Судова система та правоохоронні органи.

По - перше, процес реформування судової системи був започаткований революцією 1848 року.

По - друге, маючи буржуазний характер, реформи спрямовувалися на відокремлення судів від адміністрацій та ліквідацію станових судів, набули завершеного вигляду після ухвалення Конституції 1867 р.

Чинні суди на західноукраїнських землях (з другої половини XIX ст.):

- повітові, що складалися з цивільного та кримінального відділів (на початку XX ст. у Галичині існувало 190 повітових судів, із них 119 у Східній Галичині);

- окружні:

а) як суди першої інстанції з деяких цивільних (усиновлення, торгові спори та ін.) справ;

б) як суди другої інстанції з тяжких кримінальних справ.

Загалом в Галичині існувало 15 окружних судів.

- вищий крайовий суд (у Львові для Східної Галичини; у Кракові для Західної Галичини):

а) був другою інстанцією для окружних та останньою для повітових судів у цивільних справах;

б) структура: складалися з семи сенаторів, кожен із яких обслуговував у вищій інстанції конкретно визначені окружні суди окремо з цивільних і кримінальних справ.

Справи про тяжкі кримінальні злочини розглядалися судом присяжних у складі сенату крайового суду та 12-ти присяжних засідателів.

- Верховний судовий і касаційний трибунал - найвища судова інстанція держави. Очолював президент, посада якого прирівнювалася до посади міністра імперського уряду.

Поза загальною судовою системою знаходився створений у 1867 році Імперський суд, який розглядав спори між австрійськими краями і справи про зловживання владою з боку міністрів і намісників.

У 1875 році у Відні засновано адміністративний трибунал без нижчих адміністративних судів - вирішення адміністративних спорів між державними органами та громадянами.

Особливе місце в системі судів належало Верховному маршалківському суду, який здійснював правосуддя щодо членів панівної династії, за винятком самого імператора.

- військові суди, складалися з трьох інстанцій:

1) Верховний військовий трибунал;

2) Вищий військовий суд;

3) Військовий суд.

У 1849 - 1850 роках при кожному окружному суді

запроваджувалася посада прокурора.

З 1781 року діяла адвокатура. До кандидатів пред’являлися високі вимоги: а) юридична освіта; б) семирічна практика;

в) захищений ступінь доктора права; г) складений адвокатський іспит.

Усі судді проголошувалися незалежними і призначалися імператором довічно. Вимоги до кандидатури судді: а) вища юридична освіта; б) трьохрічна практика; в) успішно складені письмові та усні судові екзамени.

Офіційною мовою в судах з 1 жовтня 1869 р. проголошувалася польська.

4.