Правова система на західноукраїнських землях.

По - перше, з приєднанням Галичини в кінці XVIII ст. до Австрійської імперії, з одного боку, з метою узаконити цей акт, у 1771 р. було підготовлено спеціальне історико - правове обґрунтування претензій Австрії на ці землі «Вивід прав Угорської корони до Червоної Русі та Подолії, так само як Чеської корони до князівств Освенціма та Загори», з другого боку, розпочався процес заміни польського права на австрійське.

По - друге, характерною особливістю нагромадження нормативно - правового матеріалу в Австрійській імперії була найперша його апробація на галицьких землях.

4.1. джерела права.

Австрійське право, яке формувалося в цілому в демократичній атмосфері, закладало підвалини для проведення відповідних реформ. 19 серпня 1791 р була схвалена урядом перша Галицька Конституція, автором якої був С. Старжинський, і яка діяла лише до 1805 р. Автор розробив дев’ять найважливіших розділів:

- права міського населення;

- організація діяльності й права суспільних станів;

- громадських організацій;

- провінційної адміністрації та органів місцевого самоврядування;

- методи й засоби реалізації конституції; положення, пов’язані з захистом селян, розвитком національної культури, освіти, віросповідання.

Правові положення, обов’язкові у Галичині, містилися у спеціальних збірниках, що включали «накази і закони для всіх», «вироки», «мандати» та інші правові акти. Усі вони друкувалися польською та німецькою мовами.

- 1827 - 1861 рр. - «Провінційний звід законів» пізніше

названий «Загальний вісник місцевих законів».

- 1866 - 1918 рр. - «Вісник законів та місцевих розпоряджень Королівства Галіції» на польській, українській та німецькій мовах.

В останній чверті XVIII ст. активізувалася робота по уніфікації права.

4.2. цивільне право.

Цивільне право ґрунтувалося на Цивільних кодексах 1797 та 1812років. Останній діяв аж до 1933 року і мав 1502 параграфи.

Провідними засадами цивільно - правових відносин імперії можна назвати такі:

- охорона приватної власності (землі, майна) і, перш за все, землевласників та буржуазії; для селян у кінці XVIII ст. зберігалося право успадковувати землю, яку обробляли їхні батьки;

- рівність громадян перед законом;

- свобода договірних відносин, спадкоємство, опіка;

- цивільний і церковний шлюб, розширення прав жінок та позашлюбних дітей;

- кодекси виділяли в окремі статті процес, особисті права, речові докази, речові, майнові права.

Паралельно напрацьовувався цивільно - процесуальний кодекс, який у Галичині набув чинності з 1782 р., доопрацьований у 1807 р. і діяв в Східній Галичині під назвою Галицького цивільно - процесуальний кодекс. Судова практика використовувала цей кодекс до кінця XIX ст.

У 1898 р. набрав чинності цивільно - процесуальний кодекс Австро - Угорської монархії, характерною рисою якого стало впровадження в цивільний процес буржуазно - демократичних принципів судочинства: усності, гласності, змагальності.

Поряд з цивільним кодексом в Галичині й Буковині з 1885 р. діяв Кодекс вексельного права 1763 р, нормами якого регулювалися питання кредиту.

4.3. кримінальне право.

Кримінальне право і процес також мали тривалий період систематизації.

Перший кримінальний кодекс був затверджений у 1768 р. (Кодекс Терезіана) і складався з двох частин а) процесуального права (лише ця частина діяла в Галичині); б) до матеріального права.

Відмінною рисою кодексу була надзвичайно жорстока система покарань.

У 1787 р. - впроваджено новий кримінальний кодекс під назвою Йосифіна:

- не застосовувалася смертна кара;

- вперше поділив злочинні дії на карні злочини, що розглядалися судами, і поліцейські проступки (незначні правопорушення), що передавалися на розгляд адміністративних органів.

Кримінальний кодекс Францишкана набрав чинності у 1803 р. Складався з двох частин: а) про злочини; б) про норми процесуального права.

Із змінами, внесеними у 1852 р., кодекс Францишкана діяв на Галичині до 1932 року. Характерні риси:

а) передбачав широке застосування смертної кари та інших жорстоких мір покарання (за державну зраду, вбивство, фальшування грошей, підпал - смертна кара через повішення);

б) забороняв участь захисників у кримінальному процесі та передавав звинуваченого у цілковите владування суду;

в) кримінальний процес був таємний, письмовий, з формальною оцінкою доказів;

г) передбачав (в інтересах швидкої розправи) скорочене судочинство і введення так званих наглих судів, вироки яких вважалися остаточними і виконувалися не пізніше як через 24 год. після їх винесення.

З 1879 р. набув чинності на Закарпатті Угорський кримінальний кодекс.

Таким чином, на бездержавний статус західноукраїнських земель було поширено імперське австрійське законодавство, яке як і в економічній сфері, вбачало у цих землях своєрідний апробаційний полігон для моніторингу його ефективності.