Конституційний процес. Конституція України 1996 року: зміст, значення.
Здобуття Україною незалежності спричинило зміни в державній і правовій системі, що потребувало радикальних змін Конституції 1978 року. Спочатку Верховна Рада ішла шляхом внесення змін та доповнень до неї, а паралельно ішов процес вироблення нового Основного Закону.
I етап - 24 жовтня 1990 року утворено конституційну комісію на чолі з Л. Кравчуком.
| Проекти Конституції | ||
| 1. Україна - Президентська Республіка. | 2. вересень 1993 р; Україна - парламентська республіка з двопалатним парламентом і прем’єр - міністром на чолі уряду. | 3. листопад 1993 р; Україна - Президентсько - парламентська республіка. |
Жоден з проектів не набрав підтримки і в жовтні 1993 р. конституційний проект був загальмований.
Чинною залишалася Конституція УРСР 1978 року до якої було внесено понад 200 поправок.
2 етап:
- 2.12.1994 р. - Президент Л. Кучма виніс на розгляд ВР проект «Конституційного закону України про державну владу і місцеве самоврядування в Україні»;
- червень 1995 р. - Конституційна угода між Президентом і ВР, яка створила умови для активізації конституційного процесу.
- червень 1996 р. - розгляд проекту у другому читанні.
Найбільш дискусійні пункти проекту Основного Закону:
а) розподіл повноважень між гілками влади; б) проблема власності;
в) державна символіка; г) статус російської мови і Республіки Крим.
28 червня 1996 року - Конституцію незалежної України прийнято. Вона складалася з преамбули, 15 розділів, 161 основної статті та 14 статей перехідних положень.
Отже, суть конституційного процесу полягає у забезпеченні встановлення та розвитку правової системи держави, утвердженні законності та правопорядку в суспільстві, виховання правової свідомості та формування політичної культури населення. Затвердження Основного Закону держави створює юридичне підґрунтя для ефективної та раціональної розбудови політичних структур, стабілізації економіки, формування розвиненого громадянського суспільства.
4.