Розбудова незалежної Української держави: етапи, хід, особливості.
Постання незалежної України нагально поставило на порядок денний реформування існуючих органів влади та створення нових. Важливими віхами становлення владних структур стали:
1.
Прийняття Верховною Радою Закону «Про правонаступництво України»:- питання щодо території, населення, правової й державотворчої спадщини України;
- підтверджувалась чинність Конституції, законів УРСР, якщо вони не суперечили законам України, ухваленим після 24.08.1991 року;
- найвищим органом влади проголошувалась Верховна Рада.
2. Запровадження атрибутів державності:
а) фіксація кордонів - 4.11.1991 р. ВР прийняла Закон «Про державний кордон України»; 12.12.1991 р. - Указ Президента «Про утворення державного митного комітету України;
б) визначення громадянства - 8.10.1991 р. ВР прийняла Закон «Про громадянство України»; 1.11.1991 р. ВР прийняла «Декларацію прав національностей України»;
в) визнання національної символіки як державної - у січні - лютому 1992 р. низкою постанов ВР затвердила державний гімн, прапор, малий герб України;
г) запровадження власної грошової одиниці - з 1992 р. започатковано обіг купонів багаторазового використання, а 2 вересня 1996 р. - гривні.
3. Створення власних Збройних Сил - концептуальні та юридичні
засади визначали прийняті ВР 11.11.1991 р. Постанова «Про концепцію оборони та будівництва Збройних сил України», воєнна доктрина 19.10.1993 р., а також Закони від 6.12.1991 р. «Про оборону України», «Про збройні сили України»; організаційно - правові основи та порядок проходження військової служби визначався Законами України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р., «Про альтернативну (невійськову) службу» від
12.12.1991 року. Законом від 4.11.1991 р. на базі внутрішніх військ було створено Національну гвардію України, яка підпорядковувалась Верховній Раді.
Державний лад незалежної України - особливість - мав перехідний характер, будучи по суті конгломератом залишків радянської влади, новонароджених елементів парламентаризму та президентського правління.
Органи законодавчої влади.
1 етап - до 1996року:
- ВР продовжувала діяти як вищий орган влади держави;
- ВР у цей період змінювала свою компетенцію (1992 - 1993 рр.);
- 17.11.1992 р. - Закон «Про статус народного депутата України».
У цілому, законодавча діяльність (прийнято більше 450 законів) парламенту не встигала за життям. Відсутність моделі побудови держави, політичне протистояння, непрофесіоналізм депутатів негативно впливали на якість прийнятих законів, значна кількість яких мала декларативний характер, не була забезпечена механізмом їхньо ї реалізац ії.
2 етап - після 1996року:
- діє принцип поділу гілок влади;
- структуру, компетенцію, повноваження та порядок функціонування ВР визначено четвертим розділом Конституції (ст. 75 - 101).
3 етап - пов'язаний із внесеними змінами до Конституції у 2004 році (втратили чинність рішенням Конституційного Суду у жовтні 2010 року.).
Органи виконавчої влади.
1 етап (1991 -1994роки):
Центральні:
- 5.07.1991 р. - засновано інститут президентства;
- 25.02.1992 р. - Указ Президента - міністерства позбавлялися права безпосередньо управляти підприємствами і мали відповідати за реалізацію державної політики у відповідних галузях;
- Законами від 18.11. та 19.12.1992 р. розширювалися повноваження Кабінету Міністрів - уряд отримав тимчасове право ухвалювати декрети з економічних питань, які мали силу законів.
Указом президента Л. Кравчука від 28.02.1992 р. було утворено постійно діючий орган - Державну Думу України - протягом 9 місяців вона виконувала консультативні функції при Президентові з питань стратегії державної політики, принципів і напрямів діяльності органів виконавчої влади.
2 етап - з 1996року:
- обов’язки Президента визначено п’ятою главою Конституції 1996 р. (ст. 102 - 112);
- з січня 2006 р повноваження Президента України змінено, у зв’язку із внесеними змінами до Основного Закону (у свою чергу відмінені рішенням Конституційного Суду у жовтні 2010 року);
- найвищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів на чолі з прем’єр - міністром (конституційний склад уряду - 29 міністрів);
- функції і повноваження КМ визначені розділом шостим Конституції (ст.
113 - 120).Органи місцевої влади.
1 етап (1991-1996роки):
- процес створення місцевих органів державної виконавчої влади ускладнювався тим, що Верховна Рада, виходячи із старих радянських підходів, прагнула мати всю вертикаль і також виконавчу владу. Президент намагався очолити виконавчу державну вертикаль.
- Законом від 5.03.1992 року запроваджувався інститут представників Президента - голів місцевих адміністрацій; повноваження: а) забезпечення реалізації законів і розпоряджень центральних органів влади; б) контроль діяльності місцевого та регіонального самоврядування; підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
- Законом від 27.03.1992 р. ВР вивела місцеві Ради із системи органів державної влади, надавши їм статус органів місцевого та регіонального самоврядування. Водночас передбачалося надання виконавчим комітетам сільських, селищних та міських Рад повноважень, делегованих державою.
- лютий 1994 р. - прийнято Закон «Про формування місцевих органів влади і самоврядування» - з літа 1994 р. - скасовано інститут представника Президента і місцевої адміністрації.
В новій редакції цього закону від 28.06.1994 р. виконкоми відповідних Рад отримали право виконувати одночасно й функції місцевих органів виконавчої влади, а на голів відповідних Рад покладалися також функції глав місцевих державних адміністрацій.
- Президентським Указом «Про забезпечення керівництва структурами державної виконавчої влади на місцях» від 6.08.1994 р. - відповідальність на голів Рад. Фактично у межах виконкомів Рад утворилась нова державна адміністрація.
Нова реорганізація була пов’язана з прийняттям у червні 1995р. - конституційного договору між Верховною Радою і Президентом: а) в областях, районах, Києві, Севастополі створюються державні адміністрації на чолі з головами; б) у селах, селищах і містах - обираються органи місцевого самоврядування. Виконавчі комітети здійснюють також повноваження державної виконавчої влади.
2.
етап - з 1996року:- на місцях діють в режимі місцевого самоврядування міські, сільські, селищні та районні у містах ради депутатів;
- в областях та районних центрах у режимі єдиного державного керівництва державні адміністрації на чолі з головами;
- у 1997 році прийнято Закон про органи місцевого самоврядування.
Таким чином, державотворчий процес (1991 - 2004 роки)
протікав суперечливо і неоднозначно. З одного боку, відбулися певні зрушення (запроваджено атрибути державності; створено збройні сили; трансформовано старі (ВР, КМ) та розбудовано нові (Президент) елементи держави; в основному сформовано правове поле для державотворення; прийнято Конституцію 1996року тощо). З іншого боку, виявилася слабка координованість та відсутність єдності у діях різних гілок влади; зростання протиріч між центральними та місцевими органами влади; низька ефективність державного контролю за виконанням прийнятих рішень; значний вплив політичного протистояння в державі на поведінку державних структур; недостатня кваліфікація професійних політиків; прогресуюче падіння авторитету всіх гілок влади.
3.