<<
>>

Відповідь ОУН-Бондери на вимогу німців відкликати проголошення державності ЗО червня 1941 р. (21 липня 1941 р.)

Щодо становища у Львові

І. Факти і причиніГ

1. Проголошення відновлення української державності ЗО червня 1941 р. у Львові стало уже історичним фактом, який стане

одною із славних традицій українського народу. Так само, як

державні акти від 22 січня 1918 року в Києві і від 1 листопада 1918

у Львові стали символом української визвольної війни 1917-1921

рр., так і Акт від 30.6.1941 стане символом сучасної визвольної

боротьби українського нації.

Український народ в ході своєї багатолітньої боротьби проти

Москви за відновлення національної української держави приніс

тисячі і тисячі жертв.

Львівський національний Акт стане першим

результатом боротьби завдяки підтримці переможного німецького

вермахту. Цей факт ніколи не може бути стертим з історії боротьби

українського народу проти одвічного ворога Москви та більшовизму.

2. Проголошення відновлення української державності без

створення уряду стало б порожньою декларацією. Український уряд

— це доказ існування української держави.

Українська державність була проголошена не лише у Львові;

державна влада створювалась усюди в країні, де лише було ліквідовано московський режим, в деяких місцевостях навіть раніше, ніж

у Львові. Це підтверджує прагнення українського народу до власного державного суверенітету.

463

Як наслідок встановлення державної влади у селах, містах,

районах та областях було перебрання українцями усього управління.

Те ж відбулось і у Львові.

3. Під московською окупацією в Україні існував єдиний носій

політичного волевиявлення українського народу — Організація Українських Націоналістів — ОУН — з її організаційним проводом та

мережею.

При відновленні держави тим самим можна було застосувати

два методи: організація державного життя зверху і одночасно знизу.

Уряд розпочав з організації усього життя в країні, побудивши

обласні управління до діяльності, координуючи їх роботу та спрямовуючи їх. Урядом було організовано управління, господарство,

міліцію, охорону здоров'я, все, що було необхідно українському

народу, а також німецькій окупаційній армії на самому початку.

Чому ж тоді через непризнання праці українському уряду послаблювати ентузіазм до праці та охоту до відбудови українських народних мас, які в цілій країні ширилися через лозунги самостійної

української держави, яка діяла б у тісній співпраці з Німеччиною?

4. Які відгуки мало створення уряду у Львові по країні свідчать

збори по всіх місцевостях Західної України, на яких українське

населення безумовно віддало себе в розпорядження українському

уряду. Далі послідує зіставлення про цей відгомін.

Проголошення української державності, а також існування

українського уряду робить позитивний вплив на українців в Червоній армії і в регіоні потойбіч ріки Дніпра, які тепер не лише

усвідомлюють проти кого, а й за кого і чому вони мають боротися,

коли піднімуть зброю проти Москви.

Проголошення українського уряду не дійсним може створити

негативне враження на ще не звільнених українських територіях.

Слід теж врахувати, що проголошення української державності і створення уряду у Львові уже відомі українській еміграції в

Америці, і вона буде дуже розчарована, якщо б цей факт втратив

силу, що у наслідку може викликати зворотну політичну реакцію.

5. Хоча і ОУН і створила уряд, ЇЇ членами зайняті лише деякі

урядові пости, більшість керівників виконавчих структур не члени

ОУН, а фахівці, або відомі українські політичні особистості.

Уряд

має підтримку таких авторитетів, як митрополит уніатської Церкви

граф Шептицький, архиєпископ православної Церкви Полікарп,

колишній президент Національної ради Зах. України д-р Кость

Левицький та ін.

Носій українського державного мислення ОУН, яка покликала

до життя уряд у Львові, була завжди вираженим ворогом Москви і

464

І

Польщі і завжди представляла на противагу іншим політичним

поглядам свою зовнішньополітичну концепцію дружби, співпраці і

союзу з Німеччиною.

Удар проти уряду, тим самим проти ОУН стане, отже, ударом

по зовнішньополітичній концепції, яку ОУН представляла перед

українським народом і представляє далі. Цр безсумнівний факт, що

ОУН в ході здійснення цієї концепції уже до війни теперішньої, а

також до війни з Радянським Союзом, принесла великі жертви

задля співпраці з Німеччиною.

Цей удар по українському уряді буде трактуватися українським

народом як ворожий акт Німецького Райху проти ідеї української

державності. Якщо Німеччина потребує чесних і вірних союзників,

то таким союзником стане Україна, але лише як незалежна держава.

6. Позиція Німеччини по відношенню до української держави

є принципово позитивною. Вичікуюча позиція зумовлена лише

тактичними моментами, а також непевністю розстановки сил в Рад.

Україні. Цей факт допускає можливість, щоб здійснені українські

факти в майбутньому були визнані німецькою стороною, вони, на

нашу думку, будуть підтверджені дійсністю в цілій Україні. Тому не

слід в жодному випадку проголошувати заперечення уряду. Спонтанний розвиток подій, які організаційно охоплює ОУН, повинен

мати можливість для власного вираження. Конспіративна форма

діяльності ОУН закінчилась лише на тих українських територіях,

що звільнені від московського режиму. ОУН відкрито вступає тепер

в політичне життя, щоб збудувати українську державу, з переконанням, що німецькі військові установи не будуть створювати перепон,

особливо тому, що Німеччина потребує на Сході сильного союзника, щоб тривалий час підтримувати фронт проти Москви. ОУН, яка

вступила в співпрацю з Німеччиною, вже тепер шукає шляхи

співпраці української держави з Німецьким Райхом.

Україна вважається дружелюбно настроєною до німців. Тому

там не придатні ті заходи, які застосовуються в окупованих ворожих

країнах, де життєвий порядок підтримує лише німецьке військове

управління. Україна бажає дальше разом з Німеччиною боротися за

новий порядок в Європі і співпрацювати в усіх галузях.

За нашими переконаннями дуже необхідно зберегти цей стан

не лише згідно з українськими, але й з німецькими інтересами.

II. Практичні висновки.

1. Проголошення української держави у Львові — це вже

існуючий і довершений факт. Всі акти із цього моменту виконую465

ться від імені української держави. Це торкається усієї української,

уже визволеної, національної території.

2. Створений у Львові уряд під керуванням Ярослава Стецька,

заступника провідника ОУН, зберігається і надалі для українського

народу.

3. Оскільки український уряд у Львові досі ще не визнаний

Німеччиною і оскільки ОУН хоче налагодити дружню співпрацю з

німецькими військовими установами в Україні, і не хоче перешкоджати ситуації, до її кінцевого прояснення у Рад. Україні, то

український уряд скликає Українську крайову раду для співпраці з

німецькими військовими установами у Львові. База співпраці повинна погодитись із німецькими військовими установами. Українські установи нижчого рівня — обласна і районна адміністрації і т.д.

— уже створені у всій Західноукраїнській країні і всюди функціонують. Крайова рада підзвітна голові українського уряду, який тимчасово існує лише для української громадськості. Німецькі військові

установи будуть співпрацювати з Крайовою радою і поки що не

будуть виявляти свого відношення до уряду.

4. Крайова рада повинна будуватись за фаховим принципом із

відділеннями управління, міліції, господарства, охорони здоров'я і

ін., чия компетенція поширюється у всій країні. Члени уряду, які

стоять в уряді на чолі відповідних ресортів, повинні виконувати їх

і в Крайовій раді.

Таке рішення, з одного боку, може заспокоїти українців, з

другого боку — воно не буде протирічити вичікуючій позиції Німеччини по відношенню до розвитку подій в Радянській Україні і в

Києві. Остаточно, припустимо, пізніше визнати український уряд,

замість сьогодні його касувати, особливо тоді, коли розвиток в

Східній Україні лише підтвердить нашу сьогоднішню позицію.

Таке рішення дуже важливе тому, що державна самостійність

України для обох сторін не підлягає дискусії.

Берлін, 21.7.1941

Політична служба

Організація Українських Націоналістів

Відділення зовнішньої політики та

закордонної пропаганди.

Україна в Другій світовій війні у документах.

Збірник німецьких архівних матеріалів. Т. І/

Упорядкування і передмова Володимира Косика. - Львів, 1997. - С. 213-217.

466

<< | >>
Источник: В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький. Хрестоматія з історії держави і права України. — Том 2. Лютий 1917 р. — 1996 р.: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький; За ред. члена-кореспондента Академії правових наук України В.Д.Гончаренка. — К. —1997. — 800с.. 1997

Еще по теме Відповідь ОУН-Бондери на вимогу німців відкликати проголошення державності ЗО червня 1941 р. (21 липня 1941 р.):

  1. 9.16. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки
  2. § 1. Загальна характеристика відповідальності керівників органів виконавчої влади
  3. § 3. Особливості відповідальності державних політичних діячів
  4. 1. Нормативно-правові акти, що передбачають адміністративну відповідальність фізичних осіб
  5. § 2. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них
  6. 4. Основні вимоги до поведінки державних службовців
  7. 1. Адміністративна відповідальність як результат здійснення контролю у державному управлінні
  8. 2. Щодо «управлінської концепції» інституту адміністративної відповідальності: постановка проблеми
  9. Стаття 106. Вимоги до позовної заяви
  10. Стаття 33. Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів
  11. Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову
  12. § 3. ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ ВІДПОВІДАЧА від пред'явленого позову
  13. § 2. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення
  14. Які правила підсудності кількох вимог, пов'язаних між собою?
  15. У чому особливості вимог, що пред'являються до змісту позовної заяви?
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -