Словник термінів з історії держави і права на літеру К

КАВАЛЕРГАРД (фр. - вершник, варта ) - солдат чи офіцер особливого полку царської армії, що входив до складу гвардій­ської важкої кавалерії ( спочатку - з 1724 року - офіцер чільної сторожі при особах імператорської фамілії в особливо урочистих випадках).

КАГАН - титул голови держави у давніх тюркських народів (авар, печенігів, хазар); з кінця XIII ст. - у східних слов'ян; у XIII ст. - у монголів.

КАДЕТ - 1) член конституційно-демократичної партії; 2) у до­революційній Росії - вихованець кадетського корпусу (нім. - ви­хованець юнкерської школи ).

КАДЕТСЬКИЙ КОРПУС - у дореволюційній Росії закритий середній військовий навчальний заклад для підготовки синів дворян до офіцерської служби.

КАДІЇ - професіональні судді в мусульманських країнах.

КАЗУАЛЬНИЙ (лат. - нагода) ■ випадковий, одиничний, що не підлягає узагальненню.

КАЗУС - конкретний випадок.

КАЙЗЕР - за Конституцією Німецької імперії 1871 р. король Пруссії одночасно був імператором (кайзером) Німеччини, носі­єм верховної влади.

КАМ’ЯНИЙ ВІК - стародавній період у розвитку людства, коли знаряддя й зброя виготовлялися з каменя, дерева та кістки. Поділявся на давній кам'яний вік (палеоліт), середній (мезоліт), новий (неоліт).

КАНІБАЛІЗМ - людожерство. У період первісного ладу К. мав декілька функцій, використовувався як метод додержання звичаїв.

КАНОНІЧНЕ ПРАВО - комплекс норм, якими керувалися середньовічні суди і в основі яких лежали вчення апостолів, ви­словлювання церковних авторитетів, постанови церковних собо­рів.

КАНЦЕЛЯРІЯ (лат.) - відділ закладу, що відав його службо­вим листуванням, оформленням поточної документації.

КАПІТАЛІЗМ - суспільний лад, що базується на приватнока­піталістичній власності на засоби виробництва і на експлуатації вільнонайманої праці.

КАРАБІНЕР (фр.) - до середини XVIII ст. у Західній Європі І Франції солдат у частині добірних стрільців, озброєний карабі­ном.

КАРДИНАЛ (лат. - головний) - вищий після папи римського титул у католицькій церкві. Призначається папою.

КАТАЛАЖКА (від такелаж - снасті і чулан, приміщення для снастей на судні) - арестантське приміщення при поліції.

КАТОЛИЦИЗМ (грецък. - головний, всесвітній) - один із го­ловних напрямків у християнстві. Процес формування католици­зму розпочався у зв'язку з виникненням у 395 р. Східної і Західної Римських імперій, завершився в 1054 р. розподілом християнсь­кої церкви.

КАУЗАЛЬНИЙ (лат. - причина) - причинний, причина, при­чинна обумовленість.

КАШТЕЛЯНІЯ - центральний повіт воєводства у Польсько- Литовській державі, де розташовувався адміністративний центр. Очолювався каштеляном - помічником воєводи.

КВЕСТОРИ - у Римі були суддями з кримінальних справ, при консулах, виконували обов'язки бухгалтерів. Відали державною скарбницею в Римі та провінціях, за вказівкою сенату витрачали кошти.

КВІРИТИ - повноправні члени римського полісу. Корисіува- лися всіма правами.

КВІРИТСЬКЕ ПРАВО - внутрішнє право римської общини, що дістало пізніше назву цивільного. До нього відносяться зако­ни XII таблиць. Поширювалося лише на римських громадян.

КЕНБЕТ - особлива судова колегія у Стародавньому Єгипті.

КЕРЛИ - вільні рівноправні селяни в V - VII ст. на Британсь­ких островах.

КЛЕЙНОД, КЛЕЙНОТ (нім., польськ. - коштовна річ) ■ вій­ськові знаки, регалії або атрибути влади у запорізьких козаків.

КЛЕРУХІЇ (грецьк. - наділ, володію) - античні військово- хліборобські поселення, мешканці яких (умовно) залишалися громадянами метрополії.

KJIІ ЄН ТЕЛJIA - особлива форма соціальних відносин у Дав­ньому Римі. Клієнт мав свого патрона (покровителя) і повинен був демонструвати йому свою повагу і відданість. Патрон пови­нен був захищати майно своїх клієнтів, представляти їхні ін­тереси в суді, громадських місцях.

КЛІРИНГ (англ. ■ вносити ясність) - система безготівкових розрахунків, що базується на зарахуванні взаємних вимог і обо­в'язків.

КНЯЗІВСЬКИЙ АБСОЛЮТИЗМ - склався у феодальній Ні­меччині. Його встановлення не привело до створення централізо­ваної держави. Фактично влада імператора поширювалася тіль­ки на землі домену. Не було єдиних загальноімперських законів, війська, адміністрації, єдиної монети.

КНЯЗІВСЬКИЙ СУД - суд великого князя періоду Київської Русі, що здійснював судові функції: у стольному граді (для всіх жителів); судив своїх бояр (що не були підсудні місцевим суддям); інколи до нього зверталися ті, хто не був задоволений судом міс­цевих судців (свого роду апеляційні функції)·

КНЯЗЬ (нім. - kuning-вождь, голова роду) - проводир війська І правитель області у феодальній Русі. У дореволюційній Росії - чільний титул, що передавався в спадок у дворянських родах, які вели свій рід від можновладних князів. Із XVIII ст. титул також давався за указом імператора. Князь Великий - князь із членів царської фамілії (титул сина, брата чи онука російських царів), а в давній Русі - старший з удільних князів.

КОГНАТИ - кровні родичі у Давньому Римі.

КОДЕКС (лат. - книга) - 1) систематизований збірник зако­ноположень у будь-якій галузі права (Цивільний кодекс); 2) суку­пність правил, норм, переконань, що прийняті в певному суспі­льному середовищі (моральний кодекс); 3) збірник правил, що регулюють яку-небудь галузь діяльності (кодекс спортивних зма­гань).

"КОДЕКСИ ЧЕСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ" - нормативні акти, прийняті в 1933 р. у США для кожної промислової галузі; вони регулювали розподіл ринків збуту, ціни, умови кредиту, рівень зарплати тощо.

КОДИФІКАЦІЯ - систематизація законів держави за окре­мими галузями права, як правило, з переглядом і скасуванням діючого законодавства, що застаріло.

КОЗАК (тюрк. - "кай "-легко; "сак "- в'юк, мішок (похідний в'юк) - легков'ючний). Осілі жителі Середньої АзІі називали так людину неосілу, завжди готову до війни, схильну до грабежів і розбою. Для багатьох азіатських народів це слово мас негатив­ний відтінок (по типу нашого "чорношкірий" або "жовтошкі­рий").

КОЛЕГІЯ (лат. - товариство, зібрання)- 1) в епоху Петра І орган центрального управління в Росії замість приказів. Колегії були скасовані з утворенням міністерств; 2) назва деяких закри­тих середніх і вищих закладів у Західній Європі і Російській імпе­рії.

КОЛЕЗЬКИЙ - у дореволюційній Росії - перша частина скла­дових найменувань деяких цивільних чинів. Колезький асесор - цивільний чин 8-го класу за впровадженою Петром 1 Табеллю про ранги. Колезький радник - цивільний чин 6-го класу, що від­повідає військовому чину полковника. Службовці 1-8 класів при­рівнювалися до потомственого дворянства.

КОЛОДКИ - у феодальній Росії - масивні дерев'яні окови, що одягалися на шию, руки чи ноги засудженого за тяжкі злочини (на початку XIX ст. були замінені кандалами).

КОЛОДНИК - арештант у колодках.

КОЛОНІЯ - 1) країна або територія, позбавлена політичної та економічної самостійності, що знаходиться під владою якої- небудь держави; 2) поселення, засноване давніми греками або римлянами в інших землях.

КОЛОНИ - вільні, чужаки і раби, що одержували від рабо­власників ділянки землі для обробляння. Частину зібраного вро­жаю вони могли залишати собі.

КОМЕНДАЦІЯ - прохання селянина про заступництво фео­дала. Таким чином утверджувалися відносини васала і сюзерена.

КОМИШИНА - палиця з комишу, символ влади гетьмана і водночас відзнака судової влади.

КОМІСАР (лат. - уповноважений)- у різних країнах назва посадових осіб, наділених урядом особливими повноваженнями. У Росії до середини XVII ст. - назва зарубіжних дипломатичних осіб; з середини XVII по XIX ст. - чиновник, що виконував полі­цейські функції, пристав. У період радянської влади - уповнова­жена більшовиками і радянським урядом особа, що відповівдала в період із 1918 по 1942 рік (з перервами) нарівні з командирами за боєздатність і політичний стан військової частини. Народний комісар - член уряду, голова відомства в CPCP до утворення мі­ністерств.

КОМІСАРІАТ - заклад, на чолі якого стоїть комісар.

КОМПОЗИЦІЯ - викуп за злочин у середньовічному праві.

КОМПРАДОРСЬКА БУРЖУАЗІЯ (ісп. - покупець) - частина буржуазії економічно відсталих країн, яка є посередником між іноземним капіталом і національним ринком.

КОМУНА (лат. - спільний) - 1) тип міського самоврядування в середньовічній Західній Європі; 2) низова адміністративно- територіальна одиниця в деяких сучасних державах; 3) у період Великої Французької революції - муніципальне самоврядування в Парижі; 4) у перші роки Радянської влади - одна з форм коопе­рування сільського виробництва.

КОНДОМІНІУМ (лат. - разом і володіння) - спільне здійс­нення двома або декількома державами верховної влади над од­нією територією.

КОНКОРДАТ (лат. - угода) - договір між папським престо­лом (Ватиканом) і якою-небудь державою в цій державі.

КОНКУБІНАТ - юридично неоформлене співжиття чоловіка і жінки у Давньому Римі. Намісники провінцій, їхні заступники й помічники могли офіційно мати коханку. Діти від такого союзу не мали права на надбання свого батька, але й не потрапляли під його владу.

КОНСИСТОРІЯ (лат. - таємна Імператорська рада)- у доре­волюційній Росії заклад, що відав управлінням області, підпо­рядкованій владиці, і виконував адміністративно-судові функції.

КОНСОЛІДУЮЧІ ЗАКОНИ - в англійському кримінально­му праві XX ст. своєрідні кодифікації з окремих видів злочинів.

КОНСТИТУЦІЯ - головний закон держави, який визначає суспільний і державний устрій, порядок і принципи утворення органів влади, виборчу систему, права й обов'язки громадян; є основою всього законодавства держави,

КОНСУЛИ - у Давньому Римі вищі магістрати, що наглядали за виконанням постанов сенату, накладали адміністративні стяг­нення, штрафи, видавали накази про арешт, віддання під суд, здійснювали збори ополчення, командували військами. Мали право карати від імені держави. За особливі військові заслуги й перемоги у вирішальних битвах консулу як командувачу війсь­ками могли присвоїти вищий почесний титул - імператор.

КОНТРИБУЦІЯ (лат.

КОНФЕДЕРАЦІЯ (лат. - пов'язувати договором) - 1) союз держав, які зберігають незалежне Існування і об'єднуються лише для координації деяких своїх дій, як правило, зовнішньополітич­них і воєнних; не мають єдиної території та єдиного громадянст­ва; 2) об'єднання яких-небудь організацій.

КОНФУЦІАНСТВО - система філософських поглядів Кон- фуція (V ст. до н.е.) і його однодумців. За Конфуцієм, поділ лю­дей на правителів і тих, ким управляють, закладений у самій природі людини. Найкраще управляти народом не за допомогою закону, а через систему норм поведінки людей, що історично склалася.

КОРМЧЇ КНИГИ (від церковнослов'янського кормчий - стер­новий). Так на Русі називали перекладені Номоканони. Це збір­ники правил православної церкви і законів, що стосуються взає­мовідносин церкви і держави. Застосовувалися на Русі з кінця X до XVIII ст. Останній раз К. к. видавалися в 1816 році.

КОРМЧИЙ (рос. - кормило - стерно, правити стерном, упра­вляти) - стерновий, що веде судно.

КОРНЕТ (фр. - офіцер, що несе стяг)- перший офицерський чин у дореволюційній російській кавалерії.

КОРОЛІВСЬКА КУРІЯ - рада знаті при королі.

"КОРПОРАТИВНА ДЕРЖАВА" - утворена за ініціативою Мусоліні ніби "надкласова держава", фундаментом якої були корпорації за галузями виробництва, до яких входили підприєм­ці, робітники, представники фашистських профспілок і фашист­ської партії. Корпорації повинні були вирішувати всі спірні пи­тання, які насправді вирішувалися на користь підприємців. За­мість виборної палати парламенту було створено Палату фаши і корпорацій, куди входили тільки члени фашистської партії.

КОРТЕСИ - назва парламенту в Іспанії.

KOUI (татар.) у козаків мав два значення: 1) уряд; 2) ставка, військовий табір.

KPEBCbKA УНІЯ - угода про династичний союз між Поль­щею та Великим Литовським князівством, підписана в 1385 р.

"КРИВАВЕ ЗАКОНОДАВСТВО" - назва жорстоких законів Англії XV - XVI ст., спрямованих проти бродяг і селян, позбав­лених землі внаслідок огороджувань.

КРИВДА (ВИСТУП, ВИНА) - поняття злочину в пам'ятниках права польсько-литовського періоду, тобто порушення закону або норм звичаєвого права.

КРОВНА ПОМСТА - принцип переносу провини з індивіда на чужий рід заради згуртування власного.

КУ-КЛУКС-КЛАН - терористична расистська організація в CIUA, створена в 1865 р. плантаторами південних штатів для бо­ротьби проти громадянських прав негрів, проголошених після скасування рабства.

КУЛАЧНЕ ПРАВО - 1) у вузькому розумінні - звичай, що до­зволяв потерпілому з вищих верств охороняти свої інтереси влас­ними засобами, у тому числі і зброєю; 2) у широкому розумінні - право сильного, принцип феодального права взагалі,

КУЛЬТУРА - фундаментальне поняття суспільства - сукуп­ність матеріальних пам'ятників і духовних цінностей: нрави, зви­чаї, правила, традиції, закони, мова,

КУМ МАНУ - римська давня форма шлюбу, що означала повну залежність дружини від чоловіка, Агнатський зв'язок дру­жини з попередньою сім'єю переривався, вона вступала в агнат- ську спорідненість сім'ї чоловіка. Майно дружини переходило в розпорядження чоловіка, який мав над нею таку саму владу, як і над дітьми.

КУНИ, ГРИВНИ, РІЗАІІИ - назва грошей у Київській Русі.

КУРІАЛИ - соціальний прошарок у Візантії, до якого нале­жали дрібні землевласники, що входили до складу міських курій і відали міським управлінням, збором податків тощо.

КУРІАТНІ КОМІЦІЇ - у Давньому Римі народні збори, що розглядали питання шлюбу, виходу з роду, усиновлення, спори про спадщину; злочини членів курії; поведінку родичів. Сприяли зміцненню общинних зв'язків патриціїв. У царську епоху вони ві­дігравали важливу роль, яку втратили в період республіки та принципату, і збереглися як пережиток старовини.

КУРШЬ (курити, диміти, курна хата). Але курила не люди­на, а будинок, мається на увазі відсутність димоходу, коли дим з печі виходив через двері). У козаків це слово мало два значення;

1) житло; 2) сотня, полк, військова одиниця.

КУРІЯ -1) один із громадянських підрозділів давньолатинсь· ких общин; 2) розряд виборців у феодальних і деяких буржуазних державах, у т.ч. Росії, який виділявся за національною, майновою або іншою ознакою; 3) загальна назва підпорядкованих Папі Римському центральних установ, що здійснюють управління ка­толицькою церквою і державою Ватикан.

КУРФЮРСТИ - у феодальній Німеччині великі князі, які за Золотою буллою 1356 р. мали право на обрання імператора. У своїх володіннях вони набули суверенної влади.

КУТЮМИ - назва звичаїв у середньовічній Франції, одне з джерел права.

КШАТРІЇ - у Стародавній Індії друга варка - "створені з рук бога’¹. Вони становили основну частину верхівки чиновників: правителів, воєначальників, раджів. У їх руках була реальна вла­да - військова й матеріальна могутність.