§ 12. Четверта республіка
У період окупацій Франції було створено Рух Спротиву. Його організатором була французька комуністична партія. У Лондоні генерал Шарль де Голль сформував комітет «Вільна Франція».
Пізніше він став називатися «Франція, що бореться». До нього примкнули адміністрації Чаду, Камеруну, Північного Конго та інші французькі колонії. В листопаді 1942 року Англія і США розпочали наступи в Алжирі і Марокко. Після звільнення французьких володінь у Північній Африці 3 червня 1943 року в Алжирі було створено Французький комітет національного звільнення (ФКНЗ). 3 квітня того ж року до нього увійшли два представники комуністичної партії. У червні 1944 року комітет, очолюваний Шарлем де Голлем, було перетворено на Тимчасовий уряд Франції, який керував країною в перший період після звільнення - з 1944 по 1946 рік.Після війни перед Францією гостро постає питання: чи відновлювати державу відповідно до конституційних законів 1875 року або створювати нову Конституцію? Воно вирішувалося на референдумі і виборах 21 жовтня 1945 року. Референдум відкинув конституційний
426
лад Третьої республіки. За результатами виборів до Установчих зборів більше всього голосів (5 млн) одержала комуністична партія, визнана виборцями завдяки своїй боротьбі в роки війни. Соціалісти одержали 4,6 млн, радикальна партія «Народно-республіканський рух» (МРП) - 4,5 млн, а праві партії - 2,9 млн голосів. Маючи більшість, комуністи й соціалісти стали готувати для внесення на референдум проект парламентської республіки. Голова тимчасового уряду Шарль де Голль, який прагнув створити республіку президентського типу, пішов у відставку. Було утворено трипартійний коаліційний уряд.
19 квітня 1946 року Установчі збори прийняли проект Конституції, яка передбачала наявність однопалатного парламенту, обмеження прав президента, залежність уряду від парламенту і закріплювала розгалужену програму націоналізації.
Але 5 травня того ж року під час референдуму цю Кнституцію було відхилено. 2 червня 1946 року відбулися вибори до нових Установчих зборів, які виробили новий проект Конституції, що враховував побажання всіх членів коаліції. Проект передбачав наявнісь двопалатного парламенту, розширював права президента і звужував програму націоналізації. Цей проект 13 жовтня 1946 року було схвалено на референдумі французьким народом. 24 грудня того ж року Конституція набула чинності.Конституцією 1946 року у Франції встановлювалася Четверта республіка. В ній підтверджувалися права і свободи, проголошені ще Декларацією прав людини і громадянина 1789 року. Додатково закріплювалися права на організацію профспілок і забастовки, рівноправність чоловіків і жінок. Заборонялася дискримінація за мотивами національної належності, віросповідування та політичних переконань. Передбачалося обмеження прав приватних монополій, гарантувалося право на матеріальне забезпечення, відпочинок, працю, безкоштовну світську освіту будь-якого рівня.
Франція відповідно до ст. 1 Контситуції проголошувалася неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою. В окремому розділі закріплювався народний суверенітет. Виборчими правами наділялися всі повнолітні французькі громадяни обох статей.
Парламент складався з двох палат: Національних зборів і Ради республіки. Нижня палата - Національні збори формувалася шляхом всезагальних прямих виборів. Рада республіки була верхньою палатою, яка обиралася комунами і департаментами на основі всезагального опосердкованого виборчого права. Законодавча влада зосерджувалася в нижній палаті. Рада республіки могла лише рекомендувати поправки
до законопроекту. Уряд ніс політичну відповідальність перед Національними зборами. Президент обирався обома палатами парламенту. Він призначав міністрів, але лише за попереднім схваленням Національними зборами. Влада президента була обмеженою і мала в основому представницький характер. Таким чином, Конституція 1946 року оформила у Франції типову парламентську республіку.