Словник термінів з історії держави і права на літеру Д

ДВІР - 1) дільниця землі між будівлями, селянський будинок з усіма господарськими будівлями, окреме селянське господарство; 2) у монархічних країнах - близькі до монарха особи, що склада­ють його оточення (двір царя).

ДВІРНИК - 1) власник чи утримувач заїжджого двора (заїзду) до XIX cτ.; 2) робітник, що підтримував чистоту І порядок на по­двір’ї та на вулиці біля будинку.

ДВІРНЯ - при кріпосному праві обслуга при барському дворі, будинку; дворові люди.

ДВІРСЬКО-ВОТЧИННА СИСТЕМА - система управління, суть якої полягала в управлінні окремими галузями князівського господарства особливими придворними чинами (тобто система кормління).

"ДВІЧІ НАРОДЖЕНГ' - вищі варни у Стародавній Індії (брахмани, кшатрії, вайшьі). Особи, що належали до них, могли вивчати тексти релігійних творів, знати їх розпорядження і риту­али.

ДВІРНИЦЬКИЙ - у поміщицьких будинках старший лакей, що завідував домашнім господарством і обслугою.

ДВОРЯНСТВО - панівний привілейований стан в епоху фео­далізму. Об'єднував велику земельну аристократію та основну масу середніх і дрібних землевласників. Основою економічного й політичного панування дворянства була феодальна власність на землю, експлуатація селян.

ДЕКЛАРАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ США ■ прийнята 4 липня 1776 р. Другим континентальним конгресом під час війни за не­залежність у Північній Америці 1775-83 рр. Проголошувала відо­кремлення колоній від метрополії та утворення самостійної дер­жави - США.

"ДЕЛЕГОВАНЕ ЗАКОНОДАВСТВО" - акти, що видаються англійським урядом формально за дорученням парламенту, ма­ють чинність закону. Д.з. свідчить про посилення ролі виконавчої влади у Великобританії в XX ст.

ДЕМОКРАТІЯ (грецьк. - народовладдя) - політичний режим, заснований на визнанні принципів народовладдя, свободи і рів­ності громадян. Д. передбачає визнання принципу підкорення меншості більшості, виборність головних органів державної вла­ди, наявність прав і політичних свобод громадян, а також умов для їх реалізації.

ДЕМОС - простолюдини в давньогрецькому полісі.

ДЕНЩИК - солдат-слуга у офіцера.

ДЕПАРТАМЕНТ - 1) у Росії - назва відділів або управлінь вищих адміністративних і судових органів; 2) у Франції - головна адміністративно-територіальна одиниця; 3) у деяких державах - назва відомств, міністерств.

ДЕПЕША (фр. - телеграма, спішне повідомлення)- спішне пи­сьмове повідомлення.

ДЕРЖАВА (рос. - держава - сила, володарювання; держати - володіти) - емблема імператорської влади: золота куля з хрестом чи короною.

ДЕРЖАВЕЦЬ - необмежений правитель, властелін.

ДЕРЖАВНА ДУМА - у Росії за маніфестом 1905 р. - орган, що займався підготовкою законопроектів і розглядав державні прибутки й витрати. У цілому Дума була законодавчим органом при царі. У роки першої світової війни в ній, поряд з членами бу­ржуазних партій, почали засідати і члени лівих партій.

ДЕРЖАВНА РАДА - у Росії за маніфестом від 20 лютого 1906 р. - орган, що складався з представників духовенства, дво­рянства, торговців, промисловців і науковців. Із цього маніфесту, можна сказати, у Росії почала формуватися конституційна мо­нархія.

ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ - зовнішньополітичне ві­домство СІЛА, що виконує обов’язки міністерства зовнішніх справ, очолюється державним секретарем, якого призначає пре­зидент. Юридично держдепартамент - дорадчий орган, що фак­тично здійснює зовнішню політику президента і конгресу.

ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАР - у деяких країнах Європи та Америки - назва посад вищих державних чиновників. Наприк­лад, у США держсекретар - голова державного департаменту, у Великобританії - голова деяких відомств (внутрішніх справ, обо­рони), у Бельгії - фактично заступник міністра.

ДЕРЖАВСТВО - верховне управління державою, володарю­вання.

ДЕСЯТИ Cll^vATEl ЇВ КОЛЕГІЯ - вищий орган виконавчої влади в Афінах. Завідувала фінансами, зовнішніми зносинами, готувала для Ради п'ятисот і народних зборів проекти декретів і розпоряджень.

ДЕЦІМАЦІЯ - у Римській армії страта кожного десятого ле­гіонера.

ДЖAl IP - умовне земельне пожалування у середньовічній Ін­дії в період Могольської імперії.

ДЖАТІ - у Стародавньому Єгипті вища посада управителя палацу й начальника всіх відомств. У його веденні знаходився весь апарат управління.

ДЖЕНТРІ, АБО НОВЕ ДВОРЯНСТВО - частина англійсько­го дворянства в XVI - XVH ст., що обуржуазилася. Крім сільсь­кого господарства, займалися торговельною І підприємницькою діяльністю. Під час англійської революції були союзниками бур­жуазії.

ДЗАЙБАЦУ - монополії в Японії. Після другої світової війни у зв'язку з посиленням концентрації виробництва і капіталу Д. виступають у формі фінансово-монополі стичних груп, що об’єд­нують банки, промислові, торговельні і страхові компанії країни.

ДИБА - у старовину знаряддя катування.

ДИКА ВІРА - грошове стягнення, що сплачувала община (а не злочинець одноосібно) за законодавством Хінської Русі: і) якщо вчинено просте вбивство, а злочинець з членами общини в круговій поруці; 2) якщо вчинено вбивство в розбої, а община покриває злочинця і не видає його; 3) якщо на території общини знайдений труп, а злочинець невідомий.

ДИКЕ ПОЛЕ - історична назва українських і південноросій­ських степів між Доном, Верхньою Окою та лівими притоками Дніпра і Десни, які стихійно освоювалися в XVI - XVII ст. селя- нами-втікачами.

ДИКТАТОР (лат. - наказувати) - 1) правитель, що має необ­межену владу, здійснює за допомогою насильства одноосібне управління державою; 2) екстраординарна магістратура в Дав­ньому Римі, що обиралася на 6 місяців, мала необмежені повно­важення.

ДИНАСТІЯ (грецьк. - влада) - ряд послідовно правлячих мо­нархів з одного й того ж роду, які змінюють один одного за пра­вом спорідненості й наслідування.

ДИФАМАЦІЯ (лат. - позбавити доброго імені) - публічне розповсюдження відомостей, у тому числі й вигаданих, що підри­вають репутацію якої-небудь особи, створюють їй погану славу.

ДІВАН (перс. - суд, державна рада) - 1) урядова рада при сул­тані старої Турції; 2) центральні органи управління в Арабсько­му халіфаті та деяких Інших країнах Сходу.

ДІМИ - особливі політичні організації у Візантії, своєрідні міські партії, що спиралися на різні угруповання пануючого кла­су.

ДШАТИ (грецьк. - могутні) - соціальний прошарок у Візан­тії, до якого входили великі чиновники, церковна знать, середні землевласники.

ДОВГИЙ ПАРЛАМЕНТ - представницький орган в Англії, скликаний королем Карлом І у 1640 р. Фактично став законо­давчим органом Англійської революції XVII ст. Проіснував до 1653 р., був розігнаний Кромвелем.

ДОВІДКА ПРО ПОЛІТИЧНУ БЛАГОНАДІЙНІСТЬ - ос­новний документ у царській Росії, що характеризував особу. Ви­значалася "благонадійність" циркулярами MBC і Департаменту поліції.

ДОГОВІРНИЙ РЕЖИМ СІМЕЙНОГО МАЙНА - правовий режим, при якому перед реєстрацією шлюбу складається шлюб­ний контракт, що визначає режим майна кожного з подружжя, а також майбутнього, спільно придбаного майна.

ДОГОВОРИ ВЕРБАЛЬНІ - у римському праві форма дого­вору, під час складання якого потрібно було виголошувати певні словесні формули (словесну обіцянку дати посаг нареченій; клят­ву раба, якого відпускають на волю, надавати Ьослуги колиш­ньому господареві; обіцянки оформлялися на дощечці або папі­русі).

ДОГОВОРИ КОНСЕНСУАЛЬНІ - форма договору, для за­безпечення чинності якого достатньо було згоди учасників угоди (купівля-продаж, доручення, договір товариства).

ДОГОВОРИ РЕАЛЬНІ - форма договору, для забезпечення дійсності якого потрібна була фактична передача речі (наприк­лад, договір позики, поклажі).

дольник - пайщик, учасник у справі.

ДОМЕН (лат. - володіння) - королівське спадкове земельне володіння в країнах Західної і Центральної Європи в середні ві­ки: вотчини, фортеці, міста, ліси, пасовища, розкидані в різних районах країни. Функції: фонд земельних пожалувань короля ва­ссалам. Головне джерело утримання короля.

ДОМЕН СЕНЬЙОРІАЛЬНИЙ - частина вотчини, на якій феодал вів самостійне господарство, використовуючи працю феодально залежних селян-власників чи безземельних робітників. Включав орні землі, угіддя, будівлі, живий і мертвий реманент.

ДOMIHAT - другий період розвитку Римської імперії у III - V ст. н.е. (від "домінує" - господар). Старі республіканські установи зникають. Влада імператора необмежена. Остаточно склалася система бюрократичного управління, що грунтувалася на жорст­кій централізації.

ДОМІНІКАНЦІ (лат. - брати-проповідники) - члени като­лицького чернецького ордену, заснованого в 1215 р. монахом Домініком дня боротьби з еретиками. У 1232 р. папство передало у ведення домініканців інквізицію.

ДОМІНІОНИ (лат. - володіння) - назва самоврядних частин колишньої Британської Імперії, а після 1931 р. - колишніх англій­ських колоній, що одержали незалежність, але залишилися чле­нами Співдружності і визнавали англійського монарха головою держави. Термін фактично виходить з ужитку.

ДОМОСТРОЙ - літературний твір XVI ст., що становить так званий збірник життєвих правил, які базувалися на принципах патріархату.

ДРАБАНТ (польськ. - піхотинець, хранитель)- охоронець ва­жливої персони, високого чину у військах. У козачих військах - офицерський денщик.

ДРАГУН (грецьк. - змій, дракон) - в армії дореволюційної Ро­сії і в деяких іноземних арміях - воїн частин кавалерії, призначе­них діяти як в кінному, так і в пішому ряді.

ДРУЖИНА - загін воїнів, які об'єднувалися навколо племін­ного ватажка в період розпаду родового ладу, а потім навколо князя (короля) і утворювали привілейований шар суспільства, що брав участь у війнах, управлінні державою й особистим госпо­дарством князя.

ДУМА - 1) представницька, виборча, законодавча, дорадча або адміністративна установа Росії; 2) збори, рада бояр, земських виборних у Давній Русі (Боярська Дума, Земська Дума).

ДУХІВНИЦТВО - окремий соціальний стан. Його складали: священники, їх сім'ї, церковний штат. Духовний сан був спадко­вим.

ДУХОВНО-РИЦАРСЬКІ ОРДЕНИ - військово-чернецькі ор­ганізації західноєвропейських рицарів, які створювалися під ке­рівництвом католицької церкви в TUI - XIII ст. під час хрестових походів. Мали на меті захист і розширення володінь хрестоносців на Сході, а також територіальні загарбання в Європі. Найбільш значні ордени: іоанітів, тамплієрів, тевтонський.

ДУЧЕ - голова фашистської партії в Італії. Цю посаду в 20-30 рр. займав Беніто Муссоліні.

ДУШЕПРИКАЖЧИК - людина, якій той, хто склав заповіт, доручає приведення його у виконання.

ДУШОГУБ - убивця, розбійник.

ДХАРМА - в Індії норма, що визначає поведінку людей. Міс­титься в збірникх-дхармаш астрах,

ДЯК (грецьк. - служитель) - начальник і письмоводитель ка­нцелярії різних відомств в Росії до XVIII ст. Керував роботою мі­сцевих установ і приказ ів.