Зборівський договір (Серпень, 1649 рік)*
(Витяги)
Декларація його королівської милості Війська Запорозького на пункти прохання дана.
1. При всіляких давніх вольностях його королівська милість Війську своєму Запорозькому (проти давніх жалуваних грамот) свою жалувану грамоту негайно видає.
2. Кількість війська, хотячи догодити проханню підданих своїх і заохотити їх до послуг своїх і Речі Посполитої, дозволяє мати його королівська милість сорок тисяч війська запо розького; і складання реєстру довіряє гетьманові Війська свого Запорозького з такою декларацією, щоб як і раніше, которий був до того спроможний, як у маєтностях шляхецьких козаків до реєстру записували, так і в маєтностях його королівської милості. А міста такі: від Дніпра, починаючи з Димеру. Горностайполя, Коростишева, Паволочі, Погребищ (Прилук), Вінниці, Браслава, а там від Браслава до Ямполя і аж до Дністра, тут в реєстр козаки мають бути вписані; а з другого боку Дніпра — в Острі, Чернігові, Ніжині (Ромнах) і всюди аж до границі московської і Дніпра. Стосовно ж інших міст його
4 Текст подано за: Історія держави і права України: Хрестоматія / за ред. О. О. Шевчіенка.- К.,1996.- С.81-83.
королівської милості і шляхецьких понад ті, що у пунктах занесені, в них не має бути козаків; проте вільно тому, хто хоче бути в козацтві, без дозволу панського вийти з усім майном на Україну, коли його буде до реєстру прийнято. А ті списки реєстру через п. гетьмана Війська Запорозького мають бути складені не пізніше як до нового року свята руського (тобто до Різдва Христового) таким чином: гетьман Війська Запорозького має за підписом руки своєї і печаткою війсковою скласти реєстр поіменно усіх тих, які будуть записані в козацтво; щоб вони у козацтві залишалися при вольностях козацьких, а інші в фортецях його королівської милості, і в маєтностях шляхецьких панам своїм підлеглі були.
3. Чигирин, як і є зараз, при булаві Війська Запорозького має бути завжди, і теперішньому гетьманові Війська свого Запорозького, благородному Богданові Хмельницькому, його королівська милість, його вірним слугою своїм і Речі Посполитої, віддає.
4.
Що колись діялось під час страшного заколоту з божого благословіння, все те має бути забуте, жоден пан не може помститися і чинити покарання.5. Шляхті віри роської, так само як і римської, яка під час того заколоту колись перебувала у війську запорозькому, його королівська милість з доброї волі своєї панської ласки вибачає і проступок їх забуває...
6. Військо коронне, у містах, де будуть розташовані реєстрові козаки, своїх гарнізонів не може мати...
8. Не дивлячись на заколот як у Короні польській, так і у Великім князівстві Литовськім, цілісність церкви, її майна, фундацій, що з давній часів їй належали, так само і всіх прав церковних, — як разом з преосвященним отцем митрополитом Київським і з духовенством на найблищому сеймі буде вирішено і постановлено буде, все, чого бажає отець митрополит, все позволено буде, його королівська милість дотримуватись готова, щоб кожен користувався правами і вільностями своїми, і місце в сенаті преосвященному його милості отцеві митрополиту київському його королівська милість дозваляє мати.
9. Вільності, переваги різні в воєводстві Київськім, Брацлавськім і Чернігівськім роздавати його королівська милість жителям стану шляхетського віри православної грецької, що належать за давніми правами, обіцяє.
10. В місті Києві, де запроваджені школи роські, отці ієзуїти не можуть мати, а також у інших українних містах, чи десь-інде; усі інші школи, що існують з давніх давен, мають бути усі збережені.
11. Г орілкою шинкувати козаки не можуть, окрім, як для своїх потреб, а оптом мають продавати, шинки медові, пивні як за давнім звичаєм мають бути.
Ці пункти мають бути на сеймі затверджені, а це тільки по передня згода на дозвіл жителям українним і Війську Запорозькому його королівської милості і всієї Речі Посполитої.