Словник термінів з історії держави і права на літеру Г

ГАНЗА (нім. - спілка, товариство) - торговельне і політичне об'єднання північнонімецьких міст у XIV -XVI 1 ст., якому нале­жала торговельна гегемонія в Європі.

ГВАРДІЯ - відбіркова частина війська.

ГЕЛІЕЯ - суд присяжних в Афінах. Г. налічувала 6 тис. суддів, які обиралися народними зборами; поділялася на 10 відділень (декастерій) по 500 чоловік у кожному. Суд був відкритим і глас­ним. З метою запобігання підкупу суддів та порушенням судо­чинства лише в день слухання справи шляхом жеребкування ви­значалося, яке саме відділення буде його розглядати.

ГЕНЕРАЛ-АД'ЮТАНТ (нім.) - у дореволюційній Росії чільне звання близьких до государя осіб, що обиралися з генералів за особистим його розсудом.

ГЕНЕРАЛ - АНШЕФ (фр. - головнокомандуючий) ■ у Військо­вому статуті Петра І - головнокомандуючий. Згодом - чин пов­ного генерала, тобто генерала трьох родів військ: артилерії, ка­валерії та піхоти.

ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОР - у царській Росії військово-адмі­ністративний начальник намісництва (генерал-губернаторства).

ГЕНЕРАЛЬНА РАДА - вищий орган військового управління під час Гетьманщини, збори всього козацтва України.

ГЕНЕРАЛЬШ ШТАТИ - орган станового представництва у Франції (з 1302 р.). У них брали участь духовні і світські феодали та представники третього стану - знатні громадяни. Були делега­ти і від заможних селян.

ГЕРБ ДЕРЖАВНИЙ - знак, що с офіційною емблемою дер­жави; зображується на знаменах, грошових знаках, печатях, де­яких офіційних документах тощо.

ГЕРОЛЬД - у країнах Західної Європи в середні віки - глаша­тай, церемонімейстер при дворах королів і великих феодалів, розпорядник на урочистостях, рицарських турнірах.

ГЕРУСІЯ - рада старійшин у Спарті. До неї входили два царі і 28 геронтів. Вони попередньо обговорювали проекти законів і рішень.

ГЕСТАПО - таємна політична поліція у нацистській Німеч­чині, один з найвпливовіших каральних органів. Проводила ма­совий терор у Німеччині та за її межами.

1 ETTO - частина міста, відведена для примусового поселення євреїв.

ГЕТЬМАН (польськ. hetman, німецьк. hauptman - начальник, проводир, командувач військом) - 1) у Польщі і Литві XVI- XVIII ст. - командувач всіма збройними силами (великий гетьман) і йо­го заступник (польний гетьман); 2) в Україні XVl - XVII ст. - ви­борний голова козачого війська; гетьман Лівобережної України. Були наділені вищою цивільною і військовою владою.

ГЕТЬМАНЩИНА - 1) напівофіційна назва з другої половини XVII ст. Лівобережної України, що після 1654 року разом із Киє­вом увійшла до складу Росії; 2) поміщицько-буржуазна диктату­ра в 1918 р. в Україні, на чолі якої стояв царський генерал, круп­ний поміщик П.П. Скоропадський (при підтримці німців).

ГІМН - по етико-музичний твір, який прославляє вітчизну, державу, історичні події, їх героїв, є одним із символів держави.

ГЛАДІАТОР - у Давньому Римі спеціально підготовлений раб, військовополонений, якого примушували битися на арені цирку або з іншими гладіаторами, або з дикими звірами.

ГЛОСАТОРИ - коментатори римського права у середньовіч­ній Європі.

ГОЛОВНИК - убивця в Київській Русі.

ГОЛОВНИЦВО - грошове стягнення, що одержували родичи вбитого від убивці за законодавством Київської Русі.

ГОДОВЩИНА - грошове стягнення за вбивство.

ГОЛОТА (рос. - голий) - у східних слов'ян бідацтво.

ГОМСГЕД-АКТ - закон, прийнятий у 1862 р. у США під час громадянської війни; надавав кожному американському грома­дянинові право на одержання ділянки землі (гомстеда), яка з ча­сом переходила у його власність.

ГОНШНЯ СЛІДУ - у Київський Русі розшук злочинця по йо­го слідах; якщо слід губився на великій дорозі чи в пустому степу, то розшук припинявся. Якщо слід губився в общині, вона повин­на була сама розшукати злочинця і видати його владі чи сплати­ти дику віру.

ГОРОДНИЧИЙ - у царській дореформеній Росії - посадова особа, яка керувала повітовим містом.

ГОРОДОВИЙ - у дореволюційній Росії - нижній чин міської поліції; поліцейський служитель, що спостерігав за порядком у місті.

ГРАФ - у Франкській державі - голова адміністрації у великій місцевості. Організовував ополчення, переглядав судові справи і стягував податі.

ГРЕНАДЕР (φρ. - apiWβwoΛiemiUbHt∕κJ-у дореволюційній Ро­сії і французькій армії - солдат чи офіцер добірного гренадерсь­кого полку. Спочатку в Росії - кожний із спеціально відібраних за високим зростом солдат-піхотинців для метання гранат.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА - організована збройна боротьба за державну владу між класами, соціальними групами однієї країни, найгостріша форма класової боротьби.

ГРОМАДЯНСЬКА ДЕГРАДАЦІЯ - форма покарання, яка складається з позбавлення виборчих прав та заборони займати будь-які посади. Застосовувалась у XIX - на початку XX ст. у Франції.

ГУБЕРНАТОР (лат., польск. - стерновий, кормчий, прави­тель ) - у дореволюційній Росії - правитель губернії.

ГУБЕРНАТОРСТВО - посада губернатора.

ГУБЕРНІЯ - основна адміністративно-територіальна одини­ця в Росії з XVIII ст. і до районування в CPCP.

ГУБЕРНСЬКИЙ ПРЕДВОДИТЕЛЬ - у Росії до революції - голова губернських дворянських депутатських зборів, що оби­рався в губернії для проведення дій щодо накладення опіки на маєтки дворян, видавання дворянам свідчень про дворянство тощо.

ГУВEPHbOP (фр. - вихователь) - вихователь у дворянських і буржуазних сім'ях, як правило, іноземець, якого наймали для ви­ховання і домашньої освіти дітей.

ГУН - у Стародавньому Китаї головний радник при імпера­торі - вані.

ГУСАР (угорськ. - буквально " двадцятий за наказом угорсь­кого короля Матяша в 1458 р. кавалеристом ставав кожний двад­цятий новобранець) - 1) у Росії за часів Петра І - військовий із ча­стин легкої кавалерії, що носив форму угорського зразка; 2) слу­га, вельможа у гусарському одязі.