ГЛОСАРІЙ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

А

АБСОЛЮТНА МОНАРХІЯ - різновид одноосібної фор­ми правління, за якої вся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади концентрувалася в руках спадкового глави держави.

АВІЛУМИ - особлива група вільного населення Стародав­нього Вавилону, наділена певними перевагами та привілеями.

АВТАРКІЯ - політика держави, спрямована на створення замкнутого національного господарства, відокремленого від економіки інших країн.

АДАПТАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА - процес приведення нормативно-правових актів певної держави у відповідність до вибраного стандарту. Адаптація законодавства є частковим ви­падком правової інтеграції і виявом діалогу правових культур.

АДВОКАТ - повірений у судових справах, захисник. Пер­вісне значення слова взяте з лат. - «юрист, який все знає». В Римській республіці адвокатом називали кваліфікованого юриста, якого запрошували на засідання для пояснення спір­них юридичних колізій. Пізніше, за доби імперії, адвокат став захисником у суді.

АВТОРИТАРИЗМ - державний лад, заснований на необ­меженій особистій владі; самовладдя.

АВТОРИТАРНИЙ РЕЖИМ - державно-правовий ре­жим, заснований на сліпому, беззаперечному підкоренні вла­ді, диктатурі.

АГЕНТ - особа, уповноважена установою, підприємством для виконання службових, ділових доручень; людина, що діє в чиїхось інтересах.

АГРЕСІЯ - від лат. - «протиправне застосування сили од­нією держави проти іншої».

АДМІНІСТРАЦІЯ - орган управління виконавчої влади, а також влада взагалі; посадові особи управління.

АКТ - закон, указ державних органів чи постанова гро­мадських організацій; документ, складений однією чи кілько­ма особами, що підтверджує установлені факти, події.

АКТ НОРМАТИВНИЙ - офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом, встановлює, змі­нює чи скасовує норму права.

АКТ ПІДЗАКОННИЙ - офіційний документ, прийнятий компетентним органом державної влади чи уповноваженим державою іншим суб'єктом на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання.

АЛОД - подарована знаті королівська земля, що става­ла успадкованою власністю, яка могла вільно відчужуватися (держава франків).

АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ - застосування правової норми до подібних відносин, не врегульованих правом.

АНЕКСІЯ - насильницьке приєднання всієї країни або її частини до іншої держави. Грубе порушення норм міжнарод­ного права.

АНТИЧНИЙ ПОЛІС - община, що складалася з фор­мально рівних громадян, які володіли виключним правом власності на основний засіб виробництва - землю; місто з око­лицями.

АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ - рабовласницькі держави Старо­давньої Греції та Стародавнього Риму.

АМНІСТІЯ - (від гр. ашпенііа - «прощення, забуття ви­ни») - часткове або повне звільнення від судового покарання певної категорії осіб, яке здійснюється верховною владою.

АПАРАТ - сукупність установ, органів чи осіб, які викону­ють певні функції державного управління.

АПЕЛА - Народні збори у Стародавній Спарті.

АПЕЛЯЦІЯ - оскарження рішення суду до вищої судової інстанції з метою перегляду справи.

АРБІТРАЖ - вирішення спірних питань арбітрами, тре­тейськими суддями; державний орган, що займається такими справами.

АРЕОПАГ - орган управління Афін, який обирав і кон­тролював діяльність архонтів.

АРИСТОКРАТИЧНА РЕСПУБЛІКА - форма правлін­ня, де формальне право брати участь у виборах найвищих органів влади належить лише певним верствам населення (Спарта, Рим та ін.).

АРИСТОКРАТІЯ - найвищий родовитий прошарок па­нівного класу; привілейована частина класу або інших соці­альних груп.

АРХАГЕТИ - найвищі посадові особи у Стародавній Спарті.

АРХОНТИ - виборні найвищі посадові особи Стародавніх Афін.

АТИМІЯ - вид покарання в Афінській державі, який по­лягав у позбавленні правопорушника громадянських прав.

Б

БАЗИЛЕВСИ - племінні вожді Стародавньої Греції. Зго­дом цим терміном іменували архонтів, котрі займалися пи­таннями релігійних культів і відали судочинством у кримі­нальних справах.

БАЛЬЯЖІ - адміністративні одиниці, на які була поділе­на територія домена короля Франції.

БАНДИТИЗМ - (від італ. Ьапйа - «загін»). Організація озброєної групи (банди) з метою нападу на державні чи гро­мадські установи або на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчиненому нею нападі.

БЕНЕФІЦІЙ - земельні ділянки разом з селянами, які надавалися франкським королем у довічне користування фе­одалу за службу.

БЕРЕЗНЕВІ ПОЛЯ - щорічні військові огляди народ­ного ополчення Держави франків. Пізніше - феодальні з'їзди.

БІЛЛЬ - в Англії, США, Ірландії, Канаді та ін. - законо­проект, що вноситься на розгляд законодавчого органу. При­йнятий закон.

БОЙКОТ - засіб політичної та економічної боротьби. Утво­рене від власного імені англійця, капітана Бойкота, який, бу­дучи управителем одного із маєтків в Ірландії, жорстоко по­водився з орендаторами. На знак протесту останні в 1880 р. припинили з ним будь-які стосунки.

БРАХМАНИ - жрецька знать та їх родичі в Стародавній Індії.

БУЛЕ - Рада 500, законодавчий орган Афін (її члени на­зивалися «булевлетами»).

БЮДЖЕТ - кошторис доходів та витрат держави, підпри­ємства. Походить від англ. budget - «гаманець, сумка». Пізні­ше - портфель, у якому англійський міністр казначейства но­сив до парламенту гроші й свій звіт.

БЮРО - від фран. «стіл, покритий сукном». Пізніше - конто­ра, у якій письмовий стіл і стілець були специфічними меблями.

БЮРОКРАТИЗМ - система управління, за якої діяль­ність органів влади ускладнена тяганиною і спрямована го­ловним чином на забезпечення відомчих чи особистих інтере­сів на шкоду інтересам усього суспільства.

В

ВАЙШ’Ї - селяни-общинники та дрібні торговці в Старо­давній Індії.

ВАРВАР - (давн. грец. barboros - чужоземець, який «бур­моче щось собі під ніс», тобто розмовляє незрозумілою мовою; в Стародавній Греції та Стародавньому Римі - зневажлива назва іноземця.

ВАРНИ - особливі соціальні групи вільного населення Стародавньої Індії, нерівні за своїм суспільним становищем, правами та обов’язками; замкнуті соціальні стани.

ВАСАЛ - землевласник-феодал, який знаходився у за­лежності від свого пана (сюзерена) і зобов’язаний йому різни­ми повинностями (головним чином - службою).

ВАСАЛІТЕТ - система взаємовідносин між феодалами, за якої сеньйор (виший феодал) мав верховенство над меншим феодалом (васалом).

ВЕДИ - релігійні книги у Стародавній Індії.

ВЕКСЕЛЬ - цінний папір, борговий документ, який зо­бов’язував боржника сплатити кредитору суму грошей у вста­новлений термін.

ВЕРБАЛЬНІ КОНТРАКТИ - усні договори, шо на­бували юридичної сили за дотримання певної словесної форми.

ВЕРГЕЛЬД - грошовий штраф, шо сплачувався за вбив­ство родині потерпілого (Салічна правда).

ВЕРДИКТ - рішення судового органу, згодом - присяж­них засідателів, про винуватість або невинуватість звинува­ченого.

ВЕРШНИКИ соціальна верства Стародавнього Риму, шо складалася з чиновників, купців, лихварів.

ВЕТЕРАН - (від лат. veteranus - «старий») в Стародавньо­му Римі це було звання воїна, який прослужив під знаменами 20 і більше років.

ВЕТО-(від лат. veto - «забороняю») право відхилення гла­вою держави прийнятого парламентом закону.

ВИБОРИ - передбачена конституцією чи іншими доку­ментами форма волевиявлення народу з метою формування органів державної влади чи місцевого самоврядування.

ВИБОРЧЕ ПРАВО - система правових норм, шо регулю­ють виборчі відносини в державі.

ВИБОРЧИЙ ЦЕНЗ - спеціальні умови надання грома­дянам виборчих прав (наприклад, володіння майном, рівень освіченості, термін проживання в державі або на певній тери­торії тошо).

ВИДИ ПОКАРАНЬ - встановлений законом обов’язко­вий перелік покарань за ступенем їх тяжкості чи за іншим принципом.

ВИМОРОЧНЕ МАЙНО - майно, яке залишилось після власника без спадкоємця.

ВІГИ - партія промислової буржуазії, яка обстоювала принципи лібералізму.

ВІЛЛАНИ - особисто вільні селяни (Франція).

Г

ГАНА - родова община у Стародавній Індії, яка згодом трансформувалась у територіальну общину.

ГЕЛІЕЯ - суд присяжних в Афінах, який володів законо­давчими повноваженнями, остання інстанція законодавства.

ГЕНЕРАЛЬНІ ШТАТИ - загальнофранцузьке зібрання представників трьох станів суспільства доби станово-пред­ставницької монархії.

ГЕНОЦИД - знищення окремих груп населення, цілих народів за расовою, національною чи релігійною ознакою.

ГЕОМОРИ - дрібні землероби (Афіни).

ГЕРУСІЯ - збори старійшин найсильніших і найвпли- вовіших родів Спарти, головний орган державної влади, до складу якого входили 28 геронтів з віковим цензом 60 років та два архагети.

ГЕРЦОГСТВО - велике територіальне прикордонне об’єд­нання, що складалося з кількох округів (держава франків).

ГЕТЕРА - в Стародавній Греції - освічена неодружена жінка, яка вела вільний, незалежний спосіб життя.

ГІЛЬДІЯ - купецька або реміснича корпорація (об’єднання).

ГРАФ - посадова особа, призначена франкським королем для управління округом.

ГРОМАДЯНСТВО - політико-правовий зв’язок держави та особи, який, з одного боку, поширює на особу державну вла­ду; а з іншого - забезпечує здійснення прав особи та її обов’яз­ків як на території держави, так і за її межами.

Д

ДВІЧІ НАРОДЖЕНІ - у Стародавній Індії представни­ки трьох вищих варн, над якими здійснювався спеціальний обряд «другого народження», що надавало їм особливого при­вілейованого становища у суспільстві.

ДЕКЛАРАЦІЯ - офіційна або урочиста програмна заява; назва деяких офіційних документів з повідомленням якихось даних.

ДЕКРЕТИ - судові рішення, винесені римським імпе­ратором (джерело римського права). Пізніше - один із видів нормативно-правових актів, котрі видавалися органами дер­жавної влади.

ДЕКУМ, ЛУБУТТУМ - командні посади в армії вавилон­ського царя.

ДЕЛІКТ - будь-яке правопорушення, тобто вчинення дії, що суперечить закону.

ДЕМИ - територіальні одиниці в Афінах, на які поділя­лися філи.

ДЕМІУРГИ - ремісники (Афіни).

ДЕМОКРАТИЧНА РЕСПУБЛІКА - форма правління, за якої право участі у виборах органів влади належить всім громадянам країни (Афіни).

ДЕНАРІЙ - срібна монета Держави франків, що дорівню­вала 1/40 соліда (Салічна Правда).

ДЕНОНСАЦІЯ - повідомлення однією стороною іншої про припинення дії укладеного між ними договору.

ДЕПАРТАМЕНТ - відділ міністерства, найвищої державної установи; адміністративно-територіальна одиниця у Франції.

ДЕРЖАВА - суверенна, територіальна організація вла­ди, яка володіє спеціальним апаратом примусу і здатна через право робити свої веління загальнообов'язковими для всього населення країни, здійснювати управління в соціально-нео­днорідному суспільстві.

ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ - система державних органів, призначених виконувати певні визначені їм функції і забез­печувати роботу державного механізму.

ДЕРЖАВНА ВЛАДА - авторитетна сила, здатна відпо­відними засобами і методами здійснювати вплив на поведінку людей у суспільстві.

ДЕРЖАВНА ЗРАДА - один із злочинів проти держави, який полягав у зумисному вчиненні діянь, що заподіяли чи можуть заподіяти шкоду суверенітету, територіальній ціліс­ності чи безпеці держави.

ДЕЦИМАЦІЯ - особлива процедура покарання солдатів у римській армії, яка полягала у покаранні смертю кожного десятого з підрозділу.

ДЖАТІ (ЧАТІ) - найвища посадова особа у Стародавньо­му Єгипті.

ДЖЕНТРІ - нове дворянство в Англії.

ДИКТАТОР - найвища посадова особа в Римі, якій вру­чалась влада за надзвичайних обставин. Особа, якій надана необмежена влада в певній галузі управління.

ДИКТАТУРА - нічим не обмежена, не заборонена ніяки­ми законами влада, що спиралася на пряме насилля.

ДИРЕКТИВА - керівна вказівка, розпорядження, наказ.

ДИСКРИМІНАЦІЯ - обмеження в правах, позбавлення рівноправ'я.

ДІЄТА - в Афінах щоденна плата учаснику судового за­сідання, яка дорівнювала денному заробітку середнього афі­нянина.

ДОКІМАСІЯ - Перевірка перед буле або судом громадян Афін, які обиралися на державну посаду (магістратуру), щодо їхньої відповідності критеріям, необхідним для того, щоб обій­мати дану посаду.

ДРАХМА - срібна монета в Стародавній Греції.

ДАВНЬОСХІДНА ДЕСПОТІЯ - форма правління, яка характеризувалась: а) необмеженою владою монарха; б) зосе­редженням в його руках релігійної влади; в) наявністю цен­тралізованого розгалуженого чиновницького апарату; г) ви­знанням монарха верховним власником землі.

ДХАРМАШАСТРИ - збірники релігійно-правових при­писів - дхарм у Стародавній Індії.

Е

ЕВОКАЦІЯ - право королівської юстиції Франції прийма­ти до свого розгляду будь-які справи з некоролівського суду.

ЕВПАТРИДИ - панівна верхівка в Афінах, знать.

ЕДИКТИ - публічні оголошення правил, які обнародува­ли консули, претори та інші магістрати при вступі на посаду в Стародавньому Римі.

ЕДИЛИ - посадові особи у Стародавньому Римі, які вико­нували поліцейські функції.

ЕККЛЕСІЯ - народні збори в Афінах та інших грецьких полісах.

ЕН - титул вождя-жреця Стародавнього Вавилону мирно­го часу,

ЕНСІ - правителі окремих міст і територій Стародавнього Вавилону.

ЕПОНІМ - перший архонт Стародавніх Афін, наділений судовими повноваженнями у питаннях шлюбно-сімейних та спадкових відносин.

ЕФОРАТ - орган державного управління у Спарті (5 осіб), який здійснював контроль за діяльністю герусії та архагетів, а також виконував судові функції.

ЕХИНИ - глиняні або мідні посудини, у які клались і заплом­бовувалися докази до закінчення попереднього розслідування.

Є

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ - це процес політичної, юридичної, економічної, соціальної та культурної інтеграції європейських держав.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ - це міжнародна міжурядова організація регіонального характеру інтеграційного й надна­ціонального типу, якій притаманні риси федеративної держа­ви та міжнародної організації.

ЖУРІ (мале і велике) - суд присяжних (Англія).

З

ЗАГАЛЬНЕ ПРАВО - однотипні норми права, які скла­лись на основі практики королівських роз'їзних судів Англії і застосовувались в усій державі.

ЗАКОН - нормативний акт, що регулює найважливіші відносини в державі й має найвищу юридичну силу щодо ак­тів інших державних органів і організацій.

ЗАКОНОДАВЕЦЬ - орган або особа, що встановлює закони.

ЗВИЧАЇ - правила поведінки людей, що склалися у про­цесі їх співжиття і закріпилися внаслідок довготривалого їх застосування.

І

ІЄРАРХІЯ - порядок підпорядкування нижчих чинів чи посад вищим.

ІЛКУ (ІЛЬК) - земля, будинки та інвентар, надані чи­новнику або воїну за службу в Стародавньому Вавилоні. Ця власність не могла відчужуватися (продаватися, заповідати­ся, даруватися тощо).

ІЛОТИ - поневолені Спартою жителі провінцій, які вва­жалися колективною власністю держави. Ілотія була специ­фічною формою рабства.

ІМПЕРАТИВ - безумовна, категорична вимога, повеління.

ІМПЕРІЯ - складна багатонаціональна держава, що утворилася в результаті приєднання (добровільного чи при­мусового) нових територій, і в якій є абсолютною залежність її складових частин від верховної влади.

ІМПІЧМЕНТ - вираження недовіри однієї з гілок влади іншій, яка мала своїм наслідком вихід останньої у відставку. Бере свій початок з Англії з кінця XIX ст. Таку процедуру за­провадив парламент з метою підпорядкування своєму контро­лю органів державного управління. Процедура полягала у по­рушенні палатою громад перед палатою лордів (як найвищим судом держави) звинувачення проти певної посадової особи, яка підозрювалася у зловживанні владою.

ІМУННІ ГРАМОТИ - офіційні документи, які видава­лися королівською владою світським земельним магнатам, монастирям та церквам і які вилучали відповідну територію з-під дії судової, поліцейської, фінансової та ін. юрисдикції державної влади.

ІНКВІЗИЦІЯ - особлива церковна установа, слідчий і ка­ральний орган, метою якого було здійснення організованого терору щодо противників церкви.

ІНКРИМІНУВАТИ - пред'явити комусь звинувачення в чомусь.

ІНСИНУАЦІЯ - наклепницька вигадка з метою запляму­вання, зганьблення будь-кого.

ІНСТИТУТ ПРАВА - певна галузь права, яка включає в себе правові норми, що регулюють якісно однорідні або то­тожні суспільні відносини.

ІНТЕНДАНТИ - особливі уповноважені королівського уряду на місцях, які керували місцевою адміністрацією і су­дом (Франція).

ІНТЕРВЕНЦІЯ - збройне втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої країни.

К

КА - міра ємкості (0,84 літра) в Стародавньому Вавилоні.

КАЗУЇСТИЧНА ФОРМА ПРАВА - викладення право­вих норм не у загальному, абстрактному вигляді, а у формі конкретних випадків (казусів).

КАМЕРАРІЙ - чиновник у Франції, завідувач королів­ською казною.

КАНОНІЧНЕ ПРАВО - сукупність правових та релі­гійних норм, створених церквою для регулювання відносин всередині церковної організації, а також між церквою та світ­ськими особами.

КАНЦЛЕР - найвища посадова особа у Франції доби станово-представницької монархії, яка здійснювала поточне управління державою і контроль за діяльністю чиновників. Глава виконавчої влади в Німеччині - ХІХ-ХХІ ст.ст.

КАПІТУЛЯРІЇ - законодавчі постанови королівської вла­ди (держава франків).

КАСТИ - особливі замкнуті суспільні групи населення в Стародавній Індії, які розрізнялися за своїми професійними заняттями і місцем в економічному житті держави.

КВЕСТОРИ - помічники консулів у Римі, що відали по­переднім слідством з кримінальних справ, управляючі казна­чейством та архівами.

КВОРУМ - певне число учасників зібрання, засідання, достатнє для визнання його правомочним.

КЛЕР - земельна ділянка разом з рабами (ілотами), яка надавалась у користування громадянину Спарти та не могла відчужуватися.

КЛІЄНТ - людина, що знаходилася в особистій залежно­сті від повновладного члена римської общини - римського гро­мадянина.

КОЛЕГІЯ - група посадових осіб, які утворюють адміні­стративний, дорадчий чи розпорядчий орган.

КОЛЕГІЯ СТРАТЕГІВ - державна установа в Афінах, що складалася з 10 осіб і відала військовими справами.

КОЛОНИ - суспільний прошарок залежного населення Риму періоду імперії, орендатори земельних ділянок.

КОМЕНДАЦІЯ - добровільне самовіддання селянина під покровительство патрона (захисника).

КОМІЦІЇ - народні збори в Римі (куріатні, трибутні, цен- туріатні).

КОМПОЗИЦІЯ - система штрафів, які сплачувалися ро­дичам убитого замість кровної помсти.

КОМУНА - орган місцевого самоврядування (Франція).

КОНСТИТУЦІЇ - у Стародавньому Римі законодавчі акти загальнодержавного значення, які видавались принцепсами та імператорами.

КОНСТИТУЦІЯ ЄС - міжнародний договір, покликаний відігравати роль конституції Європейського Союзу і замінити всі колишні установчі акти ЄС. Конституція ЄС була підписа­на в Римі 29 жовтня 2004 р., однак чинності не набула.

КОНСУЛИ - магістрати в Стародавньому Римі, які воло­діли найвищою владою (військовою, судовою тощо).

КОНТРАСИГНАТУРА - особлива процедура, яка поля­гала в тому, що всі акти виконавчої влади, крім підпису коро­ля, повинні бути підписаними відповідним міністром.

КОПЕНГАГЕНСЬКІ КРИТЕРІЇ - визначені вимоги, що пред'являються до держав-кандидатів на вступ до Європей­ського Союзу.

КОПІГОЛЬДЕРИ - нащадки колишніх кріпосних селян, які за користування своїми земельними ділянками продовжу­вали виконувати феодальні повинності (Англія).

КОРОЛІВСЬКА КУРІЯ - (Велика рада) загальнодержав­ний орган державної влади і управління феодальної Франції, з'їзд найбільших феодалів країни.

КОРУПЦІЯ - підкуп державних, політичних або громад­ських діячів, посадових осіб державного апарату, вчинений особою в певних інтересах.

КУТЮМИ - місцеві звичаї (Франція).

Л

ЛАТИФУНДІЯ - велике землеволодіння, помістя.

ЛЕГАТИ - посадові особи, що очолювали провінції у Ста­родавньому Римі.

ЛЕГІСТИ - королівські юристи, освічені люди, що оволоділи курсом римського права. Найбільш впливова гру­па посадових осіб при французькому королі доби Середньо­віччя.

ЛЕН - у Середньовіччі земельне володіння, надане васа­лу; право на таке володіння взамін на виконання повиннос­тей васала перед сеньйором.

ЛІТЕРАЛЬНІ КОНТРАКТИ - договори, укладені в пись­мовій формі в Стародавньому Римі.

ЛІТИ - категорія залежних людей (держава франків).

ЛІТУРГІЯ - повинності на користь держави, що наклада­лися на заможні верстви Афінської держави.

ЛУГАЛЬ - військовий вождь Стародавнього Вавилону, згодом - вавилонський цар.

ЛЮМПЕН-ПРОЛЕТАРІАТ - соціальний прошарок на­селення Стародавнього Риму, що складався зі збіднілих, розо­рених верств, позбавлених засобів виробництва.

М

МАГІСТРАТУРА - сукупність посадових осіб Римської республіки, її магістратів.

МАЙОРАТ - система успадкування, що зародилася при феодалізмі, за якої нерухоме майно переходить до старшого сина або старшого у цьому роду.

МАНДАТИ - інструкції, що видавав римський імператор своїм чиновникам чи республіканським магістратам.

МАНТРИПАРИШАД- зібрання царських сановників в Стародавній Індії, дорадчий колегіальний орган при раджі.

МАРКА - територіальна сільська община (Західна Європа).

МАРШАЛ - у Державі франків начальник кінного коро­лівського війська.

МЕДИМН - міра ємкості для зерна - 52,4 л (Афіни).

МЕТЕКИ - іноземці, що переселилися до Афін з інших держав Греції. Позбавлені політичних прав.

МІНІСТЕРІАЛИ - найвищі посадові особи Держави франків.

МІСДИМІНОР - проступки, незначні правопорушення (феодальна Англія).

МОНАРХІЯ - форма правління, за якої верховна влада в державі повністю чи частково здійснюється однією особою, що належить до правлячої династії.

МУНІЦИПАЛІТЕТ - орган місцевого самоуправління.

МУШКЕНУМИ - група вільного населення Стародавньо­го Вавилону, яка, зазвичай, була позбавлена власних засобів виробництва і жила за рахунок оренди землі.

Н

НДДІТУМ, ЕНТУМ - жриці вавилонського храму.

НАВКРАРІЇ - округи Афінського полісу. їх громадяни були зобов’язані спорядити за власні кошти корабель і укомп­лектувати його екіпажем.

НАРОДНІ ТРИБУНИ - плебейська установа влади в Ста­родавньому Римі, яка мала «право вето» на рішення будь-якої посадової особи чи сенату.

НАТУРАЛІЗАЦІЯ - набуття в індивідуальному порядку іноземцем громадянства іншої країни за його заявою.

НЕКСУМ - договір, пов'язаний із самозакладом боржника в Стародавньому Римі.

НОМАРХ - глава ному (адміністративно-територіальної одиниці Стародав. Єгипту), що уособлював найвищу судову та адміністративну владу на місцях.

НУБАНДА - найвищий чиновник Стародавнього Вавило­ну, доглядач царського палацу.

О

ОВАЦІЯ - урочиста церемонія в'їзду до Риму полководця, під час якої в жертву приносилася вівця.

ОКУПАЦІЯ - тимчасове насильницьке зайняття терито­рії іншої держави без набуття суверенних прав на неї.

ОЛІГАРХІЯ - політичне та економічне панування арис­тократичної верхівки держави.

ОПТИМАТИ (НОБІЛІ) - найвищий соціальний проша­рок населення Стародавнього Риму періоду імперії, власники латифундій.

ОРДАЛІЯ - система випробувань певної особи (звину­вачуваного, свідка), за результатами якої вона визнавалася винуватою або виправданою, а її свідчення - правдивими чи брехливими.

ОРДОНАНС - королівський указ (феодальна Франція).

ОСТРАКІЗМ - процедура публічного вигнання небезпеч­ної для існуючого ладу в Афінах людини (на 10 років) за допо­могою голосування остраконами (глиняними черепками).

П

ПАТИ - адміністративно-територіальні округи Держави франків.

ПАЙОК - спеціальні гроші, які видавались афінянам за відвідування театру.

ПАЛАТИНИ - радники французького короля, виконавці його особливих доручень.

ПАРЦЕЛЛА - невелика ділянка землі, яка здавалася в оренду дрібним виробникам, вільновідпущеникам.

ПАТРИЦІЇ - повноправні громадяни Риму, члени рим­ської общини.

ПАТРИЦІАТ - привілейована верхівка міського населен­ня держав Західної Європи.

ПАТРОН - повноправний громадянин Стародавнього Риму, покровитель клієнта.

ПЕКУЛІЙ - земельна ділянка, яка надавалася у користу­вання рабам у Стародавньому Римі.

ПЕРЕГРИНИ - «чужаки», жителі завойованих Римом зе­мель, іноземці.

ПЕРІЕКИ - «сусіди», жителі периферійних гірських райо­нів Спарти, позбавлені політичних прав.

ПЛАН ДІЙ УКРАЇНА - ЄС - двосторонній політичний документ, який дав змогу суттєво розширити двостороннє співробітництво України з Європейським Союзом без внесен­ня змін до чинної договірно-правової бази.

ПЛАН МАРШАЛЛА - програма економічної допомоги Європі після Другої світової війни, представлена в 1947 р. держсекретарем США Джорджем К. Маршаллом, яка почала діяти в квітні 1948 р. Однією з цілей програми була протидія поширенню впливу СРСР і соціалістичних ідей на країни За­хідної Європи.

ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ - санкціоноване державою звича­єве правило поведінки загального характеру.

ПРЕВОТАЖІ - округи, на які поділялися бальяжі (фео­дальна Франція).

ПРЕКАРІЙ - система закабалення селян у державі фран­ків, яка полягала у передачі селянинові певної частки землі у користування.

ПРЕТОРИ - заступники консулів у Стародавньому Римі. Командували легіонами, керували загонами поліції, здійсню­вали правосуддя.

ПРИВАТНЕ ПРАВО - сукупність правових норм, спрямо­ваних на врегулювання і захист особистих інтересів індивідуума.

ПРИНЦЕПС - формально найвищий республіканський магістрат у Стародавньому Римі, наділений надзвичайною владою та довічним управлінням.

ПРОВІНЦІЇ - підкорені Римом держави, території, знач­но віддалені від центру.

ПРОВОКАЦІЯ - апеляція на смертні вироки, винесені диктатором у Стародавньому Римі.

ПРОКУРАТУРА - група особливо довірених осіб фран­цузького короля - прокураторів, офіційно уповноважених сте­жити за дотриманням інтересів корони при судовому розгляді загальнодержавних, місцевих і навіть приватних справ. Зго­дом стали виступати як обвинувачі у судах.

ПРОМУЛЬГАЦІЯ - обнародування певного державного акта.

ПРОТЕКТОРАТ - форма залежності, за якої слабша кра­їна, формально зберігаючи свій державний устрій і деяку са­мостійність у внутрішніх справах, фактично підпорядковува­лася сильнішій державі.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ - економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Р

РАБСТВО - стан повної залежності однієї людини від ін­шої, за якої залежна особа (раб) стає власністю свого господа­ря - рабовласника. За своїм статусом раб не є суб’єктом права, а є лише його об’єктом.

РАХІНБУРГИ - у франків У-УІІІ ст. виборні судді, знавці звичаїв та законів.

РЕВАНШИЗМ - політика орієнтована на помсту іншій державі за поразку у війні.

РЕГЕНТ - тимчасовий правитель монархічної держави.

РЕКВІЗИЦІЯ - примусове вилучення на користь держа­ви майна власника з подальшим відшкодуванням його варто­сті власнику.

РЕСКРИПТ - відповідь римського імператора на запитан­ня приватної особи або магістрату, що мала силу закону.

РЕСТИТУЦІЯ - у міжнародному праві є повернення за мирним договором майна, неправомірно вилученого під час війни однією державою з території іншої держави.

РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА - процес запозичен­ня і засвоєння римських юридичних концепцій, поглядів, по­нять і конструкцій, що розпочався у середньовічній Європі. Рецепцією в праві називають запозичення однією державою більш розвиненого права іншої держави, тобто правову акуль- турацію.

РІДДА - відступництво, віровідступництво.

РОБЕРІ - в англо-американському праві грабіж з насиль­ством або розбій (залежно від обставин).

РОЯЛІСТ - прихильник королівської влади, монархіст.

С

САТЕЛІТ - озброєний слуга-охоронець у Стародавньому Римі.

СЕКВЕСТР - заборона на користування майном, яка на­кладається органом влади.

СЕНАТ - головний орган влади і значною мірою орган безпосереднього управління в республіканському Римі.

СЕНУЛОМА - норма з галузі сімейного права Законів Ману, яка допускала шлюб чоловіка вищої варни з жінкою нижчої сусідньої варни.

СЕГРЕГАЦІЯ - одна із крайніх форм расової дискримі­нації, що полягає у примусовому відокремлені всіх рас від європеоїдної (у США була узаконена до кінця 1950-х рр., у ПАР - до початку 1990-х рр. у формі апартеїду; сучасним міжнародним правом відноситься до найтяжких міжнародних злочинів).

СЕПАРАТИЗМ - прагнення до відокремлення, відосо­блення.

СЕРВИ - особисто залежні від сеньйора селяни у фео­дальній Франції.

СЕРВІТУТИ - особливі, визначені законом права корис­тування чужою власністю.

СИКЛЬ - одиниця ваги в Стародавньому Вавилоні, що дорівнювала 8,4 г (1/60 міни).

СИНКРЕТИЗМ ПРАВА - внутрішня неподільність пра­ва, поєднання його з іншими соціонормативними регулятора­ми (звичаями, традиціями, релігійними віруваннями, обряда­ми, мораллю тощо).

СИНОЙКІЗМ - злиття кількох територіальних общин у одне місто-поліс (Стародавня Греція).

СИСТЕМА СЮЗЕРЕНІТЕТУ-ВАСАЛІТЕТУ - ієрархіч­на система підпорядкування соціальних прошарків класу фе­одалів від нижчого до вищого.

СІКОФАНТИ - особи в Афінах, які промишляли підго­товкою і направленням до відповідних органів доносів на гро­мадян. За донос одержували грошову винагороду або частку конфіскованого майна.

СІСАХФІЯ - реформа боргового рабства в Афінах, що призвела до його ліквідації.

СОЛІД - золота монета у франків (Салічна правда).

СТАНОВИЙ ПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ - полягає у закрі­пленні особливого юридичного місця в державі для кожної со­ціальної верстви чи класу.

СТАНОВО-ПРЕДСТАВНИЦЬКА МОНАРХІЯ - форма правління, яка представляла собою союз королівської влади і городян (бюргерства) для боротьби проти феодальної анархії та усобиці.

СТАТУТНЕ ПРАВО - сукупність законодавчих актів ко­роля, прийнятих спільно з парламентом (Англія).

СУВЕРЕН - носій верховної державної влади.

СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ - основний принцип загаль­ного права, який полягав у тому, що індивідуально-правове рішення вищого суду є обов’язковим при розгляді аналогічних справ таким самим або нижчим судом (Англія).

СУПЕРФІЦІЙ - право користування спорудою, зведеною на чужій земельній ділянці (римське право).

СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ФОРМАЦІЯ - це люд­ське суспільство на певному етапі історичного розвитку, якому притаманні відповідний економічний лад, певний спосіб ви­робництва, єдність продуктивних сил та виробничих відносин.

Т

ТАЛІОН - своєрідна система покарань за принципом «око за око». Головна її відмінність від кровної помсти полягала у тому, що покарання за системою таліону здійснювалося не самим потерпілим чи його родичом, а посадовими особами держави.

ТАМКАР - крупний торговець Стародавнього Вавилону, який користувався певними привілеями і покровительством з боку царської влади.

ТЕОКРАТІЯ - форма правління, за якої глава духовен­ства, церкви є одночасно главою держави.

ТИРАН - правитель у Стародавній Греції, який незакон­но (тобто поза обранням) захопив владу.

ТОКСОТИ - афінські раби, що складали загони міської поліції.

ТОРІ - партія земельної аристократії та фінансової вер­хівки, яка обстоювала консервативні позиції (Англія).

ТРИЗН - «зрада», вид кримінального злочину (середньо­вічна Англія).

У

УЗУРПАТОР - особа, що незаконно захопила до своїх рук владу або присвоїла собі певні чужі права чи заслуги.

Ф

ФАРАОН - верховний правитель Стародавнього Єгипту.

ФЕЛОНІЯ - тяжкий кримінальний злочин за феодаль­ним правом Англії.

ФЕОДАЛЬНА ДЕРЖАВА - політична організація класу феодалів, за допомоги якої він здійснював свою владу щодо інших верств населення.

ФЕОДАЛЬНА РЕНТА - економічна основа реалізації феодальної власності (відробіткова, натуральна та грошова).

ФЕОДАЛЬНЕ ПРАВО - зведена в закон воля класу фе­одалів, основним завданням якого було юридичне оформлен­ня і врегулювання монопольного права власності феодалів на землю та неповної власності на залежних селян, у забезпечен­ні політичного та економічного панування феодалів.

ФЕТИ - незаможні верстви афінського суспільства.

ФІЛА - територіальний округ в Афінах.

ФОРУМ - площа в Стародавньому Римі, на якій склика­лися народні збори, ярмарки і здійснювався суд. Центр полі­тичного життя Риму. Згодом идм терміном називали місце публічних виступів і висловлювань, широкі представницькі збори (конференції, конгреси, з’їзди тощо).

ФРІГОЛЬДЕРИ - власники землі (феодальна Англія), що володіли нею довічно або спадково на підставі вільного держання. Земельні володіння фригольдерів могли вільно відчужуватися.

ФРУМЕНТАРІЇ - агенти таємної поліції в Римі.

X

ХАКЕР - особа, котра чинить незаконні дії в сфері інфор­матики.

ХАРТІЯ - грамота, політичний документ з основними ви­могами широкого загалу чи окремих верств населення країни.

ХОЛОКОСТ - знищення єврейського населення внаслі­док нацистської політики геноциду (1933-1945 рр.)

Ц

ЦЕРЕМОНІЯ - офіційний урочистий акт, який здійсню­ється за попередньо розробленим планом (протоколом), за певними правилами або традиціями.

ЦЕНЗИВА - спадкове володіння земельною ділянкою з обов’язком виконувати строго фіксовані звичаєвим правом повинності на користь сеньйора (феодальна Франція).

ЦЕНЗОРИ - посадові особи в Римі, які відали переписом населення, визначенням їхнього майнового цензу, стежили за дотриманням громадянами правил поведінки та моралі.

ЦЕХ - союз ремісників певної професії.

Ч

ЧАНДАЛИ - «недоторканні», відкинуті суспільством - найнижчий прошарок населення Стародавньої Індії (м’ясни­ки, кати, сміттярі, працівники кладовищ тощо).

Ш

ШАККАНАКУ - обласні правителі у Стародавньому Ва- вилоні, намісники царя.

ШАНТАЖ - здирство шляхом погрози, залякування роз­голошенням компрометуючих, ганебних відомостей з метою отримання певної матеріальної чи іншої вигоди.

ШАПІРУМ - окружні правителі у Вавилоні, які відпові­дали за підтримання порядку в округах, своєчасну сплату по­датків, стежили за виконанням царських та державних пови­нностей, відали місцевими збройними силами.

ШАРІАТ - сукупність релігійних та юридичних норм му­сульманського права, заснованих на Корані та інших релігій­но-богословських джерелах.

ШАХІД - свідок (у множині - шухада). В ісламі шахід має подвійне значення: 1. свідок на суді; 2. віруючий, який при­йняв мученицьку смерть воюючи проти ворогів.

Ю

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ - спеціальна галузь діяльності, що стосується вивчення держави та права і професійної діяльно­сті юриста.

ЮРИСТ - фахівець у галузі юриспруденції, який має про­фесійні, тобто фундаментальні, правові знання, і використо­вує їх для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності.