Історична доля римського права

На закінчення стисло зупинимося на історичній долі римського права. На початку Х ст. була створена так звана “Базиліка”. Вона названа в честь імператора Базиля І. “Базиліка” є свого роду переплавленням “Corpus Juris Civilis” у єдину компіляцію, яка нараховує 60 книг.

Ті племена, яким згодом вдалося розбити імперію, на початку своєї історії мали звичаєве право. Згодом, під впливом Риму, у них стало з’являтися писане право. Варвари також робили компіляції, використовуючи римське право. Нинішній юридичній науці відомо кілька компіляцій. У раннє середньовіччя Європа використовувала римське право у скороченому вигляді. До нього варвари “підмішували” своє законодавство. Згодом римське право стало доповнюватися і феодальним законодавством. Відродження в XI і XII ст. римського права значною мірою стало можливим завдяки правничим школам північної Італії. Відродили римське право так звані “глосатори”. Вони вставляли нотатки (glosses) на полях і між рядками римських законів. Першим глосатором був Ірнерій (про нього міститься довідка в розділі “Видатні юристи світу”). Останнім з глосаторів був Аккурсій, який помер у 1260 р. “Неоглосатори” (найвідомішим серед них є Бартоло) приділяли більше уваги зазначеним нотаткам, ніж текстам оригіналів і зробили все від них залежне для адаптування римського законодавства відповідно до потреб тогочасної судової практики. Неоглосато- ри відомі ще й як постглосатори. Надання монопольних прав у

XVI ст. спричинило нову хвилю зацікавленості у римському праві. Його стала вивчати “школа гуманістів”. У XVП та XVIП ст. римське право активно вивчалося у Нідерландах. Зокрема, таким дослідником був Джон Вост. Він відомий як автор коментарів до “Дайджесту” Юстиніана. Серед французьких юристів-римників слід назвати Дома і Пот’єра.

Західні фахівці відзначають, що протягом XV та XVI ст. Нідерланди і Німеччина сприйняли римське право. 3 історії відомо, що німецькі імператори вважали себе правонаступниками Римської імперії. Римське право проникало також різними шляхами у правничі система Північної Європи. У тогочасній подрібленій Європі, де кожне місто, князівство, герцогство, королівство керувалося своїм звичаєвим правом, римське право манило правознавчу думку і практику до створення загальновживаних законів. Римське право проникало і в норми загального права (common law) і права справедливості (equity) Англії.

Без сумніву, римське право можна вважати великим надбанням людської цивілізації. Зрозуміло, що норми римського права, які відображували відносини рабовласницького сільськогосподарського натурального суспільства, не можуть бути прямо застосовані у наш час, коли, як неодноразово говорилося у компартійних джерелах та відомій кінокомедії “Ы”: “.... космічні кораблі орють простори Всесвіту”. Якщо не глибокі знання, то в крайньому випадку орієнтація у римському праві потрібна всім нинішнім юристам. Інакше такі правники будуть схожими на того громадянина, який під час вступної співбесіди до літературного інституту у відповідь на ряд запитань про прочитані ним книги відомих письменників заявив, що він не читач, а письменник.

Оскільки автор цих рядків не жив за часів стародавнього Риму, то не може гарантувати, що зазначене вище відповідає істині, але запевняє, що відповідну інформацію особисто бачив у англомовних літературних джерелах.