§ 3. Право оперативного управління
Суб 'єктами права оперативного управління є державні установи (організації, заклади), що знаходяться на державному бюджеті, тобто такі, що фінансуються за його рахунок. Це такі організації, як, наприклад, навчальні заклади, науководослідні інститути. Казенні ж підприємства хоча і не фінансуються за рахунок державного бюджету, але також мають право оперативного управління на закріплене за ними майно. До суб'єктів права оперативного управління належать і комунальні установи, наприклад, лікарні, заклади культури та ін.
Об'єктами права оперативного управління є майно, закріплене за названими суб'єктами, причому це майно має цільовий характер.
Повноваження суб'єкта права оперативного управління в ст. 39 Закону «Про власність» не розкриті, як це здійснено щодо повноваження суб'єкта права повного господарського відання по володінню, користуванню та розпорядженню. Не означено в Законі «Про влас
276
ність» також те, що до права оперативного управління застосовуються правила про право власності, з чого випливає, що суб'єкт права оперативного управління також володіє, користується та розпоряджається майном, що належить йому, проте суворо за його призначенням і цілями фінансування. Особливо обмежені його правомочності по розпорядженню таким майном — продавати, обмінювати, вчиняти інші дії без згоди власника — держави в особі уповноважених нею органів.
Більш того, державний орган має право вилучити майно, закріплене за суб'єктом права оперативного управління, якщо це майно ним не використовується або використовується не за призначенням, встановленим для нього.
Такі ж обмеження передбачені і щодо майна казенних підприємств, але вони не поширюються на їх права по реалізації виготовленої ними продукції.Міністерство або інші центральні органи державної виконавчої влади згідно із ст. 38 Закону «Про підприємства в Україні» повинні здійснювати контроль за ефективністю використання майна казенного підприємства, планування і фінансовий контроль за його господарською діяльністю. Державні органі затверджують фінансові плани і плани розвитку казенних підприємств, визначають порядок використання їх прибутку через встановлення нормативів такого використання. Отже, правовий режим майна казенних підприємств істотно відрізняється від режиму майна державних підприємств.
У разі здійснення бюджетною організацією (установою) господарської, підприємницької діяльності (проведення на договірних засадах науководослідницьких робіт, надання консультативної допомоги, впровадження розробок, які принесли прибуток) вони можуть розпоряджатися доходами від такої діяльності самостійно. Наприклад, інститут має право направити ці доходи на збільшення заробітноі плати працівникам, закупку обладнання, соціальнопобутові потреби та ін., причому такі дії здіснюються без згоди уповноваженого державного органу, хоча це майно (кошти) є державною власністю. Доречно було б сказати, що в цій частині бюджетні заклади (організації) мають на такі засоби право повного господарського відання.
Відповідальність державної юридичної особи, за якою закріплене майно на праві оперативного управління, є обмеженою і не поширюється на все її майно. Так, згідно з п. З ст. 39 Закону «Про власність» державна установа (організація) відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності
277
Розділ НІ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА
таких коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник. Оскільки власником майна, що належить державній установі (організації), є держава, тим самим встановлюється додаткова відповідальність держави за зобов'язаннями цієї установи (організації).
Аналогічну відповідальність відповідно до п. З ст. 39 Закону «Про підприємства в Україні» несе казенне підприємство, яке не відповідає за своїми зобов'язаннями основними фондами, але, крім коштів, відповідає іншим закріпленим за ним майном.