10. ЗНАЧЕННЯ АКТУ 30 ЧЕВНЯ 1941 Р.

Акт відновлення української держави, проголошений 30 червня 1941 p. був, — як це ми вже підкреслили на вступі. — не відірваним явищем, не відрухом, але звеном, органічно зв’язаним з цілістю визвольної боротьби українського народу в 1941-45 pp.

1.Актом 30 червня 1941 p. український нарід зама- ніфестував перед цілим світом і перед історією, що він бажає сам керувати своїм життям і що він готов боронити своє право на вільне життя у своїй власній, самостійній державі перед імперіалістичними зазіханнями кожного ворога і за кожних умов. Гідна постава творців Акту 30 червня 1941, яких терор гітлерівських сатрапів не в силі був зломати морально й приневолити до відкликання та уневажнення маніфесту відновлення української державности, і, найважніше, могутня моральна і фактична піддержка того маніфесту всім українським народом, виявлена масовими маніфестаціями солідарности з Актом 30 червня в 1941 p. і опісля участю в збройній боротьбі проти німецьких окупантів, що була консеквенцією Акту 30 червня, засвідчили, що свого національного ідеалу український нарід не зречеться ніколи і що в оборону своїх змагань він готов поставити всего себе, своє майно і свою кров.

2. Змусивши німців зайняти ясне становище вже в перших днях приходу на українські землі, Акт 30 червня 1941 p. унеможливив їм використовувати проти- большевицькі наставлення українців для своїх власних цілей, які були гостро суперечними з інтересами українського народу. Відомо, що шмці не хотіли в час війни з большевиками мати проти себе українців, але, впарі з тим, не думали теж хоча б на крок відступати від своїх злочинних плянів поневолення України, а тому й старались поставити український нарід при помочі баламутних, незобов’язуючих обіцянок собі на службу, обез.'силити, приспати його сторожкість, закути непомітно в кайдани німецького поліційного та адміністраційного апарату і так — без труду й без ри- зика спротиву перемінити в вічних, безвольних рабів.

3.Деклярація відновлення української державности проти плянів і проти волі Німеччини та зв’язана з цим збройна боротьба проти-німецьких окупантів врятували честь української нації. Відомо, що наші національні вороги намагалися й намагаються представляти світові боротьбу українського народу за відновлення своєї держави як німецьку інтриґу, а українських самостійників, а вже тимбільше українських націоналістів як німецьких агентів. Заманіфестування Актом 30 червня 1941 p. повної незалежности українських національних змагань та української визвольної політики розкривають аабріханість усіх тих ворожих наклепів. Бо чи ж може бути міцніший і більш переконливий доказ без- основности ворожих наклепів про коляборанство українського народу з гітлерівською Німеччиною, як мужній визов нацистівським імперіялістам Актом 30 червня 1941 p. та збройного протинімецького спротиву, а замість цього — український нарід був би повірив німецьким блахманам обіцянкам і допасував свою про- тибольшевицьку боротьбу до німецьких плянів і бажань?

4. Політична Деклярація Актом 30 червня 1941 самостійницьких змагань українського народу проти плянів Москви і Німеччини та успішність організованої в зв’язку з цим збройної боротьби проти обох окупантів скріпили в українського народу почуття національної гідности і віри в свої сили. Українці, а вслід за тим і інші поневолені народи побачили, що активний спротив окупантам можливий і доцільний, та що поневолені народи при наявності зорганіваности й рішучости становлять силу, якої ніхто легковажити не може. Активний спротив винищував усяке почуття меншевартости, безсилля й рабськости і гартував характер нації та кожної української людини.

5. Протинімецька збройна бротьба українського народу, що прийшла як наслідок маніфесту відновлення української державности, створила передумови для існування і дії сьогоднішньої іфотибольшевицької боротьби УПА, яка звернула увагу всего свободолюбного світу на українську справу та здобуває його симпатії для самостійницьких змагань українського народу. Сьогодні вже й найбільший противник революційного шляху боротьби не заперечує величезного політичного значіння збройної боротьби українського народу в рядах Української Повстанської Армії проти большевиків теж на зовнішньому відтинку.

6. Активний політичний і мілітарний спротив українського народу німецькому окупантові та видвигнене тією боротьбою гасло „за свободу народів” здобули довір’я інших народів і створили освячений спільною кров’ю в спільних боях спільний фронт всіх поневолених сьогодш Москвою народів» який матиме величезне політичне значіння не тільки в час визвольних змагань, але й після здобуття незалежности. Виразна й рішуча самостійницька політика і збройна боротьба українського народу вказали правильний шлях всім іншим поневоленим Москвою народам. Об’єднання у боротьбі за спільні цілі і спільні ідеали всіх тих народів

створило поважну політичну і мілітарну силу та скріпило основи орієнтації на власні сили. Випробуване ж у важких часах визвольної боротьби довір’я всіх тих народів один до одного стане в майбутньому вирішним фактом формування політичного обличчя східньої Ев- ропи й підсовєтської СЬОГОДНІ Азіії.

7.Протинімецька боротьба українського народу, за- деклярована й започаткована Актом 30 червня 1941 p. дала українській політичній еміґрації, що опинилась на чужині після другої світової війни, можливість існування та політичної дії. Що було б сталося по закінченні другої світової війни з усею українською політичною еміґрацією, якщо б не було Акту 30 червня 1941 та збройної протинімецької боротьби? Кожному з нас відомо з якою скаженістю накинулись були на цю українську еміґрацію всі наші національні вороги, очорнюючи всю її коляборантством з німцями і тим самим усякими „воєнними злочинами” та випиагаючи видання всіх нас в руки большевицьких катів. Кожен із нас знає добре, що лише сотки українських політичних в’язнів, недавніх активних учасників української про- тинімецької боротьби, яких західні аліянти здстали ще живими в німецьких концентраційних таборах смерти, могли скористуватись довір’ям компетентних чинників західніх аліянтів, розвіяти їхню непоінформованість, зясувати їм дійсний характер змагань українського народу та розкрити причини і цілі ворожих інсинуацій. Це врятувало всю українську політичну еміґрацію від траґічних непорозумінь і дало їй змогу залишитись по- з