§ 1. Конституційна хартія Пруссії 31 січня 1850 року
У другій половині ХІХ століття Пруссія перетворилася на найбільшу німецьку державу, яка відіграла виключну роль у процесі об’єднання раніше розрізнених німецьких земель у єдину німецьку імперію.
Одним з чинників політичного підвищення Пруссії став розвиток у її політичній системі принципів конституціоналізму, чому сприяла революція 1848 року. Незважаючи на поразку революційно-демокартичних сил, у всіх сферах життя прусського суспільства намітилася демократизація. Підприємці тепер могли користуватися відносно ліберальними законами про концесії і гірничу промисловість, особливо при створенні акціонерних товариств. Було ухвалено аграрні закони, які або скасовували феодальні повинності, або переводили їх до розряду капіталістичної ренти.У 1850 році прусський король Фридрих-Вільгельм IV октроіював Конституційну хартію, яка стала основним законом Прусського королівства. Вона установила в Пруссії лад конституційної монархії з виборним народним представництвом. Але Хартія мала консервативний характер, передбачаючи мінімум цивільних і політичних прав. Главою держави залишався прусський король, якому надавалися значні законодавчі, виконавчі, адміністративні та судові повноваження. Він володів і правом законодавчої ініціативи, і правом абсолютного вето на рішення парламенту. Принцип поділу влади не було реалізовано у політичній практиці Пруссії. Уряд у разі необхідності збереження суспільної безпеки мав право видавати закони, які не суперечать Хартії. Судова влада здійснювалася від імені короля, він же призначав суддів. Формально призначені королем судді мали довічно виконувати свої обов’ язки, хоча існували й формальні можливості для їхнього усунення.
Представницький орган - Ландтаг одержував за конституцією право ухвалювати закони, які потім затверджувалися королем. Ландтаг складався з двох палат. Верхня палата називалася першою палатою, або палатою панів.
Вона наполовину була вибірною і наполовину такою, яка призначалася короною. З 1853 року всі члени цієї палати 430стали призначатися королем. Їхня посада ставала довічною і спадковою (статті 65-68 Хартії). Друга палата, або палата депутатів, обиралася виборцями від населення на п’ять років (стаття 73). Палати парламенту скликалися і розпускалися королем (стаття 51). Формально Хартія встановлювала (тільки для чоловіків) всезагальне виборче право, але фактично воно не було рівним і здійснювалося за куріальною системою. Виборці поділялися на три курії. Кожна курія одержувала третину місць у нижній палаті. Курії формувалися з таким розрахунком, аби вони сплачували рівні суми податків. Але через те, що до першої курії входили заможні виборці, до другої - виборці середнього достатку, а до третьої - малоспроможні, то перша курія на меншу кількість виборців одержувала стільки ж місць, скільки і найчисленніша третя курія. Отже, багаті виборці отримували певні переваги.
Конституційна хартія скасувала старий становий лад, проголосивши громадянську рівність і скасування привілеїв. Титулом ІІ Хартії громадянам Пруссії гарантувалися свобода особистості і релігії, недоторканність власності й житла, свобода слова, зборів та спілок. Встановлювалася загальна військова повинність. Особлива увага приділялася розвиткові шкільної освіти. Хартія проголосила свободу науки і викладання (стаття 20). У статті 22 Хартії проголошувалося: «Право викладати, засновувати і керувати навчальними закладами є вільним для кожного, якщо він доведе підпорядковуючим державним установам свою моральну, наукову і технічну спроможність». Гарантувалося безкоштовне навчання в публічних народних школах (стаття 25). Разом з тим вимагався і суворий державний нагляд за освітнім процесом (стаття 23). У разі виникнення загрози громадському спокою чи війни передбачалася можливість призупинення дії статей щодо цивільних прав і свобод.
Конституційна хартія 1850 року оформила в Пруссії конституційну монархію з сильною владою короля і вторинним статусом Ландтагу.