<<
>>

§1.10. Місце історії держави і права зарубіжних країн в системі юридичної освіти

Підготувати висококваліфікованого правника в умовах сучасного світу - складне завдання. По-перше, він повинен бути здатним до самоосвіти, професійного розвитку, самов­досконалення, навчання впродовж усього життя.

Правова дійсність змінюється дуже динамічно. Щороку в кожній державі створюється велика кількість нових, змінюються і скасовуються чинні закони та інші нормативно-правові акти. Світ об’єднується, глобалізується, відбувається збли­ження різних правових систем. Існує два основні типи роз­винених правових систем. Перший, романо-германський (континентальний), до якого належить і правова система України, характеризується домінуванням нормативно-пра­вового акта як джерела права, провідною роллю закону. Судова практика не є основним джерелом права. Другий, англо-американський (англо-саксонський) - тип преце­дентного права. Основними джерелами права є закон (ста­тут) і судова практика (прецедент) - попередні рішення судів за аналогічними справами. Лише в Англії кількість чинних прецедентів наближається до мільйона. Щороку їх додається близько 20 тисяч.

Відрізняються галузі та інститути права у правових си­стемах романо-германського і англо-американського типів. Для перших відмінною ознакою є створення кодексів (коди­фікація) практично у кожній галузі; для других кодифіка­ція є мало поширеною. Відмінності є й у будові та функціо­нуванні державних органів. Так, англо-американське пра­во і держава не знають спеціальних органів конституційної юстиції. У державах, правові системи яких належать до ро- мано-германського типу, створюються спеціалізовані кон­ституційні суди.

Відтак, німецькому юристу доволі складно зрозуміти специфіку роботи англійського і навпаки. Однак, інтегра­ційні процеси у світі мають об’єктивний (незалежний від волі людей) характер. Відтак, у континентальному праві все більшу роль відіграє судова практика, хоча вона і не є офіційним джерелом права.

Судді все одно звертаються до досвіду попередників у схожих, а краще аналогічних ви­падках, використовують аргументацію колег щодо справ, рішення з яких вступило у законну силу. У нашій державі все більшу роль починають відігравати рішення Європей­ського суду з прав людини. Цей судовий орган офіційно ке­рується прецедентами при вирішенні справ. У той же час, і у англо-американському праві відбуваються зміни. Зро­стає роль закону у США та Англії, а в штатах Північної Америки кримінальне право кодифіковане.

Тому юрист - професіонал має розуміти специфіку пра­вових систем і одного, й іншого типу. Повинен він розуміти­ся і на особливості регулювання правових відносин у Азії, Африці, Латинській Америці. Всі правові системи мають власну історію, і саме вона обумовлює їх різноманітність і специфіку. Збагнути її без знання історії держави і права зарубіжних країн неможливо.

По-друге, вивчення історії держави і права зарубіжних країн дає можливість зрозуміти загальну спрямованість історико-правового процесу в світі. Цим формуються осо­бистість юриста, його світогляд, система цінностей. Адже упродовж тисячоліть стверджувалися цінність людини, її права, формувалися демократичні інститути. Від ставлен­ня до людини як до худоби чи речі, коли ця людина була рабом, до визнання людини головною соціальною цінністю в сучасному світі - ось шлях, і ось напрям розвитку історії держави і права. Сприйняття і розуміння найбільш масш­табних закономірностей суспільного розвитку, які пов’яза­ні з державою і правом, дозволить у вивченні більш при­ватних за предметом вивчення і практично спрямованих дисциплін знаходити закономірності більш часткового по­рядку.

Вивчення історії держави і права зарубіжних країн не лише робить майбутнього юриста ерудованим, наповнює його знаннями і досвідом століть державно-правового роз­витку людства, а й формує юридичне мислення, здатність виділити у суспільних відносинах й історичних подіях юри­дично значущі. Ми можемо простежити, як склався сьогод­нішній державно-правовий світ, які етапи розвитку він пройшов і чому він саме такий.

Сьогоднішній юрист - це не лише фаховий суддя, про­курор, слідчий, працівник поліції, адвокат, юрист фірми чи підприємства. Це - будівничий правової держави і переко­наний прихильник і захисник верховенства права, люди­на, яка спілкуючись з громадянами за родом своєї служ­бової діяльності, виконує постійно правовиховну функцію, підвищує рівень правової свідомості й правової культури в суспільстві.

Як наслідок, він повинен мати дві головні риси, без яких неможлива правнича і правоохоронна діяльність. Це наявність фахового юридичного мислення, а по-друге, роз­виненої професійної правової свідомості. Вони є взаємо­пов’язаними. Без розуміння причинно-наслідкових зв’яз­ків, історичної ґенези державно-правових явищ неможливо зрозуміти їх походження і сучасний стан, орієнтуватися у справжньому морі правових норм і правовідносин, якими сповнене сучасне життя.

По-третє, вивчення історії держави і права зарубіж­них країн щільно вмонтовано у систему підготовки юрис­тів. І ця дисципліна студіюється в університетах практично всіх країн світу. Завдяки розумінню загальних закономір­ностей історичного розвитку держави і права у світі стає можливим розуміння особливостей вітчизняного істори- ко-правового розвитку. Таким чином, історія держави і пра­ва зарубіжних країн та історія держави і права України є тісно пов’язаними. Поняття і закономірності, які вивча­ються у курсі теорії держави і права, склалися і сформулю­валися у ході історичного розвитку правових систем зару­біжних країн. Безперечною є й роль курсу історії держави і права зарубіжних країн для опанування дисциплінами: «Державне право зарубіжних країн», «Римське приватне право», «Міжнародне право», «Міжнародне приватне пра­во», «Порівняльне правознавство», «Історія вчень про дер­жаву і право» та інших.

Для опанування практично орієнтованими дисциплі­нами, такими як курси цивільного, кримінального, адміні­стративного, різних видів процесуального права також не­обхідно володіти знаннями з історії держави і права зару­біжних країн.

Тут вона нерідко має не лише пізнавальний і фундаментальний характер, а й практичне спрямування. Так, курс цивільного права використовує велику кількість понять, інститутів, юридичних конструкцій римського ци­вільного права.

По-четверте, переважну частину курсу історії дер­жави і права зарубіжних країн складає історико-правова минувшина європейських країн, які відігравали у історії держави і права світу провідну роль. З точки зору позицій європейської інтеграції України знання історії становлен­ня і розвитку держави і права країн Європи має особливе значення.

Таким чином, вивчення і успішне опанування курсом історії держави і права зарубіжних країн є невід’ємним чинником і складовою підготовки висококваліфікованих юристів не лише в Україні, а й у Європі та й усьому світі.

Контрольні питання:

Що є предметом науки історії держави і права зарубіжних країн?

На які групи (блоки) поділяються юридичні науки?

Що є притаманним для історії держави і права як для науки і навчальної дисципліни, як вони співвідносяться?

Яким є співвідношення історії держави і права з іншими юри­дичними науками?

Якими є функції історії держави і права як науки?

З яких методів складається, методологія історії держави і права як науки?

Які вам відомі філософські підходи дослідження історії дер­жави і права зарубіжних країн? Охарактеризуйте їх.

Які вам відомі загальнонаукові методи дослідження історії держави і права зарубіжних країн? Охарактеризуйте їх.

Які ви знаєте спеціально-наукові методи дослідження історії держави і права зарубіжних країн? Охарактеризуйте їх.

Якими є джерела історії держави і права зарубіжних країн? Що таке пам’ятки права?

У чому полягає сутність формаційного підходу до періодизації історії держави і права зарубіжних країн?

У чому полягає сутність цивілізаційного підходу до періодиза­ції історії держави і права зарубіжних країн?

Як співвідносяться історія держави і права зарубіжних країн та історія держави і права України?

Яким є місце історії держави і права зарубіжних країн як на­вчальної дисципліни у системі юридичної освіти?

Рекомендована література:

1.

Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіж­них країн. 2-е вид. перероб й доп.: Навч. посібник. К. : Центр учбо­вої літератури, 2008. 730 с.

2. Графский В. Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. М.: Изд-во НОРМА, 2000. 744 с.

3. Кузьминець О. В., Дурнов Є. С., Сокур Ю. В. Історія держа­ви і права зарубіжних країн (схеми, коментарі, термінологічний словник). К. : НАВС, 2012. 242 с.

4. Маймескулов Л. Н., Россихин В. В., Тихоненков Д. А. Исто­рия государства и права зарубежных стран. Изд. 4-е, доп. и перед. Х. : Изд-во «ФИНН», 2010. 816 с.

5. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіж­них країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. К. : Атіка, 2004. 616 с.

6. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих за­кладів освіти. Х. : Право, 1999. 416 с.

7. Тимошенко В. І. Історія держави і права. Юридична енци­клопедія України: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред- кол.) та ін. К. : «Укр. енцикл», 1999. Т.2. С.732-733.

8. Трофанчук Г. І. Історія держави і права зарубіжних країн. Підручник. К. : Юрінком Інтер, 2018. 448 с.

9. Хома Н. М. Історія держави і права зарубіжних країн. На­вчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. 3-тє ви­дання, стереотипне. Львів : «Новий світ-2000», 2008. 480 с.

10. Черниловский З. М. Всеобщая история государства и пра­ва. Учебник. М.: ООО «ТК Велби», 2002. 592 с.

<< | >>
Источник: Історія держави і права зарубіжних країн: підруч­ник / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О. М. Бандур­ки ; [Бандурка О. М., Швець Д. В., Бурдін М. Ю., Головко О. М., та ін. ; вступ. слово О. М. Бандурки]. Харків,2020. 618 с.. 2020

Еще по теме §1.10. Місце історії держави і права зарубіжних країн в системі юридичної освіти:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -