<<
>>

Політично-правова природа британської колонізації Америки

Бурхливий розвиток капіталістичного укладу в тюдорівській Англії стимулював активну колоніальну політику цієї держави з середини XVI ст. Насильницька експропріація земель англійських громад призвела до формування капіталістичних відносин у сільському господарстві, першими жертвами яких стали найбідніші орендарі земель, використання ресурсів громадських угідь для яких було не під силу.

Підвищивши орендну плату, лендлорди швидко позбулися й лізгольдерів - короткострокових держателів землі. Розпочався наступ і на права копігольдерів, що становили основну масу залежного селянства. Вони здійснювали господарську діяльність на підставі рішень судів про набуття ними статусу орендарів і одержували відповідні копії цих рішень. Копігольдери платили за оренду землі грошову ренту, розміри якої постійно збільшувалися, хоча з формально-юридичної точки зору їхні права захищалися королівськими судами. Насильницьке знеземелення селян створило масу надмірного населення, яке було в змозі знайти собі засоби для існування лише в британських колоніях. Саме такі селяни-емігранти й були основною масою колоністів, які засвоювали Новий Світ [488, р. 29].

Між тим розвиток капіталізму в Англії стримувався обмеженістю внутрішніх джерел нагромадження капіталу, й тому з другої половини XVI ст. колоніальна політика стала важливим напрямом діяльності британської держави. Адже саме в Англії, батьківщині промислового перевороту, що призвів до перемоги капіталістичного засобу виробництва, цей процес відбувався інтенсивніше, ніж в інших країнах.

Прискорення процесу побудови британської колоніальної системи було викликане також прагненням Англії вистояти у боротьбі проти Іспанії і Франції за гегемонію в колоніальному світі й перевершити ці держави у первісному нагромадженні капіталу. Поборники заокеанської експансії стимулювали процес проникнення британських підприємців у країни Сходу, спираючись на монопольні купецькі компанії - Московську, Левантійську та Ост-Індську. Досвід, набутий на Сході, було покладено в основу створення першої британської колонії в Америці, названої Віргінією на честь «коро- леви-незайманки» - Єлизавети І, за часів правління якої було здійснено перші невдалі спроби англійців укоренитися на цій території [182, c. 96-97; 472, р. 646; 490, р. 101]. Прагнення заможних англійців вкласти вільні кошти в розвиток колоніальної експансії мало цілком прозаїчне пояснення: в 1607 р. Ост-Індська компанія, заснована трьома роками раніше на підставі королівської прокламації, сплатила своїм членам (дев’ять тисяч шістсот пайовиків) 500% прибутку на вкладений капітал [478, vol. 1, p. 23].

У зв’язку зі становленням англійських колоній Північної Америки виникла проблема їх юридичного статусу. У травні 1609 р., під час перебудови першої британської колонії в Америці, Палата громад англійського парламенту вперше відкрила дебати з цього питання. Тоді було прийнято рішення про те, що колонії є заморськими територіями, відокремленими домініонами, які лише з часом можна буде інкорпорувати до складу королівства [16, vol. 1, р. 48-49]. Відповідно до цієї концепції кожна колонія розглядалася як утворення, чия політика мала спрямовуватися англійською Короною і юрисдикція якої поширювалася лише на чітко окреслену територію.

У такому випадку група осіб, що створювала корпорацію для заснування колонії, не могла без королівської санкції діяти як юридична особа, володіти власністю, порушувати судову справу, бути об’єктом судового розгляду. Якщо корпорація функціонувала як юридична особа, в разі смерті одного з її членів існування юридичної особи припинялося [349, р. 222-225]. Корпорація приватних власників могла створювати колонію лише тоді, коли одержувала чітко визначені королівські привілеї. Непорушним публічноправовим принципом того часу було уявлення про те, що суверенітет як верховенство влади цілком належав королю. Ортодоксальна англійська правова доктрина проголошувала таке: «Король, і лише король, може створити корпорацію або надати право на її створення» [58, p. 121; 249, c. 87]. Існували й винятки (корпорації створювалися або за приписами монарха, або за нормами звичаєвого права), однак загалом право на утворення колонії залежало від згоди короля.

Система державної влади та управління в уявленні європейців XVII-XVIII ст. була прямо пов’язана з певною системою землеволодіння. В Англії вже за часів правління Тюдорів поширилася форма землеволодіння, що була пов’язана з володіннями корпораціями, або ж тауншипами, тобто громадами мешканців, які організовували певні поселення (тауни), котрі управлялися на принципах безпосередньої демократії зборами усіх їхніх мешканців. Ці громади мали певні права на здійснення самоврядних функцій. Однак у перших постійних колоніях Англії у Північній Америці верховним джерелом влади та власником землі міг бути лише король, який жалував там землі й наділяв владними повноваженнями відповідних осіб. Адже всі парламентські обмеження королівського законодавства за часів абсолютизму були усунуті. Згідно зі статутом 1539 р. монарх мав широкі права на видання власних законів, які своїм змістом докорінно змінювали сутність парламентських статутів. Ці закони називалися асізами, ордонансами, статутами і хартіями. Саме остання назва властива королівським законам, які проголошували створення американських колоній Англії.

Спочатку колонії були автономними утвореннями, котрі можна було інкорпорувати у склад королівства подібно до Уельсу. Проте з часом переміг погляд на колонії як на корпорації, що діяли відповідно до політики монархії і поширювали свою юрисдикцію на суворо окреслену королівськими хартіями територію. Відокремленість колоній не визначала їх незалежності, хоча вони фактично не були частиною території королівства. Тому кожна колонія по-своєму вирішувала питання про ступінь її самостійності з урахуванням залежності від метрополії. Це й було відображено в хартіях як у єдиних юридичних основах для створення колоніальних володінь [20, pt. 1, p. 50; 202, c. 14]. Хартії були призначені для ліквідації прогалин у загальному праві, чіткого визначення імунітетів великих землевласників і церков та для посилення контролю монархії за здійсненням правосуддя. Саме в інтересах Корони Англії колоніальні володіння спочатку повторювали систему прикордонного управління англійського Середньовіччя, яка відповідала праву феодальної земельної власності. Питання про неї одвічно займало особливе місце в англійському феодальному праві з огляду на зацікавленість короля в роздачі феодальних ленів (манорів) за військову та іншу службу Короні. Водночас у феодальній Англії не існувало безумовного права власності на землю. Земельні права великих власників визначалися двома головними поняттями - «tenancy» (володіння, держання) та «estate» (обсяг права володіння). Володіння було вільним або невільним. Лише вільне володіння (freehold) вважалося власністю лендлорда, який отримував його від короля за умови несення військової та іншої особистої служби монарху. Разом з тим існувало землеволодіння вільного заможного селянина, який сплачував лорду фіксований грошовий податок та підпадав під його юрисдикцію, що визначалася поняттям «сокедж» («sockedge») [324, p. 344-345]. Що ж стосується невільного землеволодіння, то воно було ознакою копігольдерів.

З часом розвиток капіталістичного укладу призвів до того, що певна частина лордів вважала корисним для себе інститут сокеджу в колоніях. Завдяки прикордонним свободам колоніальні манори були позбавлені феодальних зобов’язань, однак їх замінила фіксована грошова рента на користь Корони. Утім феодальні права манорів, які в Англії було скасовано 1660 р., продовжували існувати в Америці аж до початку війни за незалежність.

Манор у Віргінії, Меріленді, Пенсільванії та Нью-Йорку був територіальною одиницею з відповідною системою влади. Він став основою юрисдикції в місцевому самоврядуванні й охопив територіально декілька селищ. Звичайний манор ділився на дві частини: 1) власні землі володаря; 2) землі фригольдерів і копігольдерів, які були орендовані ними у власника манору. Фригольдери були вільними й заможними підданими англійської монархії, які набули права сплачувати грошову ренту. Що ж стосується копігольдерів, кількість яких завдяки розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві колоній постійно скорочувалася, то вони розраховувалися з господарем манору фіксованим переліком послуг, які визначалися відповідно до місцевих традицій.

В усіх колоніальних пожалуваннях лорду манору, відповідно до традиції, дарували привілеї заснування «кот літ» (королівського суду) і «кот берон» (матеріального суду). Перший із них у метрополії був судом писаного права, що володів юрисдикцією у всіх кримінальних справах у королівських землях (кожен манор був частиною королівства). Маноріальний суд був суто матеріальним інститутом, що займався питаннями аграрної політики лендлордів. На теренах сучасних США лорди манорів лише в окремих випадках користувалися своїми судовими привілеями (за винятком Меріленду). В інших колоніях матеріальні судові функції було передано судам графств. Матеріальні привілеї в Новому Світі було зведено до повного представництва лордом (або ж його уповноваженими особами) усіх залежних колоністів перед судовими й адміністративними органами колонії. Однак і вони були скасовані 1683 р. британською Палатою громад, яка прийняла тоді «Акт про заснування мирових судів» [29, vol. 1, p. 125].

Як додаткове джерело права в колоніях мало зберігатися канонічне право. Однак сфера його застосування не повинна була суперечити загальному праву, а також прерогативам Корони. Конкретне ж втілення королівських приписів у життя було пов’язане з діяльністю нового шляхетства і промислово-фінансової буржуазії. Британська аристократія (панівна верства) не мала давнього походження й була зобов’язана своїм піднесенням Тюдорам. Монархи ж надавали їм та колоніальним підприємцям право користуватися королівськими патентами і владними повноваженнями в обмін на частину прибутків від колонізації Нового Світу, яка набула суто комерційного характеру. Це стимулювало активну колоніальну політику, яка втілилася в розвитку політичної влади британських володінь на теренах сучасних США.

Система державного регулювання життя суспільства в колоніях спиралася на загальне право, утім виникнення Британської колоніальної імперії вимагало створення для її розвитку нової галузі права - конституційного. Останнє розглядалося в метрополії та колоніях зовсім не як єдиний, внутрішньо узгоджений нормативний акт, що мав вищу юридичну силу. Конституцію колоніальної імперії з початку XVII ст. тлумачили як сукупність звичаїв та усталеної юридичної практики [280, с. 12-13]. Вона створювала в колоніях умови для закріплення основних прав і свобод підданих англійської монархії за допомогою не лише судів, а й місцевих адміністративних органів та представницьких зборів. Основні ж принципи загального права у колоніях Англії випливали не тільки з актів парламенту, а й з текстів висновків суддів, написаних ними в процесі вирішення приватних справ. Саме тому британські колоністи одразу ж мали створювати специфічну правову систему, яка зміцнювала державне управління й місцеве самоврядування.

Загальне право мало свої особливості в структурі, сутності та культурі, і його поширення на теренах США було складним процесом, оскільки американське право упродовж колоніальних часів поступово включало до свого складу окремі елементи правової культури, притаманної колоніям інших європейських держав, які були завойовані англійцями. Так, залишки іспано-американського права є й нині базою для діяльності органів місцевого самоврядування на території південно-західних штатів. Голландська мова і фрагменти права «затрималися» в Нью-Йорку після падіння колонії Нові Нідерланди (1664), з огляду на що інститут прокурора був запозичений американцями з голландської правової практики. Англійська мова з часом витіснила французьку в Луїзіані, утім французька правова традиція залишилася там в силі до нашого часу. Навіть звичаї аборигенів відіграють певну роль у житті резервацій, які були створені для переможених індіанців.

Усі фрагменти неанглійського права стали однак винятком. Жодна інша система, крім загального права, не мала шансу на утвердження в приатлантичній смузі США за колоніальної доби. Проте воно докорінно трансформувалося під час колонізації, створивши умови для виникнення суто американської системи державно-правових інститутів на базі елементів старого закону метрополії та нових нормативних актів самих колоністів.

Створюючи інститути конституційного права, колоністи мали творчо вирішити власні проблеми, однак не виходячи при цьому за межі британської конституції. У становленні такого світогляду особливу роль відіграв пуританізм, що став релігійною ідеологією буржуазії. Однією з його доктрин було визнання ковенанту (угоди) між людьми і Богом як основи суспільних відносин. Складовою кове- нантної теорії була ідея договору між самими людьми про створення цивільних і політичних інститутів із санкції Бога, а не монарха. Виразники такої ідеології зробили великий внесок у розвиток правової думки вже на початковому етапі формування Британської колоніальної імперії через формулювання трьох ідей - народного суверенітету, договірної теорії походження держави та формування уряду як інституту, відповідального у своїх діях перед більшістю членів колоніального суспільства. Проте ці три ідеї мали чинність лише в пуританських колоніях, що одразу ж швидко пішли буржуазним шляхом розвитку економіки. Між тим першою колонією Англії в Америці стала Віргінія, де вкоренилася англійська церква. Там і розпочався розвиток плантаційного рабовласництва як тупикової гілки капіталізму, що впливало на формування в південному регіоні не демократичної, а олігархічної влади.

<< | >>
Источник: Калашников В.М., Малишко В.М.. Формування інститутів держави і права в США ранньої доби (1607-1775 рр.): Монографiя / В. М. Калашников, В. М. Малишко; за ред. і з передмовою I. Б. Усенка. - К.,2015. - 406 с.. 2015

Еще по теме Політично-правова природа британської колонізації Америки:

  1. Тести для самоконтролю
  2. ПРОГРАМА навчальної дисципліни ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (за вимогами кредитно-модульної системи)
  3. Американська та британська історіографія проблеми
  4. Політично-правова природа британської колонізації Америки
  5. Новий Плімут
  6. Нова Англія
  7. ЗМІСТ
  8. Виникнення козацтва й створення Запорозької Січі
  9. § 6. Цивілізаційний підхід до типології держави: контекст прогресу.
  10. 4.2. Еволюція та сутність конституційного контролю Верховного Суду США
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -