ТЕМА1 Історія держави і права зарубіжних країн як наука
1. Предмет історії держави і права зарубіжних країн.
2. Методологія науки і курсу історії держави і права.
3. Джерела і періодизація.
Ключові поняття: історія, наука, розвиток, державно-правові інститути, хронологічна послідовність, закономірність, методологія, джерела, періодизація.
1. Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Історія держави і права зарубіжних країн належить до циклу теоретико- правових дисциплін і за своїм характером вона є юридичною наукою. Водночас ця наука тісно пов'язана з іншими, зокрема з історією, політологією, теорією держави і права, історією вчень про державу і право.
Історія держави і права зарубіжних країн досліджує виникнення, розвиток, функціонування держави і права різних країн світу, іцо впливали на історію розвитку суспільств взагалі. Але, на відміну від інших дисциплін, вона вивчає конкретні процеси розвитку державно-правових інститутів і явищ, утому числі зачіпає проблеми виникнення і розвитку інституту прав людини і громадянина, ідеї поділу влади, парламента-ризму, правової держави, федералізму, основних інститутів приватного і публічного права.
Отже, історія держави і права вивчає право і державу окремих країн світу в процесі їхнього виникнення і розвитку в конкретно-історичній обстановці, за принципом хронологічної послідовності, на основі виявлення як загальноісторичних закономірностей цих процесів, так і закономірностей, що діють у рамках тих історичних епох, котрі є найважливішими ступенями в розвитку конкретних суспільств.
2. Методологія науки і курсу історії держави і права. Слід відмітити, що вивчення історії держави і права зарубіжних країн неможливе лише способом механічного накопичення фактичного історичного матеріалу. Наукове пізнання цієї дисципліни можливе лише за допомогою спеціальних методів дослідження, які складають методологічну основу, а саме:
1) діалектичний метод,за допомогою якого аналізується зміст історичного процесу і властивих йому причинно-наслідкових зв'язків;
2) історичний метод, за допомогою якого аналізується зміст історичного процесу і властивих йому причинно-наслідкових зв'язків;
3) системно-структурний метод, за допомогою котрого виявляються елементи, що забезпечують єдність системи, вивчається взаємозалежність цих елементів;
4) порівняльно-історичний метод, за допомогою якого конкретні державно-правові явища вивчаються шляхом співставлення і порівняння;
5) статистичний метод, за допомогою котрого досліджуються кількісні характеристики історичного процесу (темпи росту, поширення і таке ін.).
Позитивні результати при вивченні історії держави і права зарубіжних країн може дати лише комплексний підхід у використанні методології.
3. Джерела і періодизація. При вивченні історії держави і права зарубіжних країн необхідно враховувати, що основними джерелами цієї науки є як власне пам'ятки права тієї чи іншої епохи або країни (закони, кодекси, конституції, інші офіційні документи), так і твори, що носять описовий (і, відповідно, суб'єктивний) характер, але містять цінну інформацію щодо устрою держав, їхніх правових систем, особливостей історичного розвитку (хроніки, твори сучасників, епістолярна спадщина тощо).
Історія держави і права зарубіжних країн хронологічно поділяється на такі основні періоди:
• історія Стародавнього світу (IV тис. до н.е. -V ст. н.е.); у цей період панує рабовласницький тип держави;
• історія Середніх віків (V - сер. XVII століття); у цей період панує феодальний тип держави;
• історія Нового часу (сер. XVII - поч. XX століття); у цей період формується і панує буржуазний тип держави;
• історія Новітнього часу (XX - XXI століття); у цей період відбувається формування сучасного (демократичного) типу держави.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття історії держави і права зарубіжних країн.
2. Методи наукового пізнання історії держави і права зарубіжних країн.
3. Джерельна база історії держави і права зарубіжних країн.
4. Періодизація історії держави і права зарубіжних країн.
5. Співвідношення історії держави і права зарубіжних країн з іншими науками.
Рекомендована література
1. Завальнюк В. Принцип історизмі/ в право- і державознавстві // Право України. -1998. -№2.
2. Историко-правовые проблемы: Проблемы и перспективы / Отв. ред. В.Нерсесянц.-М., 1982.
3. Історичні джерела права: Навч. посібник И Уклад. В.I.Граб. - Полтава, 1998.
4. Казимирчук В. Право и методы его познания.-М., 1965.
5. Ковалевский М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приемы изучения истории права.
-М., 1880.6. Колер И. Право как элемент культуры.-М., 1896.
7. Максимейко Н. Сравнительное изучение истории права. - Х„ 1897.
8. Методология историко-правовых исследований / Отв. ред. В.Гулиев- М„ 1980.
9. Музиченко П. Методологічні принципи та методи пізнання історико- правових явищ І Юрид. освіта і правова держава. - Одеса, 1997.
10. Право та культура: теорія і практика. - К, 1997.
11. Рабінович П. Методологія вітчизняного праводержавознавства І Юрид. вісник України. -9-15.ХІ.2002.-№45.
12. Рабінович П. Проблеми трансформації методології віт-чизняного правознавства: досягнення, втрати, перспективи І І Вісник Академії правових наук України. - 2002. -№4.
13. СелівановВ. Проблема методологічної обгрунтованості вітчизняного правознавства // Право України. -1998. -№>22.
14. Темнов Е.О. Деидеологизации методологических подходов в иапорико- пачотіческих и государственно-правовых исследованиях/ Государство и право. - 1992. -М3.
15. Теорія держави і права / За заг. ред. В.Копейчикова, СЛисенкова- К., 2002.