Законодавча діяльність Гетьманату.

4.1. законодавча процедура.

По - перше, гетьманська адміністрація вдалася до скасування тієї нормативно - правової бази, яка суперечила політичним і соціально - економічним засадам Української держави.

По - друге, уряд гетьмана чітко окреслив основи законотворчого процесу. Право виступати із законопроектами дістали міністерства, які передавали їх на обговорення до Ради Міністрів. Закон ставав чинним після того, як його підписав гетьман, вступав у силу від часу, зазначеного в самім законі, а припиняв дію - силою іншого закону.

По - третє, не існувало чіткого розмежування між власне законами і підзаконними нормативними актами. Усього за неповних 8 місяців функціонування режиму було видано майже 500 документів, які вважалися законами.

По - четверте, велику роль у законодавчому процесі відіграла державна канцелярія, в компетенцію якої входило:

- керівництво розробкою і винесення на розгляд проектів остаточних законів і розпоряджень;

- засвідчення документів (підписом);

- внесення до уряду законопроектів, розроблених окремими міністерствами, зі своїми міркуваннями щодо їх змісту;

- представлення документів Ради Міністрів на затвердження гетьманові;

- керівництво кодифікацією законів та видання зведеного їх збірника;

- оголошення законів.

По - п'яте, особлива увага в Українській державі приділялась законам, що регулювали сферу військового будівництва.

По - шосте, особливістю законів Української держави було надання майже всім з них зворотної сили. Відбувалося це переважно шляхом введення їх у дію минулим, а у ряді випадків - і далеко минулими числами (нпр. Закон про нові оклади викладачам вчительських інститутів і семінарій від 5 листопада запроваджувався з 1 червня).

4.2. конституційне, цивільне, карне законодавство.

Найбільші успіхи мав уряд П. Скоропадського в розвитку конституційного права:

- «Закон про тимчасовий державний устрій України» (29.04.1918 р.) - визначав структуру та принципи функціонування Української держави на період до скликання Сейму;

- «Тимчасовий закон про верховне управління державою...» - створювався тимчасовий уряд - на випадок смерті чи хвороби гетьмана;

- «Закон про заснування Державного Сенату» - вищої судової інстанції;

- «Закон про громадянство Української держави» (2.07.1918 р.): а) запроваджувався «нульовий варіант» - усі, хто жив в Україні на момент видання закону, ставали громадянами, діставали право за рік оформити його в органах влади; б) подвійне громадянство заборонялося.

Цивільне право:

- «Про право купівлі і продажу земель поза міськими поселеннями» та «Про право на врожай 1918 р.» - врегульовували взаємини селян з поміщиками та охороняли приватну власність на землю;

- правове забезпечення розвитку української культури та освіти: визнання української мови державною; створення Української Академії наук; початкової української школи.

Кримінальне право:

1) у сфері кримінального права відбулася відміна застарілих норм, уточнення чинних, оновлення апробованих.

2) 26 липня 1918 р. - постанова уряду, за якою притягали до кримінальної відповідальності осіб, що посягали на основи державного устрою та громадський порядок. Категорії злочинів: зрада, шпигунство, вбивство, пограбування, зґвалтування, замах на життя і здоров’я гетьмана тощо.

3) 29 червня 1918 р. - уряд вніс уточнення до «Уложення про покарання виправні та кримінальні» - покарання до осіб, що нищили майно сільськогосподарський інвентар тощо. 8 липня 1918 р. - ухвалено тимчасовий закон «Про заходи боротьби з розрухою сільського господарства», що дозволяв: а) вилучити у селян сільськогосподарський інвентар, якщо він не використовувався на повну потужність; б) примусове залучення селян до виконання термінових сільськогосподарських робіт з відповідною оплатою.

Отже, за доби Української держави було видано цілу низку нормативних актів, які мали як позитивні так і негативні наслідки. Водночас, спроба українських консервативних політичних сил стабілізувати ситуацію в Україні зазнала невдачі.

5.