§ 3. Форми та методи діяльності поліції щодо забезпечення основних прав і свобод громадян

Діяльність поліції у сфері забезпечення конституційних прав і свобод лю­дини та громадянина здійснюється в певних формах і за допомогою різних ме­тодів, які обираються поліцейськими не довільно, а залежно від змісту такої діяльності, що сприяє підвищенню якості роботи.

Кожна форма, яка є невід'ємною частиною діяльності поліції щодо забез­печення прав і свобод, співвідноситься з нею як окреме та загальне, є виразом сутності всього процесу діяльності поліції в цій сфері. Діяльність поліції із забез­печення прав і свобод пронизує весь комплекс покладених на неї завдань, обу­мовлюючи і конкретизуючи їх. У підсумку всі завдання виступають похідними від головного завдання забезпечення прав і свобод людини та громадянина в ком­плексі із забезпеченням інтересів суспільства та держави.

Реалізація завдань і функцій поліції щодо забезпечення конституційних прав і свобод громадян відбувається у правових та позаправових формах.

Правові форми чітко окреслені в законі й породжують юридичні наслідки. До таких правових форм належать:

1) нормотворча - підзаконна регламентація діяльності поліції щодо забез­печення конституційних прав і свобод громадян;

2) правозастосовна - застосування загальних норм права до конкретних життєвих ситуацій. Правозастосовна діяльність може бути правоустановчою або правоохоронною. Правоустановча полягає в офіційному визнанні та юридичній фіксації певного права особи (наприклад, дозвільно-реєстраційна діяльність), тоді як правоохоронна - у захисті прав особи від протиправних посягань чи застосуванні до правопорушника заходів юридичного примусу (наприклад, здій­снення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій);

3) установча - створення відповідних структур (департаментів, управлінь, відділів) для забезпечення належних умов для реалізації конституційних прав і свобод. Яскравим прикладом такого роду діяльності стало створення відповідно до наказу Національної поліції України від 27 листопада 2015 р.

4) контрольна - спостереження за станом справ у сфері додержання прав людини та своєчасне й ефективне реагування у разі виявлення відхилень від вста­новлених вимог. Такий контроль здійснюється як відповідними керівниками поліції, так і спеціально створеним у 2015 р. Управлінням забезпечення прав людини;

5) інтерпретаційна - тлумачення змісту нормативно-правових актів у сфері прав людини. Так, позитивну роль у забезпеченні працівниками поліції законнос­ті й правопорядку під час виборчих кампаній відіграли методичні рекомендації «Дії працівників поліції під час виборчого процесу в Україні», розроблені провід­ними науковцями системи МВС України.

Позаправові форми якщо й передбачені в законодавстві, то тільки в най­більш загальних рисах, і не породжують юридичних наслідків. До числа позапра- вових форм належать організаційна (організаційно-регламентуюча, організацій­но-соціальна, організаційно-виховна) та матеріально-технічна.

Організаційна діяльність поліції у сфері забезпечення прав людини вияв­ляється в організації правоохоронної діяльності, здійсненні різного роду заходів з інформування громадськості (брифінги, прес-конференції, інтерв'ю), проведен­ні координаційних засідань за участю представників громадських організацій та органів місцевого самоврядування тощо. Превентивні організаційні заходи, застосовувані працівниками поліції для забезпечення прав особи, пов'язані з охороною правопорядку і виражаються в організації і здійсненні патрульно- постової служби, оперативно-розшукової діяльності, індивідуальної та спеціаль­ної профілактики, юрисдикційної діяльності тощо.

Матеріально-технічна форма полягає в забезпеченні належного фінансу­вання та технічного оснащення органів і підрозділів внутрішніх справ, щоб вони могли ефективно протидіяти посяганням на права і свободи громадян.

Утім будь-які найдосконаліші форми не можуть існувати без відповідних методів, тому що метод - це спосіб теоретичного та практичного опанування дійсності.

У вітчизняній юридичній і спеціальній літературі зустрічаються різні класи­фікації методів. Виділяють:

1) залежно від функцій управління:

а) методи управління функціональними підсистемами (аналізу, прогнозу­вання, оцінки тощо);

б) методи виконання функцій управління (екстраполяції, «мозкового штур­му», експертних оцінок тощо);

в) методи прийняття управлінських рішень (моделювання, збору, зберіган­ня, обробки й аналізу інформації тощо);

2) залежно від переважання тих чи інших способів впливу:

а) мотивуючі (організаційно-адміністративні та стимулюючі);

б) методи організаційно-адміністративного впливу, в основі яких лежить влада керівника, що спирається на нормативні акти, які закріплюють завдання, функції, права, обов'язки, структуру органів внутрішніх справ;

3) за напрямами використання методів:

а) методи обстеження (збору даних);

б) методи обробки та аналізу інформації;

в) методи формування рішень;

г) методи обґрунтування рішень;

д) методи впровадження;

4) за способом і джерелом отримання інформації про досліджувані об’єкти:

а) теоретичні;

б) логіко-інтуїтивні;

в) емпіричні;

г) комплексно-комбіновані.

Існують інші численні класифікації методів. Усі методи по-своєму важливі і потрібні, не виключають один одного, а тісно взаємодіють, розширюючи аналіти­чні можливості, оскільки досить часто вирішення того чи іншого питання вимагає використання відповідного методу або їх сукупності. Кожен метод має свої особ­ливості та призначення і може бути застосований лише за наявності відповідних умов.

Найбільш поширеними та універсальними серед методів діяльності поліції є методи переконання і примусу.

Метод примусу є свого роду антизаходом держави на протиправну пове­дінку правопорушника. Він має такі форми прояву: а) примус, що використову­ється для попередження та припинення посягань на життя, здоров'я, честь і гідність громадянина, його майно; б) примус, що застосовується для безпосере­дньо силового здійснення прав та обов'язків громадян (накладення штрафу, вилучення заборонених предметів тощо); в) примус, пов'язаний з реалізацією адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Метод примусу є одним із засобів боротьби зі злочинністю, оскільки спря­мований на забезпечення законності, охорону прав і свобод громадян та пере­виховання злочинців. Застосування примусу в демократичному суспільстві від­бувається лише за умов, коли всі інші заходи виховного характеру не дали необ­хідних результатів. Метод примусу в діяльності поліції - це їх владний, негатив­ний вплив на індивідів, усупереч їх волі, з метою забезпечення прав та свобод людини.

Важливим у діяльності поліції є також метод переконання, який являє со­бою засіб впливу на свідомість і поведінку людей, комплекс виховних, поясню­вальних та заохочувальних заходів, які здійснюються з метою підвищення рівня свідомості, організованості та дисциплінованості, сумлінного дотримання грома­дянами всіх правових норм. Цей вплив може відображатися в моральному, правовому вихованні, здійсненні організаційно-масової роботи, агітаційно-пропа­гандистської діяльності, застосуванні заохочень тощо. Першочергове завдання цього методу - підвищення загальної правової культури людей та відповідних знань, формування правильних установок поведінки, прищеплення практичних навичок у здійсненні тих чи інших суб'єктивних повноважень тощо.

Особливе місце в діяльності поліції належить методу превенції, що є ос­новним, вирішальним видом діяльності із забезпечення конституційних прав і свобод. Унаслідок застосування профілактичних заходів відбувається зміна об'єктивних соціальних умов і деяких особистісних, антигромадських характери­стик суб'єкта. Тому надважливе значення має індивідуальна профілактична робота з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя і раніше здійснювали протиправні діяння. У цьому випадку завдання поліцейського полягає не тільки у тому, аби забезпечувати населення певною кількістю інформації морально­правового та кримінологічного характеру, але й у тому, щоб керувати процесом правового виховного та профілактичного впливу, розвивати суспільно корисні потреби особи, формувати її правову свідомість.

Загалом механізм забезпечення прав і свобод людини в діяльності Націо­нальної поліції України можна уявити у вигляді двох підсистем. Перша - система охорони, що поєднує в собі правові засоби, які встановлюють межі законного обмеження органами внутрішніх справ індивідуальної свободи громадян (засоби гарантування) та забезпечення законності під час застосування заходів примусу, що обмежують таку свободу (засоби охорони). Система охорони діє постійно і спрямована на припинення протиправних посягань на свободу громадян з боку посадових осіб поліції.

Друга система захисту становить єдність правових засобів, що забезпечу­ють поновлення порушеного права, притягнення до відповідальності винних, відшкодування шкоди, заподіяної правопорушенням (засоби гарантування), та організацію діяльності поліції щодо реалізації юридичних засобів захисту прав і свобод людини (засоби захисту). Необхідність застосування засобів захисту виникає у випадку порушення прав і свобод людини посадовими особами поліції. Використання в поліції зазначених заходів регламентується законами та іншими правовими актами, які доповнюються організаційною та контрольно-наглядовою діяльністю, що дозволяє реалізувати ці правові акти і тим самим запобігти неза­конним посяганням з боку окремих людей, посадових осіб на права та свободи людини.

Поява інноваційних технологій породила кіберзлочинність, боротьба з якою потребує використання нових ефективних методів діяльності поліції. Це вимагає постійного наукового аналізу з урахуванням закономірностей і тенденцій розвитку суспільства та держави, що, своєю чергою, неодмінно, буде сприяти реалізації конституційного завдання держави щодо визнання, дотримання та захисту прав і свобод людини та громадянина в суспільстві. Асоціація України і Європейського Союзу передбачає використання міжнародних стандартів, пози­тивного досвіду зарубіжних країн під час формування поліцейського законодав­ства, що здатне створити необхідні умови для формування в Україні реально діючої, професійної та ефективної поліції, отже, позитивно вплине на підвищен­ня результативності забезпечення прав і свобод. У процесі реалізації норматив­но-правових актів, котрі регулюють діяльність поліції, неодмінно з'являться нові проблеми, вирішення яких є першочерговим завданням вітчизняної науки та практики.