§ 1. Поняття і способи захисту права власності
Відносини власності становлять основу нормального функціонування суспільства, тому охорона цих відносин — одне з найважливіших і загальних завдань усієї правової системи України. Таким чином, охорона права власності забезпечується нормами не однієї цивільноправової галузі, а й інших галузей права (державного (конституційного), адміністративного, трудового, природноресурсового, сімейного права тощо).
Охорона права власності — це створення через нормотворчий процес і практичну діяльність відповідних державних органів умов, що сприяють функціонуванню та розвитку відносин власності у суспільстві і попереджують вчинення правопорушень у цій сфері. Тому про охорону права власності може йтися лише до порушення прав власника.
Інша ситуація складається тоді, коли право власності порушується і виникає проблема про застосування засобів правового впливу на відносини, що виникають внаслідок правопорушення.
Цивільноправовий захист права власності — це застосування судовими органами у разі порушення прав власника сукупності відповідних правових засобів, передбачених у цивільному законодавстві і спрямованих на відновлення прав власника.
Порушення права власності, незалежно від того, хто в конкретному випадку є суб'єктом такого права (фізична чи юридична особа, територіальна громада чи держава), завдає шкоди не тільки самому власнику, а й третім особам, які перебувають з ним у правових відносинах. Саме тому згідно зі ст. 48 Закону «Про власність» громадянам, організаціям та іншим власникам юридичне забезпечуються рівні умови захисту права власності.
279
Глава 20 ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА
Цивільноправові способи захисту характеризуються тим, що всі вони носять майновий та відновлюючий (компенсаційний) характер.
Захист суб'єктивних цивільних прав здійснюється відповідно до ст.
6 ЦК у такі способи: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язків в натурі; компенсація моральної шкоди; припинення або зміна правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу або пені). Однак у контексті зі змістом правової норми, що міститься в ст. 67 ЦК, слід вказати на три принципових положення. Поперше, способи захисту цивільних прав, передбачені в цій статті, не є вичерпними, оскільки законодавством можуть встановлюватися й інші способи. До таких способів, наприклад, належать визнання за позовом власника або особи, права якої порушено, недійсним акта державного управління або місцевого самоврядування, що не відповідає закону і порушує права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном (ст. 57 Закону «Про власність»). Подруге, всі способи, передбачені $я. 6 ЦК, є способами захисту суб'єктивних цивільних прав, але деякі з них пов'язані з цивільноправовою відповідальністю, а інші — не пов'язані з нею. Потретє, всі передбачені ст. 6 ЦК способи захисту суб'єктивних цивільних прав поділяються на речевоправові та зобов'язальноправові.Захист права власності здійснюється перш за все рёчевоправовими способами. Характерними рисами таких способів є: спрямованість на безпосередній захист абсолютного суб'єктивного права; відсутність між власником та особою, що порушила його суб'єктивне право власності, зобов'язань. Метою речевоправових способів захисту права власності є поновлення володіння, користування та розпорядження власника щодо речі, яка належить йому на праві власності, або усунення перешкод у здійсненні власником зазначених правомочностей. При цьому захист права власності здійснюється за допомогою речевоправових позовів, що поділяються на два види: позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) і позови про усунення будьяких порушень права власності, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння (негаторний позов).
Крім речевоправових способів захисту права власності існують зобов 'язальноправові способи, які здійснюються шляхом подання
280
зобов'язальноправових позовів.
Йдеться про випадки, коли власник майна, який, наприклад, витребує його, перебуває з особою, що володіє його майном, у договірних відносинах щодо цього майна (тобто зазначене майно є предметом договору). Позови про витребування майна власником у порядку примушення іншої сторони до виконання свого обов'язку по поверненню майна, що випливає з договору, є зобов'язальноправовими позовами. До цих позовів належать і позови про відшкодування шкоди, заподіяної власникові при загибелі його речі, позови про визнання недійсними угод та позови про відшкодування збитків на підставі охоронних (позадоговірних) зобов'язань.Нарешті, існують й інші цивільноправові способи захисту права власності, які не можна віднести ні до речевоправових, ні до зобов'язальноправових. Йдеться, поперше, про способи, що випливають з окремих інститутів цивільного права. Прикладом цього способу може бути правило про захист майнових прав власника, який був оголошений померлим, у разі його з'явлення (ст. 22 ЦК). Подруге, до інших цивільноправових способів захисту права власності слід віднести способи, спрямовані на захист інтересів власника у тих випадках, коли його право власності припиняється на підставах, передбачених законом. Прикладом цього способу може бути правило про захист прав власника у разі вилучення земельної ділянки, на якій розташовано його майно (ст. 52 Закону «Про власність»).
Оскільки зобов'язальноправові та інші способи захисту права власності детально розглядаються в окремих темах курсу цивільного права, у цій главі висвітлюються лише речевоправові способи захисту права власності.