§ 5. Громадянська війна в США
«Декларація незалежності США» 1776 року, Конституція США 1787 року і «Білль про права» 1791 року оформили американську державність, найважливішою рисою якої став високий ступінь демократизму політичної системи.
Але багато проблем, погрожуючи стабільності молодої американської держави, потребували додаткового розв’язання. Так, федеральна Конституція не скасувала рабство на території країни. Це стало однією з причин загострення суперечностей між північними й південними штатами. Після прийняття штату Іллінойс до складу союзу залишилися 10 рабовласницьких штатів та 11 штатів, де не одержали поширення рабовласницькі стосунки. Федеральний уряд здійснив низку заходів з метою обмеження рабства. У 1820 році було встановлено північний кордон, який проходив західніше ріки Міссісіпі, за межі якої заборонялося поширення рабовласницьких стосунків. Цей політичний акт одержав назву першого Міссурійського компромісу. Другий Міссурійський компроміс було підписано в 1850 році, коли населення новоутворених штатів (Юта, Нью-Мексіко) саме мусило вирішити, бути їм рабовласницькими чи ні. Ці компроміси були покликані зберегти паритет, який склався між прихильниками і протитвниками рабства у США.Але перевага у федеральних органах влади рабовласників дозволила їм у 1854 році ліквідувати прийняті раніше домовленості, скасувавши обмеження на поширення рабоволодіння на нових територіях.
Наприкінці 1860 року на посаду президента США було обрано Авраама Лінкольна - одного з організаторів республіканської партії, що означало активізацію аболіціоністської політики в лютому 1861 році. Тоді у місті Монтгомері (штат Алабама) 11 південних штатів заявили по сецесію (вихід) зі складу США і проголосили Конфедеративні штати Америки. Прагнучи поширити рабоволодіння на території всіх штатів, конфедерати розпочали громадянську війну, яка тривала чотири роки.
Під час війни Прокламацією президента А.
Лінкольна від 1 січня 1863 р. рабство було скасовано. Однак ішлося про скасування рабства лише на теориторії тих штатів, що взбунтувалися. А в 1865 році було прийнято 13 поправку до федеральної Конституції, яка закріпила цей найважливіший підсумок громадянської війни, заборонивши на всій території держави «рабство і підневільне існування, крім тих випадків, коли це є покаранням за злочин».Війна між Північчю та Півднем викликала значні зміни в державно- політичній системі США, що позначилося в 14-й (1868 рік) і 15-й (1870 рік) поправках до Конституції. Перша з них заборонила суб’єктам федерації ухвалювати закони, які обмежують пільги і привілеї громадян США, позбавляти будь-кого свободи або власності без належної правової процедури. Ці положення створили правову базу для звільнення негрів та зрівняння їх у правах з іншим населенням країни. Значною мірою цьому мала сприяти і 15-та поправка, яка забороняла дискримінацію на виборах за ознаками раси та кольору шкіри. Більше значення тут мав закон «Про реконструкції Півдня» 1867 року. У південних штатах було введено окупаційний режим, який примусив південців ратифікувати 13-ту, 14-ту і 15-ту поправки до Конституції США. Тільки через декілька десятиліть ці поправки було реалізовано в політичній практиці, незважаючи на введення у 1870 році всезагального чоловічого виборчого права.
Рішеннями Верховного суду США від 1883 та 1896 років визнано некоституційними 13-ту і 14-ту поправки, а також закони окремих штатів, які встановили рівні політичні можливості для білих і чорних. Скасування дискримінаційного законодавства штатів відбулося в середині ХХ століття і пов’язане з серією рішень Верховного суду США.