Граціан (Gratianus)

Народився наприкінці ХІ ст. у Карар’я-Фікуле, Італія. Помер у італійському місті Болонья. Точна дата і рік смерті невідомі. Існує версія, що це трапилося до 1159 р.

Вважається засновником канонічного права.

Нинішні покоління про його життя знають мало. Відомо, що він був монахом. Потім став викладачем у Болоньї. Близько 1140 р. він створив “Decretum Gratiani”. Цей твір містить близько 4 тис. текстів, що охоплюють усі сфери церковного правопорядку (church discipline). Граціан у своєму трактаті намагався гармонізувати всі суперечності (contradictions) і недоречності (inconsistencies), що існували в церковних правилах, які були зібрані з різних джерел.

Граціан зібрав канони, що існували до Латеракської ради включно (1139).

Фахівці зазначають, що Граціан не був першим, хто виконав компіляцію канонічного права. Виконували це і до нього. Але твір Граціана був саме тим, якого вимагав час. Твір відзначався повнотою. Його автору вдалося поєднати правничий та схоластичний підходи. Юридичне підґрунтя Граціан запозичив у докторів з цивільного права, які жили і працювали у Болоньї. Граціан також використовував теологічний досвід французів. У творі Граціан відобразив і свої погляди (opinions) та вчення (teaching). Праця Граціана стала підручником з канонічного права, який використовувався в університетах.

З огляду на подальше нормотворення, що його вчиняли папи (papal legislation), значна частина тексту твору Граціана згодом виявилася застарілою. Все ж таки твір Граціана становив першу частину Зводу канонічного права до кодифікації цього права римсько-католицькою церквою, яка сталася 1917 р.