§1.10. Місце історії держави і права зарубіжних країн в системі юридичної освіти
Підготувати висококваліфікованого правника в умовах сучасного світу - складне завдання. По-перше, він повинен бути здатним до самоосвіти, професійного розвитку, самовдосконалення, навчання впродовж усього життя.
Правова дійсність змінюється дуже динамічно. Щороку в кожній державі створюється велика кількість нових, змінюються і скасовуються чинні закони та інші нормативно-правові акти. Світ об’єднується, глобалізується, відбувається зближення різних правових систем. Існує два основні типи розвинених правових систем. Перший, романо-германський (континентальний), до якого належить і правова система України, характеризується домінуванням нормативно-правового акта як джерела права, провідною роллю закону. Судова практика не є основним джерелом права. Другий, англо-американський (англо-саксонський) - тип прецедентного права. Основними джерелами права є закон (статут) і судова практика (прецедент) - попередні рішення судів за аналогічними справами. Лише в Англії кількість чинних прецедентів наближається до мільйона. Щороку їх додається близько 20 тисяч.Відрізняються галузі та інститути права у правових системах романо-германського і англо-американського типів. Для перших відмінною ознакою є створення кодексів (кодифікація) практично у кожній галузі; для других кодифікація є мало поширеною. Відмінності є й у будові та функціонуванні державних органів. Так, англо-американське право і держава не знають спеціальних органів конституційної юстиції. У державах, правові системи яких належать до ро- мано-германського типу, створюються спеціалізовані конституційні суди.
Відтак, німецькому юристу доволі складно зрозуміти специфіку роботи англійського і навпаки. Однак, інтеграційні процеси у світі мають об’єктивний (незалежний від волі людей) характер. Відтак, у континентальному праві все більшу роль відіграє судова практика, хоча вона і не є офіційним джерелом права.
Судді все одно звертаються до досвіду попередників у схожих, а краще аналогічних випадках, використовують аргументацію колег щодо справ, рішення з яких вступило у законну силу. У нашій державі все більшу роль починають відігравати рішення Європейського суду з прав людини. Цей судовий орган офіційно керується прецедентами при вирішенні справ. У той же час, і у англо-американському праві відбуваються зміни. Зростає роль закону у США та Англії, а в штатах Північної Америки кримінальне право кодифіковане.Тому юрист - професіонал має розуміти специфіку правових систем і одного, й іншого типу. Повинен він розумітися і на особливості регулювання правових відносин у Азії, Африці, Латинській Америці. Всі правові системи мають власну історію, і саме вона обумовлює їх різноманітність і специфіку. Збагнути її без знання історії держави і права зарубіжних країн неможливо.
По-друге, вивчення історії держави і права зарубіжних країн дає можливість зрозуміти загальну спрямованість історико-правового процесу в світі. Цим формуються особистість юриста, його світогляд, система цінностей. Адже упродовж тисячоліть стверджувалися цінність людини, її права, формувалися демократичні інститути. Від ставлення до людини як до худоби чи речі, коли ця людина була рабом, до визнання людини головною соціальною цінністю в сучасному світі - ось шлях, і ось напрям розвитку історії держави і права. Сприйняття і розуміння найбільш масштабних закономірностей суспільного розвитку, які пов’язані з державою і правом, дозволить у вивченні більш приватних за предметом вивчення і практично спрямованих дисциплін знаходити закономірності більш часткового порядку.
Вивчення історії держави і права зарубіжних країн не лише робить майбутнього юриста ерудованим, наповнює його знаннями і досвідом століть державно-правового розвитку людства, а й формує юридичне мислення, здатність виділити у суспільних відносинах й історичних подіях юридично значущі. Ми можемо простежити, як склався сьогоднішній державно-правовий світ, які етапи розвитку він пройшов і чому він саме такий.
Сьогоднішній юрист - це не лише фаховий суддя, прокурор, слідчий, працівник поліції, адвокат, юрист фірми чи підприємства. Це - будівничий правової держави і переконаний прихильник і захисник верховенства права, людина, яка спілкуючись з громадянами за родом своєї службової діяльності, виконує постійно правовиховну функцію, підвищує рівень правової свідомості й правової культури в суспільстві.
Як наслідок, він повинен мати дві головні риси, без яких неможлива правнича і правоохоронна діяльність. Це наявність фахового юридичного мислення, а по-друге, розвиненої професійної правової свідомості. Вони є взаємопов’язаними. Без розуміння причинно-наслідкових зв’язків, історичної ґенези державно-правових явищ неможливо зрозуміти їх походження і сучасний стан, орієнтуватися у справжньому морі правових норм і правовідносин, якими сповнене сучасне життя.
По-третє, вивчення історії держави і права зарубіжних країн щільно вмонтовано у систему підготовки юристів. І ця дисципліна студіюється в університетах практично всіх країн світу. Завдяки розумінню загальних закономірностей історичного розвитку держави і права у світі стає можливим розуміння особливостей вітчизняного істори- ко-правового розвитку. Таким чином, історія держави і права зарубіжних країн та історія держави і права України є тісно пов’язаними. Поняття і закономірності, які вивчаються у курсі теорії держави і права, склалися і сформулювалися у ході історичного розвитку правових систем зарубіжних країн. Безперечною є й роль курсу історії держави і права зарубіжних країн для опанування дисциплінами: «Державне право зарубіжних країн», «Римське приватне право», «Міжнародне право», «Міжнародне приватне право», «Порівняльне правознавство», «Історія вчень про державу і право» та інших.
Для опанування практично орієнтованими дисциплінами, такими як курси цивільного, кримінального, адміністративного, різних видів процесуального права також необхідно володіти знаннями з історії держави і права зарубіжних країн.
Тут вона нерідко має не лише пізнавальний і фундаментальний характер, а й практичне спрямування. Так, курс цивільного права використовує велику кількість понять, інститутів, юридичних конструкцій римського цивільного права.По-четверте, переважну частину курсу історії держави і права зарубіжних країн складає історико-правова минувшина європейських країн, які відігравали у історії держави і права світу провідну роль. З точки зору позицій європейської інтеграції України знання історії становлення і розвитку держави і права країн Європи має особливе значення.
Таким чином, вивчення і успішне опанування курсом історії держави і права зарубіжних країн є невід’ємним чинником і складовою підготовки висококваліфікованих юристів не лише в Україні, а й у Європі та й усьому світі.
Контрольні питання:
Що є предметом науки історії держави і права зарубіжних країн?
На які групи (блоки) поділяються юридичні науки?
Що є притаманним для історії держави і права як для науки і навчальної дисципліни, як вони співвідносяться?
Яким є співвідношення історії держави і права з іншими юридичними науками?
Якими є функції історії держави і права як науки?
З яких методів складається, методологія історії держави і права як науки?
Які вам відомі філософські підходи дослідження історії держави і права зарубіжних країн? Охарактеризуйте їх.
Які вам відомі загальнонаукові методи дослідження історії держави і права зарубіжних країн? Охарактеризуйте їх.
Які ви знаєте спеціально-наукові методи дослідження історії держави і права зарубіжних країн? Охарактеризуйте їх.
Якими є джерела історії держави і права зарубіжних країн? Що таке пам’ятки права?
У чому полягає сутність формаційного підходу до періодизації історії держави і права зарубіжних країн?
У чому полягає сутність цивілізаційного підходу до періодизації історії держави і права зарубіжних країн?
Як співвідносяться історія держави і права зарубіжних країн та історія держави і права України?
Яким є місце історії держави і права зарубіжних країн як навчальної дисципліни у системі юридичної освіти?
Рекомендована література:
1.
Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. 2-е вид. перероб й доп.: Навч. посібник. К. : Центр учбової літератури, 2008. 730 с.2. Графский В. Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. М.: Изд-во НОРМА, 2000. 744 с.
3. Кузьминець О. В., Дурнов Є. С., Сокур Ю. В. Історія держави і права зарубіжних країн (схеми, коментарі, термінологічний словник). К. : НАВС, 2012. 242 с.
4. Маймескулов Л. Н., Россихин В. В., Тихоненков Д. А. История государства и права зарубежных стран. Изд. 4-е, доп. и перед. Х. : Изд-во «ФИНН», 2010. 816 с.
5. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. К. : Атіка, 2004. 616 с.
6. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Х. : Право, 1999. 416 с.
7. Тимошенко В. І. Історія держави і права. Юридична енциклопедія України: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред- кол.) та ін. К. : «Укр. енцикл», 1999. Т.2. С.732-733.
8. Трофанчук Г. І. Історія держави і права зарубіжних країн. Підручник. К. : Юрінком Інтер, 2018. 448 с.
9. Хома Н. М. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. 3-тє видання, стереотипне. Львів : «Новий світ-2000», 2008. 480 с.
10. Черниловский З. М. Всеобщая история государства и права. Учебник. М.: ООО «ТК Велби», 2002. 592 с.