Державний устрій Української держави (доба Гетьманату):

29 квітня 1918 р. в м. Києві, на хліборобському з’їзді землевласників, гетьманом України обрали генерала

П.Скоропадського. У ніч на 30 квітня 1918 р. було захоплено державні установи.

3.1. центральні та місцеві органи влади;

Спільної думки щодо форми правління вітчизняні дослідники донині не мають. Існуючі позиції.

1). Перехідною моделлю від парламентської до президентської республіки.

2). Конституційна монархія, де актом конституційного характеру стали «Закони про Тимчасовий державний устрій України».

3). Не монархія, а класична президентська республіка, з твердою, майже, диктаторською владою гетьмана на початку її існування, перехідний період для наведення в державі порядку.

Гетьман, основні повноваження:

- найвищий носій влади;

- законодавчі, виконавчі, військові, судові та адміністративні повноваження;

- всі внутрішні та зовнішні справи;

- головнокомандувач армією і флотом;

- призначення голови та складу Уряду, Сенату, місцевого керівництва;

- затвердження всіх законів;

- на випадок смерті, недуги чи трудової відсутності гетьмана, країною мала правити колегія з трьох чоловік.

Рада Міністрів, компетенція:

а) координація та організація діяльності центральних органів управління;

б) функції уряду на чолі з отаман - міністром (головою);

в) з галузевих міністрів та Генеральної канцелярії, яку очолював генеральний (державний) секретар;

г) організаційні питання вирішувала Мала Рада Міністрів, котра складалася з заступників міністрів;

д) розробляла проекти законів, обговорювала і надавала на затвердження гетьманові.

Сенат (з 8.07. 1918р., до того Генеральний суд), компетенція:

- вища державна інституція в судових та адміністративних справах;

- поділявся на три генеральних суди - цивільний, карний та адміністративний.

Місцеве управління:

- відповідало старому адміністративному поділу на: губернії - повіти - волості - села та міста;

- Гетьман призначав туди відповідних старост, яким належала вся повнота влади.

- вересень 1918 р. - відновлена діяльність земств;

- місцева адміністрація та самоуправління перебували під контролем МВС і поліції - державної варти.

3.2. судова та правоохоронна система.

По - перше, за короткий час гетьманату судова система Української Держави пройшла певну еволюцію.

По - друге, до липня 1918 р. діяли суди створені УЦР. 8 липня 1918 р. - законом гетьмана створено Державний сенат - як вищу судову, касаційну та наглядову інстанцію.

Вимоги до сенаторів: а) вища юридична освіта; б) 15 р. стажу роботи в судових відомствах або на юрфаках, наявність наукового ступеня чи вченого знання.

У Сенаті і в кожному Генеральному суді запроваджувалися посади прокурорів і товаришів (заступників) прокурора. Прокуратура підпорядковувалася міністру юстиції, який одночасно займав посаду Генпрокурора.

Нотаріат. Головні нотаріуси діяли при судових палатах у Києві, Харкові та Одесі, їх призначав міністр юстиції. Нотаріальні контори діяли у губернських та повітових центрах.

Поліція. У травні 1918 р. - міліцію реформовано в державну варту (поліцію), що підпорядковувалася старостам. За законом, на 400 осіб населення мав припадати один вартовий. Державна варта вела охорону громадського порядку, дізнання, слідство, оперативну роботу.

4.