§ 4. Договір побутового замовлення
171
шиття одягу, ремонт побутової техніки та інших речей, чищення і фарбування одягу, виготовлення предметів хатнього вжитку тощо), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити її.
З наведеного випливає, що замовником у договорі побутового замовлення може бути лише громадянин, а підрядчиком — спеціалізована організація (підприємство) побутового обслуговування.
У сучасних умовах статтю 348 ЦК України слід тлумачити в контексті нового ринкового законодавства, за яким і окремі громадяни можуть набувати статус підприємця, а відтак — надавати побутові послуги населенню. З правової точки зору не повинні вважатися побутовими замовлення громадян, які не пов'язані із задоволенням їхніх "власних потреб, а мають підприємницьку мету (наприклад, замовлення постійного промислового характеру, призначені для подальшої реалізації з метою одержання прибутку, замовлення великих промислових партій товару). Нерідко підприємства побутового обслуговування виконують замовлення інших господарюючих суб'єктів (суб'єктів підприємництва). За таких обставин на зазначені підрядні відносини мають поширюватися правила загального договору підряду.Крім спеціальних статей, до договору побутового замовлення застосовуються також окремі загальні правила про договір підряду, викладені у статтях 335—337, 339—342, частині третій статті 343, статтях 346—347 ЦК України. Відповідно до статей 348, 352' Кабінету Міністрів України надано право затверджувати з окремих видів обслуговування громадян типові договори побутового замовлення. Правила про договори підряду з обслуговування побутових потреб громадян можуть встановлюватися й іншими спеціальними законодавчими актами.
Наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. №313 затверджені Правила побутового обслуговування населення, в яких передбачено порядок приймання та оформлення замовлень на послуги, умови виконання замовлення тощо.Як уже зазначалося, побутове замовлення оформляється договором, квитанцією, розпискою чи іншим документом, в якому мають зазначатися необхідні реквізити, або ж шляхом видачі жетона, талона чи касового чека. Виконання працівниками служби побуту замовлень без належного їх оформлення не створює для підприємства побутового обслуговування правових наслідків.
Особливе значення для регулювання відносин з побутового обслуговування населення має Закон України «Про захист прав споживачів» (прийнятий у 1991 р., з наступними змінами і доповненнями), певні статті якого також застосовуються до цих відносин. Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями
172
в умовах різних форм власності. Споживачем є громадянин, який замовляє або має намір замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб, а виконавцем — підприємство, установа, організація або громадянинпідприємець, які виконують роботи або надають послуги. Тому не викликає сумнівів правомірність поширення Закону «Про захист прав споживачів» на побутове замовлення.
За статтею 3 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі (в даному випадку вони і замовники), зокрема, мають право на державний захист своїх прав, належну якість робіт і послуг, безпеку робіт, послуг; на відшкодування збитків, завданих роботами, послугами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей роботами, послугами у випадках, передбачених законодавством, на необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент робіт, послуг.
Зміст зазначених прав, умови їх здійснення та захисту детально регламентуються багатьма статтями Закону «Про захист прав споживачів» (статті 3, 12, 13, 16, 17, 18, 23, 24). Особливий інтерес становить стаття 15, якою визначені права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг, у пунктах першому і другому якої майже повністю відтворені норми першої і другої частин статті 347, у пунктах третьому і четвертому — норми першої і другої частин статті 344 ЦК України.
Відповідно до статті 350 ЦК України, якщо підрядчик допустив істотні відступи від умов договору побутового замовлення або інші істотні недоліки в роботі, виконаній з матеріалу замовника, останній вправі на свій вибір вимагати або виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості, або розірвання договору з відшкодуванням збитків (аналогічна норма міститься також у п.4 ст.
15 Закону «Про захист прав споживачів»). У термінологічних поясненнях до Закону «Про захист прав споживачів» розкривається зміст істотного недоліку. Таким вважається недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення, або не може бути усунений щодо цього споживача, або для його усунення необхідні великі затрати праці та часу, або він робить товар (роботу, послуги) іншим, ніж передбачено договором, або виявляється знову після його усунення. Таке визначення істотного недоліку певною мірою повторює визначення, дане у вищезгаданій Постанові Пленуму Верховного Суду України.У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання виконавець повинен сплатити замовникові неустойку, якщо вона передбачена законодавством чи договором.
173
Вимоги замовника, передбачені статтею 15 Закону «Про захист прав споживачів», підлягають задоволенню в разі виявлення недоліків протягом гарантійного чи інших термінів, установлених договором. Позов з приводу недоліків у роботі, виконаній за д зговором побутового замовлення, може бути пред'явлений не пізніше шести місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена або час її заявлення встановити неможливо, — не пізніше шести місяців з дня строку, встановленого для заявлення претензії. Порядок і строк пред'явлення претензій щодо таких вимог визначається Кабінетом Міністрів України (ст.350 ЦК України). Виконавець не повинен нести відповідальність за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача.
Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, які виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг. При цьому він не звільняється під відповідальності, навіть якщо рівень його наукових, і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг.
Норма пункту 10 статті 15 Закону «Про захист прав споживачів» передбачає відповідальність виконавця за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт або надання послуг, незалежно від знання виконавцем їх властивостей.
Згаданим Законом детально врегульовано й інші відносини, пов'язані з відповідальністю виконавця (підрядчика).Якщо замовник не з'явився за одержанням речі, виготовленої за договором побутового замовлення, підрядчик вправі після закінчення шести місяців з дня виготовлення речі за договором і дворазового попередження замовника продати річ у встановленому порядку, а виручену суму, за відрахуванням усіх належних підрядчику платежів (у тому числі оплата за виконання замовлення, витрати на його зберігання, реалізацію та повідомлення замовника), внести на депозит нотаріальної контори на ім'я замовника (ст.352 ЦК України, п.25 Правил побутового обслуговування населення).
Законодавством або договором можуть встановлюватися й інші умови щодо визначення ціни, строків, організації виконання замовлення тощо.