§ 11. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню

Шодо умов відповідальності, то вони визначаються або на загальних підставах за ст.440 або за ст.450 — у випадку ушкодження здоров'я чи заподіяння смерті джерелом підвищеної небезпеки).

Суб'єктом відповідальності за статтею 461 можуть бути громадянин або організація, що заподіяли шкоду життю і здоров'ю незастрахованої особи.

Ця стаття поширюється на потерпілих осіб, які не підлягають соціальному страхуванню.

У випадку ушкодження здоров'я незастрахованої особи їй відшкодовуються фактично понесені майнові витрати на додаткове харчування, протезування, санаторнокурортне лікування та інші витрати, тобто витрати, що пов'язані з поновленням здоров'я, якщо потерпілий за висновком лікарської експертизи дійсно потребує зазначених видів допомоги і не одержує їх через відповідні організації безоплатно.

Крім того, незастрахованій особі відшкодовуються збитки, пов'язані з втратою або зменшенням працездатності. При цьому розмір відшкодування визначається, виходячи із заробітку відповідної категорії робітників і службовців, а не з фактичних прибутків незастрахованої особи (частина перша ст.461 ЦК України). Наприклад, розмір відшкодування студенту (учню), який одержав трудове каліцтво під час проходження виробничого навчання (практики), визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії, якій навчався потерпілий, проте не нижче від найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.

У тих випадках, коли робота виконувалася студентом (учнем) на підставі трудового договору, відшкодування шкоди повинно проводитися на підставі статті 456 ЦК України (п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.).

Зазначені норми застосовуються постільки, поскільки немає спеціального закону, що передбачає розмір відшкодування незастрахованій особі.

У зв'язку з цим треба зазначити, що розмір збитків за пошкодження здоров'я таким незастрахованим особам визначається спеціально.

359

У випадку смерті незастрахованої особи право на відшкодування, яке обчислюється у зазначеному вище порядку, мають громадяни, передбачені в частині другій статті 456 ЦК України на строки, названі у частині третій тієї ж самої статті.