<<
>>

СУДОВА СИСТЕМА І ІНШІ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

Невід’ємною складовою частиною побудови демократичної правової держави є проведення судової реформи.

У квітні 1992 року Верховна Рада схвалила Концепцію судово-правової реформи.

Судочинство в країні мало здійснюватися Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції.

Організація, порядок діяльності і концепція судів загальної юрисдикції визначалися Конституцією України, Законами України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, «Про арбітражні суди» від 4 червня 1991 року, «Про організацію судового самоврядування» від 2 лютого 1994 року та ін.

Вищим судом цієї системи є Верховний Суд України, який здійснює нагляд за судовою діяльністю судів республіки.

Другу ланку судової системи складають Верховний Суд АРК, обласні, Київський та Севастопольський міські суди.

Основною ланкою судової системи є районні (міські), міжрайонні (окружні) суди. Вони розглядають більшу частину кримінальних і цивільних справ.

До системи судів загальної юрисдикції входять також спеціалізовані суди - воєнні і арбітражні.

Воєнні суди здійснюють правосуддя в Збройних силах України і інших військових формуваннях. В Україні створені військові суди гарнізонів, регіонів, Військово-Морських Сил.

В 1991 році в Україні були скасовані арбітражні органи в системі центрального управління, а натомість створені єдині арбітражні суди, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах. Вони розглядають всі господарські справи, які виникають між юридичними особами, державними і іншими організаціями.

Систему арбітражних судів в Україні складають Вищий арбітражний суд України, Арбітражний суд АРК, обласні, Київський і Севастопольський міські арбітражні суди.

З прийняттям Основного Закону утворено якісно нову інституцію у системі державних органів - Конституційний Суд. Його діяльність спрямована на посилення конституційного контролю в усіх без винятку сферах, стабілізацію і зміцнення конституційного ладу, утвердження принципу верховенства права, та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд України діє на основі положень про нього, закріплених у розділі 12 Конституції, Закону України від 16 жовтня 1996 року «Про Конституційний Суд України» та затвердженого ним регламенту.

Конституційний Суд є окремим, незалежним від судів загальної юрисдикції, єдиним в Україні органом конституційної юрисдикції. Його функція полягає у вирішенні питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіційному тлумаченні Конституції та законів України.

Суб’єктом звернень до Конституційного Суду України можуть бути Президент України, не менш як 45 депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада АРК.

Окремі громадяни можуть звертатися до Конституційного Суду не безпосередньо, а через уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на якого покладено здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав та свобод людини та громадянина.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів, які призначаються у рівній кількості (по шість) відповідно Президентом України, Верховною Радою та з’їздом суддів України терміном на 9 років без права бути призначеними на повторний термін. Голова Конституційного Суду обирається самими суддями зі свого складу шляхом таємного голосування на трирічний термін без права бути переобраним.

Основні положення організації і функціонування прокурорської системи регламентовані в Конституції і Законі «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року. Прокурорська система складається з Генеральної прокуратури України, прокуратури АРК, обласних, міст Києва та Севастополя (на правах обласних), міських, районних, міжрайонних, спеціалізованих прокуратур.

До спеціалізованих прокуратур відносяться військові, транспортні, природо­охоронні, прокуратури за наглядом за дотримання кримінально-виконавчого законодавства.

Очолює прокуратуру Генеральний прокурор України.

Одним із головних підрозділів ОВС, які здійснюють охорону громадського порядку і боротьби зі злочинністю в Україні є міліція.

Правову основу її діяльності становить Закон «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року. В цьому законі вперше комплексно регламентований правовий статус міліції, яка визначається як державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне довкілля, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу і охоронну функцію.

Вона складається з наступних підрозділів: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державтоінспекція, міліція охорони, спеціальна міліція.

В своїй діяльності міліція підпорядкована Міністерству Внутрішніх справ. На покращення роботи ОВС спрямований Закон «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року.

Державним правоохоронним органом спеціального призначення є Служба Безпеки України. Її головне завдання - забезпечити державну безпеку України. СБУ підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді. Організація і діяльність СБУ регламентовані Законом «Про Службу Безпеки України» від 25 березня 1992 року.

Адвокатура не є державним органом, не входить до системи органів держави і її відношення до системи правоохоронних органів пояснюється тільки логікою її функціональної діяльності, спрямованої на сприяння захисту прав, свобод і представлення законних інтересів фізичних і юридичних осіб, надання їм іншої допомоги. Адвокатура - це добровільне професійне громадське утворення, незалежне від органів держави.

Діяльність адвокатури регламентується Законом «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року.

Відповідно до закону адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори і інші адвокатські об’єднання.

4.

<< | >>
Источник: Історія держави і права України: Конспект лекцій / Укл. Водотика С.Г. - Херсон: ХЮІ НУВС,2005. - 216 с.. 2005

Еще по теме СУДОВА СИСТЕМА І ІНШІ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -