8.2.1. Коло осіб, що можуть користуватися правом вільного пересування працівників

Право вільного пересування працівників та членів родини (що передбачено ст. 39 Договору про Співтовариство та вторин- ним законодавством, яке імплементує ст. 39 Договору) надається працівникам та їх родинам.

Договір про Співтовариство не визначає терміна "працівник", але ЄС П тлумачить його досит ь ліберально , підкреслюючи, однак, що головною рисою відносин праці є те, що "у певний проміжок часу особа виконує роботу (надає послугу) для та під керівництвом іншої особи, а в обмін отримує винагороду"*. У кож- ному разі статус працівник а визначається виключно правом Співтовариства, а не національни м законодавством держав -

1 Див. : Директив а 2004/58 ЄС шодо прав громадян ЄС і членів їх родини вільно пересуватись та мешкати в ЄС (O.J. 2004 L158/77). Текст Директив и

2004/58 продубльовано Директиво ю 2004/38 (O.J. 2004 L229/35).

2 Див.: Регламент 1612/68 Ради Міністрів щодо свободи руху працівникі в у

Співтоваристві від 15 жовтн я 1968 p. (O.J. 1968 L257/2).

3 Див.: Регламент 1251/70 шодо права працівникі в залишатис я на території держави-член а ЄС від 29 червня 1970 p. (O.J. 1970 L142/24).

4 Див. : Справа 66/85, Lawrie-Blum v. Land Baden-Wiirttemberg (1986) ECR 2121, (1987) 3 CML R 389.

95

членів. Сфера праці, так само, як і природа юридичних відно- син між роботодавцем та працівником (публічно-правовий статус чи приватно-правови й договір), є несуттєвими. Під понятт я "працівник" підпадають також і працівники, що зайняті частково, за умови, що вони залучені у реальну та ефективну економічну діяльність 1 , навіть якщ о їх зарплат а є меншою , ніж розмі р мінімальної заробітної плати у відповідній державі-члені : . Але економічн а діяльність не повинн а мати "додатковий характер" до загальної діяльності працівника3 . ЄС П визнав, що до кате- горії "працівників" входять: професійні спортсмени ; професійн і учні; сантехніки релігійної громади, проститутки тощо.

До категорії "працівників" у законодавстві Співтовариства входять також особи, які шукають роботу. Проміжо к часу, про - тягом якого працівникові дозволяється залишатис я у державі- члені, шукаючи роботу, різний для різних держав-члені в ЄС (залежит ь від національни х приписі в законодавства) , але не може бути меншим , ніж 3 місяці (але у випадках, коли пра- цівни к залежить від соціальних виплат, йому може бути запро - понован о виїхати раніше, ніж після закінченн я тримісячног о періоду). Якщ о після закінчення цього строку у працівник строку може довести, що він має реальні перспектив и працевлашту- вання, його не може бути депортован о з держави-член а ЄС.

Директив а 2004/58 визначає, що свобода вільного пересуван- ня громадян ЄС (працівників і не працівників) поширюєтьс я на ^ленів їх сімей. Стаття 2 Директив и 2004/58 дозволяє родині приєднатис я до громадянин а ЄС , який , знаходиться в іншій державі-члені . Членам и родин и громадянин а ЄС , які мають право приєднатис я до нього, вважаються інши й з подружжя включаючи зареєстроване партнерство, якщ о воно визнається державою-членом перебування громадянина ЄС , родичі громадя- нин а ЄС та іншог о з подружжя за низхідно ю лініє ю (тобто діти, онуки тощо) молодші 21 року або якш о вони є утриманця - ми, і родичі громадянина ЄС та іншого з подружжя за висхідною лініє ю (тобто батьки, дід, баба тощо) , як і є утриманцями .

Крім того, Директив а 2004/58 заклика є держави-член и по- легшувати пересування територією ЄС членів родини , яки х не включено до кола близьких родичів. Згідно з ч. 2 ст. З Директив и

2004/58 до кола родичів, яки х перелічено вищ е можна додати:

утриманці в громадянин а ЄС або осіб, що мешкал и разо м з

1 Див.: Справа 53/81, Levin v. Staalssecretaris van Justitie (1982) ECR 1035, (1982) CML R 454.

2 Див.: Справа 139/85, Kempf v. Staatssecretaris van Justitie (1986) EC R 1573, (1987) 1 CML R 764.

3 Див. : Справ а C-357/8 9 Raulin v. Minister van Onderwijs en Wetenschappen

(1992) ECR 1-1027.

96

громадянино м ЄС у країні, де родина мешкала до переїзду, або тяжк о хворі особи, які потребують опіки громадянин а ЄС та зареєстровані партнери.

При цьому національніст ь (громадянство ) членів родин и громадянина ЄС , на відміну від національності самого громадя- нина ЄС , не має значенн я (якщо , наприклад , громадянин Вели- кої Британії влаштувався на роботу в Італії, він може переїхати до Італії зі своє ю дружино ю — громадянко ю Україн и та її неповнолітніми дітьми, навіть якщ о останні не мають дозволу на проживанн я у Великій Британії). Ключовим , однак, в таких випадках завжди є транскордонний елемент — факт пересування громадянин а ЄС з однієї держави-член а ЄС до іншої1 . Отже, громадяни ЄС не можуть посилатися на право Співтовариства щодо вільного пересування громадян ЄС для переселення членів своєї родини — негромадян ЄС до власної держави2 , крім випад- ків, коли громадяни н ЄС працював протягом певного часу в іншій державі-члені й потім повертається працювати до рідної країн и (наприклад , якщ о після перебування в Італії цей праців- ни к повертається працювати у Велику Британію, британськи й уряд не може перешкоджати в'їзду разом з ни м його дружини та її дітей — громадян України). Проте в таких випадках суди, як правило, прискіпливо перевіряють, чи немає зловживань з боку працівникі в та членів їх родин при користуванні нормам и з вільного пересування осіб.

Під терміном "інший з подружжя" (чоловік/дружина ) у праві Співтовариств а розуміється будь-як а особа , як а перебуває в законном у шлюбі з працівником , при чому це включає також стан розведенн я (сепарації)3 , але не стан розлучення . Спів - мешканц і прирівнюються до чоловіка/дружини , тільки якщ о в державі-члені, про яку йдеться, імміграційне законодавство при- рівнює статус співмешканці в до статусу подружжя4 .

Щод о "дітей" ще не існує чіткого визначенн я співвідно - шенн я понят ь "утриманців" та "родичів по низсхідній лінії" у практиц і ЄСП , але існує тенденці я досит ь ліберального тлу- маченн я ЄС П цих понять. Часто "дітьми" вважаються члени родини , що не є в буквальному розумінні родичами по низсхід- ній лінії.

1 Див.: Справа С-370/90 , R. v. Immigration Appeals Tribunal and Surinder Singh

(1992) EC R 1-4265, (1992) 3 CML R 35.

2 Див.: Справ и 35&36/82, Morson and Jhanihan v. Netherlands (1982) EC R 3723, (1983) 2 CML R 221.

3 Див.: Справа 267/83, Diatta v. Land Berlin (1985) EC R 567, (1986) 2 CML R

164. Розведення (сепарація) — стан, за яки м процес розлучення вже розпочався,

але до кінц я ще не завершився. У багатьох європейськи х країнах шлюбне законо -

давство передбачає розведенн я (сепарацію) як необхідний крок до розлучення.

4 Див.: Справа 59/85, Netherlands v. Reed(1986) EC R 1283, (1987) 2 CML R 448.

97