14 червня 2002 р. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 844 у складі Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни було утворено Державний департамент у справах гро­мадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, який відповідно до покладених на нього завдань вирішує такі питан­ня громадянства:

1) готує документи з питань набуття/припинення громадя­нства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

2) забезпечує виконання рішень Президента України з пи­тань громадянства;

3) приймає у передбачених законом випадках рішення про оформлення набуття громадянства України;

4) веде облік осіб, які набули/припинили громадянство України;

5) організовує видання громадянам України паспортних до­кументів.

4. Міністерство закордонних справ України, диплома­тичні представництва і консульські установи України:

1) встановлюють належність до громадянства України;

2) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і осіб, прийняття яких до громадян­ства України становить державний інтерес для України, пе­ревіряють правильність їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства Украї­ни, і разом із висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

3) приймають заяви разом із потрібними документами щодо виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, наявність підстав для виходу з громадянства Ук­раїни, відсутність підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом із висновком надсилають на роз­гляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

4) готують подання про втрату особами громадянства Ук­раїни і разом з необхідними документами надсилають їх на розг­ляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

5) приймають рішення про оформлення набуття громадян­ства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 Закону України «Про громадянство України»;

6) скасовують прийняті ними рішення про оформлення на­буття громадянства України у випадках, передбачених стат­тею 21 Закону України «Про громадянство України»;

7) виконують рішення Президента України з питань громадянства;

8) видають особам, які набули громадянство України, пас­порти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про реєстрацію осіб громадянами України;

9) вилучають в осіб, громадянство України яких припине­но або стосовно яких скасовано рішення про оформлення на­буття громадянства України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина Ук­раїни, проїзні документи дитини та видають довідки про при­пинення громадянства України;

10) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України;

11) перевіряють за заявами осіб, які перебувають за кордо­ном, належність до громадянства України.

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні пред­ставництва та консульські установи України здійснюють пов­новаження, зазначені в пунктах 1-10, стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно про­живають за кордоном, а також приймають рішення про оформ­лення набуття громадянства України за підставою, передбаче­ною пунктом 1 статті 6 Закону України «Про громадянство України» (за народженням), стосовно осіб, які народилися за межами України.