Царська Жалованна Грамота Гетьману Богдану Хмельницькому та Війську Запорозькому, передана герез послів: Самійла Богдановига та Павла Тетерю в Москві, 21 березня 165Jf (7162) року.
„Божіею Милостію, Мьі, Великій Государь, Царь и Великій Князь, Алексій Михайловичі, всея Великій и Мальш Руссіи Самодержець, пожаловали есмя Нашего Царскаго Ве- личества подданньїхі, Богдана Хмільницкаго, Гетмана вой- ска Запорожекаго, и писаря Йвана Вьіговскаго, и судей Вой- сковьіхі, и Полковникові, и Ясаулові, и сотникові, и все войско Запорожское, что ві ньінішнємі во 162 году, какь по милости Божіей учинились поді Нашею Государскою вьі- сокою рукою оні Гетмані, Богдані Хмільницкій, и все войско Запорожское, и віру Намі, Великому Государю и Нашимі Государскимі дітямі, и Наслідникамі на вічное подданство учинили, и ві марті місяці присьілали кі Намі, Великому Государю, кі Нашему Царскому Величеству, оні, Гетмані и все Войско Запорожское посланникові своихі, Самойла Бог- данова, судью Войскового, да Павла Тетерю, Полковника Пе- реяславскаго; а ві листі своємі кі Намі, Великому Государю кі Нашему Царскому Величеству Гетмані писалі и посланники его били чєломі, чтобі Намі, Великому Государю, его, Гетмана Богдана Хмільницкаго и все войско Запорожское пожаловали, веліли прежнія ихі права и воль- ности войсковьія, какі издавна бьівали при Вєликихі Кня- зіхі Русскихі и при Короляхі Польськихі, что суживались и вольности свои иміли ві добрахі и ві судахі, и чтобі ві ті ихі судьі войсковьіе нихто не вступался, НО ОТІ СВОИХІ бьі старшихі судились, подтвердити и прежнихі ихі праві, ка-
ковьі даньї духовнаго и мірскаго чина людямп отп Великих!» Князей Русскихн и отн Королей Польскихн, не нарушить и на ті би ихн права дати Нашу Государскую жалованную грамоту, за Нашею Государскою печатью; и чтобьі число войска Запорожскаго списовое учинить шестьдесятп тисячі», а бьіло би то число всегда полно.
А будет-ь судомі» Божіимт» смерть случится Гетману, и Намт» бьі Великому Государю поболить войску Запорожскому, по прежнему обьічаю, самим!» межи себя Гетмана обрати, а кого оберуть, и про то Намт», Великому Государю, обнявляти; иміній козацкихт» и земель, которьія ИМІЮТП для пожиткові», чтобт» оті» нихт» отнимать не велілі», также би и вдові», послі козакові» остальїхі», діти повольности иміли, какт» дідьі и отцьі ихт», и мьі, Великій Государь, Наше Царское Величество, подданнаго Нашего Богдана Хмільниц- каго, Гетмана войска Запорожскаго, и все Наше, Царскаго Величества войско Запорожское пожаловали, веліли имт» бить подт» Нашею Царскаго Величества високою рукою, по прежнимт» ихт» правамт» и привиліямт», какови имт» дани оті» Королей Польскихт» и оті» Великих!» Князей Литовскихт», и тіхт» ихт» праві» и вольностей нарушивати ничімт» не веліли, и судиться имт» веліли оті» своихт» старшихт» по своимн преж- нимт» правамт», а числа войска Запорожскаго указали есмя по ихт» же челобитью учинить списковаго 60.000 всегда полно. А буде судомі» Божіимт» смерть случится Гетману, и Ми, Великій Государь, поволили войску Запорожскому обрати Гетмана, по прежньїмт» ихт» обьічаямт», самими межи себя, а кого Гетмана оберуть, о томі» писати кт> Намт», Великому Государю, да тому же, новообранному Гетману на подданство и на вір- ность віру Нами, Великому Государю, учинити, при коми Ми, Великій Государь укажемт». Также и иміній козацкихт» и земель, которьія они иміютт» для пожитка, отнимати у нихт» и у вдові» послі козакові» осталнхт» и (у) дітей не веліли, а бьіть имт» за ними по прежнему. И по Нашему, Царскаго Величества жалованью, Нашими Царскаго Величества поддан- ньімн ,Богдану Хмільницкому, Гетману войска Запорожскаго, и всему Нашему Царскаго Величества войску Запорожскому бити поди Нашею Царскаго Величества високою рукою, по своимт. прежнимт. правамт. и привиліямт. и по всімт. стать- ямт., которьія писаньї вьіше, и Намт. Великому Государю и сьіну Нашему, Государю Царевичу, Князю Алексію Алексі- евичу, и наслідникамт. Нашимт, служити и прямити и вся- каго добра хотіти, и на Нашихт. Государскихт, непріятелей, гді Наше Государское повелініе будеть, ходити и ст. ними битись, и во всімт, бьіти вт, Нашей Государской волі и поелу- шаньи на віки. А о которьіхт. о иньїхт, статьяхт, Намт., Великому Государю, Нашему Царскому Величеству ті вьіше имя- нованньїе посланники Самойло и Павель именемт, Богдана Хмільницкаго, Гетмана войска Запорожскаго били челомт, и подали Нашимт., Царскаго Величества ближнимт. боярамт, Боярину и Намістнику Казанскому Князю Алексію Никитичу Трубецкому, Боярину и Намістнику Тверскому Василію Ва- сильевичу Бутурлину, Окольничему и Намістнику Каширс- кому Петру Петровичу Головину, Думному Дьяку Алмазу Иванову статьи, и Мьі, Великій Государь, тіхт. статей вьіслу- шали милостиво и что на которую статью Нашего Царскаго Величества, изволенье, и то веліли подписать подт. тіми же статьями, да ті статьи ст. Нашимт., Царскаго Величества ука- зомт. веліли дать тімт. же посланникамт. Самойлу и Павлу, и хотим-ь его Гетмана Богдана Хмільницкаго и все войско Запорожское держать вт. Нашемт., Царскаго Величества, ми- лостивомт. жалованьи и вт. призрініи, и имт. бьі на Нашу Го- сударскую мил ость бьіть надежньїмт..”(Полное Собраніе Законовз Россійской Им- nepiu, том. І., стр. 325-327).