Словник термінів з історії держави і права на літеру В

ВАГНЕРА ЗАКОН - прийнятий у 1935 р. в США закон, згідно з яким за робітниками закріплювалося право вступу до профспі­лок, укладення колективного договору, проведення страйків і пі­кетувань.

ВАЙШЬЇ - у Стародавній Індії третя варна, створена " зі стег­на бога". Займалися землеробством, скотарством, ремеслом, тор­гівлею. Сплачували основну масу податків І податей.

ВАКІЛЬ-АМУРРІ - у Стародавньому Вавілоні головний на­чальник військового відомства.

ВАКУФ (ВАКФ) - у мусульманських країнах землі, які нале­жали мечетям, мусульманським школам та іншим релігійним ор­ганізаціям. Звільнювалися від податей, вважалися невідчужува- ними.

BAH - цар у Стародавньому Китаї, верховний власник землі, "син неба" з абсолютною владою.

ВАРВАРИ - у давніх греків і римлян - назва всіх чужоземців, що говорили на незрозумілій їм мові та були чужі їхній культурі. На початку н.е. назву "варвари" найчастіше застосовували до германців.

"ВАРВАРСЬКІ ПРАВДИ" - ранньофеодальні юридичні ко­дифікації германських народів, що являли собою запис звичаєво­го права.

ВАРНА - замкнена група людей у Стародавній Індії. Слово "варна" означає: розряд, вид, якість, заслуга.

ВАРНАК - у Росії біглий чи відбулий покарання каторжник.

ВАСАЛ (фр.) - 1) У Західній Європі в середні віки - феодал, що одержував земельне володіння (феод, лен) від більш знатного фе- одала-сеньйора, за яке він зобов'язаний був нести повинності; 2) підвладна, залежна особа чи держава.

ВАХМІС1Р (польськ., нім. - варта + майстер, старший) - у царській армії - унтер-офіцер кавалерії.

BEftMAPCbKA КОНСТИТУЦІЯ 1919 р, - конституція Ні­меччини, прийнята установчими Національними зборами, які за­сідали у Веймарі. Оформила заміну напівабсолютистської мо­нархії буржуазно-демократичною республікою (Веймарською ре­спублікою), яка проіснувала до встановлення фашистської дик­татури в 1933 р.

ВЕКСЕЛЬ - грошовий документ, письмове зобов'язання спла­тити кому-небудь певну суму грошей у певний термін.

ВЕЛИКЕ ЖЮРІ - колегія присяжних в Англії з 23-ох чоловік, яка має у своїй компетенції віддання до суду.

ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ - умовна назва сукуп­ності етнічних переміщень у світі з II по IX ст. Пік цього процесу прийшовся на Європу у IV-VII ст. н. е. Сприяло падінню рабов­ласницького ладу.

ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ - 1) голова великих князівств на Русі X-XV ст. і Російської держави XV - середини XVI ст.; 2) у Росій­ській імперії член імператорської фамілії, родич імператора або імператриці. Титул великого князя носили в XVI- XVI ст. фео­дальні володарі Литви. Із 1569 р. титул В. к. увійшов до польсь­кого королівського титулу.

ВЕЛИКИЙ ЛОГОФЕТ - чиновник у Другому Болгарському царстві, що відав царською канцелярією, зовнішніми відносина­ми.

BEPBb (від "вервь" - вірьовка; дільниця землі, відмірена вірьов­кою) - назва сільської общини на Русі в VIII - XII ст. і у південних слов'ян.

ВЕРГЕЛЬД - у Салічній правді великий штраф за вбивство, тілесні пошкодження. Альтернатива йому - смерть чи рабство.

ВЕРМАХТ - назва збройних сил фашистської Німеччини у 1935-45 рр.

ВЕТО - 1) право голови держави або верхньої палати парла­менту призупинити введення в дію закону, що був прийнятий за­конодавчим органом або його нижньою палатою; 2) правом вето іноді називають принцип одностайності в якомусь законодавчо­му або міждержавному органі (наприклад, у Раді Безпеки ООН).

ВИБОРЕЦЬ - особа, що бере участь у голосуванні при пря­мих виборах.

ВИБОРНІ КОЗАКИ - за реформою 1735 р. заможні, боєздатні козаки, які повинні були самі забезпечувати себе зброєю і конем.

ВИБОРЧА КАПІТУЛЯЦІЯ - у феодальній Німеччині перед своїм обранням імператор підписував В. к., в якій присягався не втручатись у внутрішні справи магнатів, додержуватися Золотої булли, не створювати коаліцій проти імперії тощо. Це правило було зафіксовано в умовах Вестфальського миру в 1648 р.

ВЫБОРЩИК - особа, що має право голосувати при непрямих виборах в ряді буржуазних держав.

ВИВОЛАННЯ (укр. - волати) - форма покарання у Польсь­ко-Литовській державі, що застосовувалася до шляхти. Прово­дилося шляхом вигукування вироку. Виволанець втрачав усі права, привілеї і виганявся з держави.

вид - документ, що посвідчує особистість і право на прожи­вання де-небудь.

ВИНАГОРОДА ЗА ВБИВСТВО - за законодавством Київсь­кої Русі грошове стягнення, яке одержував князь за вбивство хо­лопа або смерда, що були його власністю.

БІГИ - політична партія у Великобританії. Виникла у XVII ст, як угруповання дворянської аристократії, що обуржуазилася, та торговельно-фінансової буржуазії. У середині XIX ст., злившися з іншими буржуазними угрупованнями, перетворилася в Лібе­ральну партію.

ВІЗИР (тюрк. - сановник) - міністр чи вищий сановник у му­сульманських країнах.

ВІЙНА - збройна боротьба між державами або класами, про­довження політики іншими засобами. У залежності від цілей вій­ни бувають, справедливі (національно-визвольні, вітчизняні, за соціальне визволення) і несправедливі (загарбницькі, колоніаль­ні, імперіалістичні).

ВІЙНА ЧЕРВОНОЇ ТА БІЛОЇ РОЗИ (1455-1485) - міжусобна війна феодальних угруповань в Англії, яка прийняла форму бо­ротьби за престол між двома гілками династії Плантагенетів - Ланкастерами (у гербі червона роза) і Йорками (у гербі біла ро­за). Загибель у війні головних представників обох династій і значної частини феодальної знаті полегшила встановлення абсо­лютизму Тюдорів.

ВІЙСЬКОВА ДЕМОКРАТІЯ - влада періоду розпаду общин­ного ладу й формування класового суспільства, при якій управ­ління суспільними справами основної маси общинників, що складали військо, поступово перетворювалося у фактичну владу військової знаті.

ВІЙСЬКОВА СТАРШИНА - у Запорізькій Січі старшина, що володіла найбільшою повнотою влади після Ради. Військову старшину складали: кошовий отаман, кошовий суддя, кошовий осавул, кошовий писар, 38 курінних отаманів.

ВІЙСЬКОВИЙ ДОВБИШ (людина, що грає на литаврах) - у Січі відав литаврами, збирав податки, виконував поліцейські функції.

ВІЙСЬКОВИЙ КАНТАРЖЕЙ - хранитель військових вагів і мір, що служили нормою для всіх ватів і мір, які використовували в Січі торговці. Крім того, він збирав прибуток на поживу війсь­ка з товарів, які привозилися в Січ,

ВІЙСЬКОВИЙ ПУШКАР - відав військовою артилерією і виконував функції наглядача військової в'язниці. Військовий скотар і табунщик - доглядали громадські стада коней і корів.

ВІЙСЬКОВИЙ ТОЛМАЧ - перекладач, який був зобов'яза­ний знати іноземні мови тих країн, що перебували в зносинах із запорізькими козаками (польську, турецьку, татарську, грецьку, вірменську, молдавську). Часто - розвідник.

ВІЙСЬКОВІ КАНЦЕЛЯРИСТИ - помічники писаря (напри­кінці XVIII ст. їх штат складало майже 20 чол.).

ВІЙСЬКОВІ ШАФ АРІ (польеьк. - ключник, домоправитель). Місцева вимова - шапарь. Він збирав прибуток на поживу війсь­ка, але не в Січі, а на головних шляхах (перевозах) через Дніпро, Буг та інші ріки. Строго слідкував за пересуванням вантажів че­рез переправи. Мав при собі команди козаків.

ВІК - історичний період, періодизація Історії людства на ос­нові типів знарядь виробництва, матеріалів, що йдуть на їх виго­товлення (напр., кам'яний вік, бронзовий, залізний).

ВІКІНГИ - члени бойових дружин скандинавських племен, учасники морських торговельно-грабіжницьких і завойовниць­ких походів наприкінці VIII - у середині XI ст. у країни Західної Європи. На Русі їх називали варягами, у Західній Європі - нор­маннами. У IX ст. захопили Північно-Східну Англію, у X ст. - Північну Францію. Досягни Північної Америки.

БІЛАНИ - особисто вільні селяни у ранньофеодальній Фран­ції, які за користування землею сплачували поміщикові чинш (оброк).

ВІНДИКАЦІЙНИЙ ПОЗОВ - охорона майнових прав влас­ника. За В. п. власник, що втратив річ або знайшов її в іншої осо­би, міг вимагати її повернення.

ВІРА - грошове стягнення за злочин за законодавством Київ­ської Русі.

ВІРНИКИ - збирачі з населення вір і продажів (податків і штрафів).

ВІЦЕ-ГУБЕРНАТОР - у дореволюційній Росії перший поміч­ник, заступник губернатора.

ВІЦМУНДИР - у дореволюційній Росії - формений фрак ци­вільних чиновників.

ВІЧЕ - 1) народні збори в Київській Русі; 2) місце для прове­дення народних зборів. Один з головних органів племінної орга­нізації для вирішення важливих суперечок. У вічі брали участь повноправні громадяни (не холопи) і не підпорядковані сімейній владі, тобто домохазяї. Роль віча в різних князівствах була різ­ною.

ВЛАСТЕЛА - знать у феодальній Сербії. Поділялася на влас- телів (великих феодалів) і властеличів (дрібних феодалів - шляхту).

ВОЄВОДА - у Давній Русі та слов'янських державах - началь­ник війська.

ВОЄВОДСТВО - 1) посада і звання воєвода; 2) територія, що управлялася воєводою.

ВОЛОНТЕР (фр., лат. - доброволець + воля) - доброволець на військовій службі.

ВОЛОСТЬ - 1) у Давній Русі - місцевість, область, підпоряд­кована одній владі; 2) адміністративно - територіальна одиниця, підрозділ повіту в сільських місцевостях Росії і CPCP до району­вання.

ВОТЧИНА (від слова отче) - земля, що належала князям, бо­ярам, оформлялася великокнязівською грамотою і передавалася у спадок. Крім того, вона володіла імунітетом, тобто податними і судовими пільгами. За неї власник землі (боярин) мав перебува­ти на службі у царя. Вотчину можна було продати та передати у спадок.

ВОТЧИННИЙ СУД - суд власника вотчини над підвладними йому людьми.

ВИТЬ - на Русі невелика селянська община.

ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ) - у Ра­дянській державі в 1917-22 рр. спеціальний орган по боротьбі з контрреволюцією. У 1922 р. переіменована в ДПУ (Державне по­літичне управління).