Роль магдебурзького права у розвитку міст України

М. Владимирський-Буданов намагався показати, як німецьке право впливало на так зване державне право і соціальний побут Польщі та Литви. Основною позицією автора є переконання, що саме самоврядування міст на магдебурзькому праві стало основною при­чиною занепаду міст: «Як основна причина занепаду й упадку шляхетської держави містяться у правах і привілеях шляхетського стану, так основна причина занепаду й упадку міст лежить у їх пра­вах і привілеях»¹¹⁶.

М. Владимирський-Буданов бачить певну економічну вигоду для міст у запровадженні магдебурзького права (вважаючи, однак, що нею користувалися насамперед німці та євреї, а зовсім не місце­вий елемент). Разом із тим, ці правові норми вели до політичного занепаду міст¹¹⁸.

Пізніші історики заперечували ці твердження. Я. Юхо небезпід- 11 авно твердив, що не магдебурзьке право призвело до значних змін у соціально-економічному ладі, а розвиток феодальних відносин і зміни в соціально-економічній структурі суспільства стали причи­нами появи юридичних актів, які оформили та закріпили ці відноси­ни.

Згідно з Володимиром Антоновичем, надання магдебурзького права мало на меті загальмувати розклад і занепад міст. «Час надання маґдебурґії був часом занепаду общинного ладу в кожній області. І роздання містам згаданого привілею мало на меті запобігти остаточ­ному придушенню міського стану військовим, не допустити зник­нення і закабаления першого внаслідок тиску старостинської влади — представниці другого»¹²⁰. Цю позицію В. Антоновича підтримав згодом Дмитро Багалій, який писав, що магдебурзьке право надава­лось містам під впливом поглядів економічного характеру: «прави­тельство задумало викликати сим робом прибільшення числа меш­канців зі сел і купців та ремісників в особливості»¹²¹. Однак, магде­бурзьке право не виправдало сподівання властей, ставши тільки малоістотним півзаходом. Воно лише загальмувало занепад міст, але не могло забезпечити їх життєвою силою і створити основи для подальшого їх існування та розвитку. Міста, підточені хронічною хворобою розкладу, продовжували хирлявіти, і не лише не досягли сили і політичної значимості, але все більше і більше відступали в державному житті на маргінальні позиції.

Та причину занепаду міст В. Антонович бачить не в самому праві, яке мало на меті захистити міста і міщанство. Вона, на його думку, полягала насамперед у тому, що магдебурзьке право було вироблене на чужому історичному ґрунті, і його ідеї механічно пере­носились в Україну, а тому не могли бути повністю засвоєнні і сприй­няті мешканцями українських міст. Магдебурзьке право «носило сліди штучності походження, тої зовнішньої міри, яку воно мало гарантувати»¹²². Знову ж таки, це перегукується з твердженням Д. Багалія: «Основним і характерним рисом сього німецького права

Монумент у повернення магдебурзького права Києву (з малюнка М.

на українськім ґрунті являється бажання відокремити міщан в окрему, замкнену в собі групу, яка би представляла по спромозі самостійну одиницю в соціаль­нім і економічнім значенні. Ce годиться зовсім з устроєм Речі Посполитої, до якої по Люб­лінській унії приноровлювалась Русь. По польським поглядам, кожен стан повинен був займа­тись власним свої ділом: шляхта повинна володіти мечем і хлопа­ми, духовенство — молитись, міщани — займатись промис­лами, торговлею, ремеслом, хлопи — слухати своїх панів і обробляти їх ниви. Одначе, українському народові трудно було вложитись в сі рамки: се не гармонізувало з його минувшиною. Так що й саме життя нарушувало се, що поставив закон»¹²³.

Ця ідея чужорідності магдебурзького права для українських міст і відірваності міста від землі через запровадження елементів магде- бурґії була підхоплена М. Грушевським¹²⁴ і стала одним із найтради- ційніших моментів в українській історіографії проблеми. Однак, як вважає Анджей Янечек (а мені видається, що в його судженні є великий відсоток правди), ця теорія виникла на базі характерної для українських дослідників легенди про староруські доскона­лості¹²⁵ (намагання показати наявність самоврядування в давньо­руських містах, яке нібито було природнішим на даних теренах і стало предтечею маґдебурґії,—ще одна велика і досить дискусійна проблема в українській історіографії). Подібне надмірне акцентуван­ня уваги на чужому походженні магдебурзького права для Литовсько- польської держави критикує Андрій Яковлів, зазначаючи, що саме

ιι< не давало можливості історикам об’єктивно і всебічно вивчати і.ікс складне явище в історії, як німецьке право. На його думку, негативні явища в міському житті не були проявом впливу німець­кого права, а породжувались організацією і політикою держав, під владою яких перебували українські землі. Німецьке право, навпаки, чинило позитивний вплив на організацію і розвиток українських міст і міського життя, оскільки піднімало культурний рівень і пов’я- іувало ці землі із державним життям Західної Європи¹²⁶.

Все ж думка про негативну роль магдебурзького права в житті українських міст була в історіографії досить міцною. Однією з при­чин занепаду міст Антонович називає ту обставину, що магдебурзьке право надавалось українським містам із більшими чи меншими обмеженнями, що, безумовно, зменшувало його ефективність¹²⁷. Міста продовжували залишатись залежними від старостинської адміністрації, що вкрай негативно позначалось на матеріальному добробуті міст.

Сучасні дослідники заперечують цей постулат, зокрема C Климовський на прикладі Києва намагається довести проти­лежне: «Всі конфлікти XVI — першої половини XVII ст. врешті- решт були вирішені на користь магістрату... Це дозволяє не погоджу­ватися з твердженням про обмеженість київської маґдебурґії з боку воєводської адміністрації і великих землевласників як з таким, що не відповідає реальному стану речей. З самого початку введення маґдебурґії Київ отримав досить широкий спектр прав, який забезпе­чував йому як певну незалежність від держави, так і вигідні позиції в системі економічних відносин стосовно довколишньої території та інших міст. Надалі Київ зміг цей спектр розширити». Цілком слушним є зауваження сучасного історика: «Те, що свої привілеї Києву довелось здобувати й відстоювати в тривалій боротьбі з фео­дальною державою, також не є винятком. Аналогічним шляхом йшов розвиток усіх європейських міст»¹²⁸. Це яскраво підтверджує польська історіографія міського самоврядування у містах Центральної та Східної Європи. А так звана обмеженість правової самостійності міст була зумовлена централізованістю самої держави. Існує обер­нено пропорційна залежність між величиною міської автономії та централізованістю держави. І з цим слід рахуватись, в тому числі і при вивченні міст BKJL Загалом, «за критерій повноти чи обмеже­ності маґдебурґії необхідно брати ступінь самостійності міста сто­совно держави, до того ж на порівнянних хронологічних відрізках»¹²⁹.

Якщо наведена вище теза В. Антоновича досить спірна, точніше кажучи, вона не може бути універсальною, зокрема щодо великих міст України, то досить важко сперечатися з такою його думкою: «Якщо міста, навіть тоді, коли вже магдебурзьке право частково захи­щало їх самостійність, не могли повністю позбутись впливів ста­рост, то це значно важче було зробити до отримання грамот на це право»¹³⁰.

М. Грушевський підкреслює, що польський уряд, маючи певні політичні та економічні інтереси у тих землях Галичини, які в XIV ст. були приєднані до Польської держави, все ж не мав справжніх причин особливо «заходитися коло консервування староруських порядків своєї нової провінції, хоч і не мав також ані причин, ані охоти спеціально їх нищити»¹³². На думку М. Грушевського, «під впливом чисто-польської державної практики виробляється в XVI— XVII в. тип міського устрою, німецький чи магдебурзький по імені, але взагалі значно відмінний від німецьких первовзорів, і ним регулюється практика міського життя — оскільки взагалі може бути мова про яку-небудь регуляцію сих відокремлених держав-республік, позбавлених спільних зв’язків і вилучених з загально-державного устрою. Устрій їх далеко не однопільний, хоч міське право їх все зветься німецьким, магдебурзьким: він ділиться на кілька типів що до абсолютності свого імунітету і внутрішньої організації»¹³³.

Ідею чужорідності магдебурзького права для українських міст і відірваності їх від землі через запровадження елементів маґдебурґії критикував Лев Окиншевич, слушно підкреслюючи, що запровад­ження магдебурзького права в українських містах спиралось не лише на політичні, а й на економічні мотиви, і тривале функціонування його в містах було власне економічно детермінованим¹³⁴. Цікаво, і цо ця думка була висловлена в написаній під тиском системи статті, присвяченій так званій марксистській критиці «національно-демокра- і ичної концепції історії права України в працях М. Грушевського», де, крім усього решта, автор відхрещується від своїх попередніх поглядів, і іс зажаючи на явну тенденційність цієї роботи Л. Окиншевича, в ній висловлено цілу низку слушних думок.

Не задовольняючись існуючою в науковій літературі характе­ристикою передумов запровадження магдебурзького права як «результату зміни соціальної структури населення і зміни рівня еко­номічної діяльності міст», ленінградський дослідник А.

За М. Грушевським, привілейовані в теорії, міста насправді зі­йшли до аж ніяк не привілейованого становище в державі, де шляхта вирішувала їх долю без їх волі й відома, так само, як долю селян. Ще М. Владимирський-Буданов на конкретних прикладах показав неслушність подібних тверджень¹³⁸, які згодом стали такими попу­лярними в українській історіографії міст. Досить цікаву позицію щодо цього питання висловила сучасна дослідниця Г. Швидько, вка­зуючи, що твердження, ніби магдебурзьке право усунуло міста від загальнодержавних прав, є невірним з двох причин: по-перше, полі­тично безправними були всі без винятку міста, а не лише магдебурґії, по-друге, в самій Німеччині те ж магдебурзьке право не усувало міщан від участі в ландтаґах, відповідно, не воно було причиною слабкості міст, а їх економічна слабкість та панування шляхти, яке обмежувало самоврядування¹³⁹. Таке твердження, на мою думку, виглядає досить переконливо.

Що ж до питання зацікавленості міщан у поширенні норм магде­бурзького права, то тут досить традиційною для української історіо­графії є думка, висловлена Андрієм Яковлівим: «Німецьке право запроваджувалось в українських землях за розпорядженням паную­чої влади без прямої участі в цьому процесі українського населення. Лише в областях Лівобережної України з відродженням у середині XVII ст. української державності, виникла можливість самостійно і безпосередньо зайняти позицію по відношенні до німецького права і іастосовувати його в національно-політичних інтересах. Цим са­мим німецьке право було визнано складовою частиною українського національного права»¹⁴⁰.3 першою частиною цього твердження важко погодитись, оскільки дуже часто самі міщани наполегливо домагалися магдебурзького права, а згодом завзято захищали свої привілеї.

Досить цікавими є дискусії навколо термінології проблеми. Але ця проблема, як правило, розглядається польськими істориками. Українська ж історіографія, як і білоруська, на жаль, ще не розвинула дане питання такою ж мірою. Зокрема, ще 3. Качмарчик намагався чіткіше окреслити поняття «локація», показуючи його зв’язок із по- I іяттями «колонізація» та «реформа», а також співвідношення понять «німецьке право» та «західноєвропейське право». Все це, однак, лише підходи до розуміння самого поняття «локація на магдебурзькому праві», з цього питання в польській історіографії існує цілий значний пласт спеціальних скрупульозних і досить дискусійних досліджень.

Загалом, питання магдебурзького права не лише недостатньо вивчене, а й заідеологізоване, тому воно залишається відкритим для подальших досліджень.

¹ Labuda G. Historiograficzna analiza tzw. niemieckiego «naporu па Wschod» // Wschodnia ekspansja Niemiec w Europie srodkowej. Zbior Studiow nad tzw. niemieckim «Drang nach Osten». — Poznah, 1963. — S. 14—56.

² Kaczmarczyk Z. Kolonizacja niemiecka і kolonizacja na prawie niemieckim w Sredniowiecznej Polsce // Stosunki polsko-niemieckie w historiografιi polskiej і niemieckiej. — Poznari, 1974. — S. 218—326.

³lbid.-S. 221.

⁴ Ibid. —S. 255.

⁵ Zientara B. Zrodla і geneza «prawa niemieckiego» (Ius Teutonicum) na tie ruchu Osadniczego w Europie Zachodniej і Srodkowej w Xl—Xll w. H PH. — T. LXlX. — 1978. — Z. 1. — S. 47—74.

⁶ Ibid. — S. 47—48.

⁷ Krakowski S. Problematyka miejska w historiografιi polskiej // Prace Instytutu Historycznego Uniwersytetu Lodzkiego. — Lodz, 1950. — S. 35—49.

⁸ Herbst S. Polskie badania nad historic miast // Archiwum Polskiej Akademii Nauk. — IΠ-304. — Sygn. 16. — S. 1—9.

⁹ Topolski J. Badania nad dziejami miast w Polsce // Studia і Materialy do Dziejow Wielkopolski і Pomorza. — R. VI. — 1961. —Z. 2. — S. 28—31.

¹⁰ Samsonowicz H. Badania nad dziejami miast w Polsce H KH.—R. LXXIL — Z. 1.- 1965.-S. 111—126.

¹¹ Gawlas S. O ksztalt Zjednoczonego Krolestwa. Niemieckie wladztwo terytorialne a geneza Spolecznoustrojowej odrςbnosci Polski. — Warszawa, 1996.-S. 1—6.

¹² Alexandrowicz S. Miasta Bialorusi w XVI і pierwszej polowie XVII wieku // KH. — R. LXXV — Z. 2. — 1968. — S. 411-420.

¹³ Копысский 3. Экономическое развитие городов Белоруссии в XVI — первой половине XVII в. — Минск, 1966.

¹⁴ Skoczek J. Dotychczasowy stan badan nad historj⅜ Lwowa. — Lwow, 1925; Charewiczowa L. Historiografia і milosnictwo Lwowa. — Lwow, 1938.

'⁵ Janeczek A. Studia nad pocz⅛tkami Lwowa. Bilans osi⅞gmςc і potrzeb badawczych∕/ Rocznik Lwowski. — 1993—1994. — S. 7—36.

¹⁶ IVmnickaH. Lwowskie srodowisko historyczne 1918-1939 H Srodowiska historyczne II Rzeczypospolitej. — Cz. V. — Warszawa, 1990. — S. 121—137.

^xiMarmon W. Krakowskie srodowisko historyczne w Iatach 1918—1939. — Krakow, 1995.

¹⁸ Брянцева T. Проблема середньовічних міст Польщі у сучасній польській історіографії//Проблеми слов’янознавства. — Вип.22.— 1980. — С. 138—145.

¹⁹ Там само. — С. 142—144.

²⁰ Див. зокрема: Гошко Т. Магдебурзьке право Центрально-Східної Європи XIU—XVIII ст. в українській та польській історіографії. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — Київ, 1999; Гошко Т. Краєзнавчі матеріали львівських істориків з фондів ЦДІА України у м. Львові // Львів. Історія — населення — культура. Тези українсько-польської наукової конференції. 18-20 травня 1994 р. — Львів, 1994. — С. 31—33; Гошко Т. Маловідомі матеріали істориків Львова // Україна в минулому. — Вип. 6. — Львів, 1994. — С. 54—77; Гошко Т. Дослідження історії міського самовря­дування XIV—XVII ст. польськими істориками Львова (початок XX ст.) // Львів: місто — суспільство — культура. — T 3. — Львів, 1999. — С. 396—408; Гошко Т. Повоєнна польська історіографія проблеми магдебурзького права у містах Центральної та Східної Європи // Самоврядування в Києві: історія та сучасність. Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 500-річчю надання Києву магдебурзького права. Київ, 26-—27 листопада 1999 р. — K., 2000, —Є. 122—132.

²¹ РазумовскаяЛ. Польский средневековый город в послевоенной польской историографии // Вопросы истории славян. — Воронеж, 1972. — С. 67—76.

^il Там же. — С. 73.

²¹ Швидько А. Советская историография о сущности и роли немецкого прана в городах Украины XV—XVIII вв. И Вопросы германской истории и историографии. — Вып. 3. — Днепропетровск, 1975. — С. 126—127.

²⁴ Там же. —С. 126—127.

²⁵TaM же. — С. 127.

²⁶ Заяць А. Погляд Михаила Грушевського на розвиток міст України XVI— XVII століть//Михайло Грушевський. — Львів, 1994. — С. 155—161.

²⁷ Тимошенко Л. Ярослав Ісаєвич — історик Дрогобича // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 36. наукових праць. — Вип. 5. — Львів, 1998. — С. 607—611.

²⁸ Ульяновський В. Корпус магдебурзьких грамот українським містам: іабутий проект // Самоврядування в Києві: історія та сучасність. — C 110—122.

²⁹Kpyznoea Т. Магдебургское право в Киеве: поиск точки отсчета. — K., 1999.

³⁰Rogatschewski A. Obersicht uber das Sowjetische Schrifttum der 1970 und 1980er Jahre zur Geschichte des Magdeburger Stadtrechts // Zeitschrift der Savigny-Stiftung fur Rechtsgeschichte. — Koln; Wien; Weimar, 1992. — S. 390—399; Γouικo T. Історіографічні проблеми магдебурзького права в Україні // Україна в минулому. — Вип. 4. — K., 1^q93. — С. 40-63; Гошко Т. Пооблеми надання магдебурзького права містам України. Історіографія питання // Актуальні проблеми розвитку міст і міського самоврядування (історія і сучасність). Тези міжнародної науково-практичної конференції. Рівне,7—9квітня 1993р. — Рівне, 1993. — С.З—5,ΓoιuκoT. Магдебурзьке право в Україні: історіографія проблеми / 'Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій HTIlI у Львові (лютий 1992 р. — жовтень 1993 р.) — Львів, 1994, —С. 16—19.

³¹ Шараневич И. История Галицко-Волынской Руси от найдавнейших времен до року 1453. — Львов, 1863. — С. 197.

³² Там само. — С. 201.

³³ Кутшеба С. Очерк истории общественно-государственного строя Польши. — СПб, 1907. — С. 29.

³⁴Довнар-Запольский М. Акты Литовско-Русского государства. —Вып. 1 (1390-1529). — M., 1899. — С. VIII.

³⁵Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжест­ва Литовского при Ягеллонах. —Т. 1. —К., 1901. — С. 330.

³⁶Там же. — С. 334; Доунар-Запольскі М. Гісторія Беларусі. — Мінск, 1994, —С. 111—112.

³⁷Довнар-Запольский М. Акты Литовско-Русского государства. — Вып. 1, —С.112.

³⁸ Пичета В. Литовско-Русское государство // Русская история в очерках и статьях. — Т. 2. — M., 1909. — С. 399.

^}9Копысский 3. Магдебургское право в городах Белоруссии (конец XV — первая половина XVII в.) // Советское славяноведение. — 1972. — № 5. — С. 33; Копысский 3. Социально-политическое развитие городов Белоруссии в XVI — первой половине XVII в. — Минск, 1975. — С. 73

⁴⁰ Ісаєвич Я. Адміністративно-правовий устрій Дрогобича в добу фео­далізму (до кінця XVIII ст.) // 3 історії Української PCR — Вип. 6—7. — K., 1962, —С. 5—6.

⁴¹ Франко 1. Іван Вишенський, його час і письменницька діяльність // Зібрання творів у 50-ти тт. — Т. 28. — K., 1980. — С. 262.

^ilJaworski I. Studia nad ustrojem miast па prawie niemieckim w Wielkim Ksiςstwie Litewskim w dobie Jagiellonskiej // Rocznik Prawniczy Wilenski. — 1931, —Т. 5, —S. 298,303.

⁴³Ibid. — S. 297.

⁴⁴ Bardach J. Miasta па prawie magdeburskim w Wielkim Ksiςstwie Litewskim od schylku XlV do polowy XVlI Stulecia//KH. — 1980. — Nr L- S. 24,30—31.

⁴⁵ГрьіцкевічА. Кіраванне прьіватнавладальніцкіхгарадоу Беларусі без маґдебургскага права (XVI—XVIII ст.) // Весці Акадзміі Навук Беларусскай CCR — 1974. — № 4. — Серыя грамадскіх навук. — С. 57—58.

⁴⁶ Шараневич И. Стародавныи Галицкии городы. — Ч. 2: Стародавный Львов (отроку 1250—1350). — Львов, 1861.—С. 32.

⁴⁷ПСРЛ. — Т. 2: Летопись по Ипатскому списку. — СПб, 1908. — Стб. 843.

⁴⁸ Владилшрський-Буданов М. Німецьке право в Польщі та Литві. — Львів, 1903 (Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV—- XVIIIb.-Ч. 1). —С. 6.

⁴⁹Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. 2. — K., 1992. — С. 12, 493, 503.

⁵⁰Badecki K. Sredniowieczneludwisarstwolwowskie. — Lwow, 1921.—- S. 7—9; Голубець М. «Нації» княжого Львова // Діло. — 1932. — 2 квітня (Ч. 72). — С. 2.

⁵¹ Chodyniecki I. Historia StoIecznego Krolestwa Galicyi і Lodomeryi Miasta Lwowa od ZaIozeniajego az do czasriw terazniejszych. — Lwow, 1865. — S. 25—26.

^siBalzer O. Z zagadnieri Ustrojowych Polski. — Lwriw, 1915. — S. НО.

' Маркевич О. Печатки міст Галичини як історичне джерело // Історич- Hi дасрела та їх використання. — Вип. 2. — K., 1966. — С. 225.

’' ШацькаГ. Галицько-Волинська держава і німці //Галицько-Волинська μ 111 ава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Міжнародна IiitYKOita конференція. Тези доповідей та повідомлень. — Галич, 19—21 серпня 1993. — Львів, 1993. — С. 115—116.

”Шараневич И. История Галицко-Волынской Руси от найдавнейших прсмен до року 1453. — С. 198.

'⁶Там само. — С. 199. Це особливо було помітно на прикладі Львова, !руйнованого в XIV ст. і відбудованого вже за Казимира III на новому місці. До цієї відбудови були залучені німецькі майстри (К.Бадецький зазначає, що це була друга хвиля німецьких майстрів, перших запросили для ііудівництва міст ще руські князі, і таким чином німці потрапили на галицькі ігмлі ще за часів Данила Романовича. Див.: Badecki K. Sredniowieczne Iiidwisarstwo Iwowskie. — S. 7—8). Місцезнаходження старого княжого міста забули вже в XVII ст. Як згадує І. Шараневич, у 1647 році виникла погреба звернутись до люстрацій і документів, щоб встановити, на якій горі стояв замок князя Льва (Шараневич И. Указания в писаных источниках, и особенно в документах и актах до археологических исследований. — Львов, 1886, —С. 23—24).

⁵¹ Грушевський М. Ізидор Шараневич // ЗНТШ. — T 45. — Львів, 1902. — С. 12—13.

⁵⁸Manteuffel Т. Miasta w dawnej Polsce (Praca populamo-naukowa і pismo ksiQgarni Stefan Kaminski w Krakowie w sprawie wydania) H APAN. — III 192. — Sygn. 9. — 43 s. Частково опубліковано в kh.: Kultura Europy Sredniowiecznej. — Warszawa, 1974. — S. 156—175. Праця написана в 1942—1944 рр., але подана до друку вже в повоєнний час. В особистому архіві історика, який нині зберігається у фондах АПАН, є машинопис цієї праці з редакційними скороченнями, що повніше відображає первісний задум дослідника.

⁵⁹Manteuflel Т. Miasta w dawnej Polsce // APAN. — III 192. — Sygn. 9. — S. 5—12.

⁶⁰Ibid.— S. 7.

⁶¹ Kaczmarczyk Z. Kolonizacja niemiecka і kolonizacja na prawie niemieckim w Sredniowiecznej Polsce. — S. 288.

⁶²Manteuffel T. Miasta w dawnej Polsce // APAN. — III 192. — Sygn. 9. — S. 7.

⁶³ Kaczmarczyk Z. Kolonizacja niemiecka na wschod od Odry. — Poznan, 1945, —S. 123—127.

⁶⁴ Качмарчик 3. Средневековая немецкая колонизация в Польше и развитие городов на славянских землях И «Дрангнах Остен» и историческое развитие стран Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы. Ма­териалы международного симпозиума по проблеме. 20—23 апреля 1966 г. —■ М, 1967, —С. 25.

⁶⁵Там же. — С. 27.

⁶⁶Kaczmarczyk Z. Kolonizacja niemiecka і kolonizacja па prawie niemieckim w Sredniowiecznej Polsce. — S. 294.

⁶⁷Ibid.-S. 219.

⁶⁸ Tymieniecki K Przyczyny Zahamowania ekspansji niemieckiej na Wschodzie w schylku Sredniowiecza H Pamiςtnik VII Powszechnego zjazdu historykow polskich we Wroclawiu 19-22 wτzesnia 1948. — T. 1. — Warszawa, 1948. — S. 36.

⁶⁹ Labuda G. Geschichte der deutschen Ostkolonisationin den neueren Westdeutschen Forschungen H Polish Western Affairs. — Vol. II. — N 2. —■ Poznari, 1961, —S. 265.

⁷⁰ Грацианский H. Немецкая агрессия в Прибалтике в XIII—XV веках // Историк-марксист. — 1938. — Кн. 6 (70). — С. 87—111; Грацианский Н. Немецкий «Drang nach Osten» в фашистской историографии // Против фашистской фальсификации истории. — M.; Л., 1939. — С. 135—155 тощо.

⁷¹ Калоева И. Славяно-германские отношения // Славяно-германские отношения. — M., 1964. — С. 201.

⁷² Грацианский Н. Заэльбские славяне в борьбе с немецкой агрессией в X—XII вв. // Исторический журнал. — 1942. — № 8. — С. 37—42; Грацианский Н. Борьба славян и народов Прибалтики с немецкой агрессией в средние века. Пособие для преподавателей. — M., 1943; Вековая борьба западных и южных славян против германской агрессии. — M., 1944; Грацианский Н. Фашистская фальсификация истории немецкой агрессии за Эльбу // Ученые записки Московского государственного ун-та им. М. Ломоносова. — Вып. 81. — M., 1945. — С. 116—135.

⁷³Державин С. Вековая борьба славян с немецкими захватчиками. — M., 1943.

^li Неедлы 3. «Дранг нах Остен» // Вековая борьба западных и южных славян против германской агрессии. — С. 31—41.

⁷⁵ Пичета В. Вековая борьба польского народа с немецкими захват­чиками // Исторический журнал. — 1941. — № 9.

^li∏o∂κo И. Немецкая колонизация в Силезию в XIII—XIV вв. Авторе­ферат дисс. — Ленинград, 1941.

⁷⁷ Лось Ф. Работа Института истории Украинской АН УССР за годы Отечественной войны // Вопросы истории — 1945. — № 1. — С. 152—154.

"Дин.: Захарьина H., Воздвиженская T О работе группы славяно- I ∣∣∣m∣iiickhx отношений Института славяноведения АН СССР // Славяно- ∣ 11 їм.IiiCKite отношения. — M., 1964. — С. 289—291.

“ Королюк В. К вопросу о раннефеодальной государственности ■, пиипбо-прибалтийских славян // Славяно-германские отношения. —С. 3; h∣∣pt∣∣H>κ В. «Дранг нах Остен» и историческое развитие народов стран 11∣ и і р.иіьной, Восточной и Юго-Восточной Европы в период феодализма И ■■ H∣∣.∣ιιr пах Остен» и историческое развитие стран Центральной, Восточной и l< )∣υ-Восточной Европы. — С. 3—22.

^,u Качмарчик 3. Средневековая колонизация в Польше и развитие юродов на славянских землях. — С. 23—31.

Королюк В. «Дранг нах Остен» и историческое развитие народов Іран Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в период феодализма. — С. 19.

⁸²Там же.— С. 16—17.

¹⁰ Там же. — С. 17.

^1,4 Там же. — С. 22.

⁸⁵Там же. — С. 9, 12—13.

⁸⁶ Schlesinger W. Die geschichtliche Stellung der Inittelalterlichen Jeutschen (> Itbewegung И Historische Zeitschrift. — 1957. — Bd. 183. — S. 50.

⁸⁷ СанчукГ. К вопросу об изучении идеологии немецкого «Дранг нах Остен» и раннефеодальный период// «Дранг нах Остен» и историческое развитие стран I («тральной, Восточной и Юго-Восточной Европы. — С. 64—71.

⁸⁸ Межвузовская конференция «Проблемы истории средневековой 1 ермании» // Средние века. — M., 1990. — Вып. 53. — С. 277.

⁸⁹Там же, —С. 30, 33.

⁹⁰TaM же, —С. 57.

⁹' Tymieniecki К. Zagadnienie pocz⅞tkow miast w Polsce // PH. — Т. 21. — 1919. — S. 319—345.

⁹² Tymieniecki К. Podgrodzia w polnocno-zachodniej Slowianszczyznie і pierwsze Iokacje na prawie niemieckim // Slavia Occidentalis. — T. II. — Poznan, 1922.-S. 125—140.

⁹³ Tymieniecki K. Niemcy w Polsce // RH. — T. XII. — Poznan, 1936. — S. 55-67; Tymieniecki K. Polszczenie siς Niemcow w miastach Wielkopolskich w XV wieku H RH. — T. XIV. — Poznan, 1938. — S. 75—80.

⁹⁴ Див.: Kaczmarczyk Z. Kolonizacja niemiecka і kolonizacja na prawie niemieckim w Sredniowiecznej Polsce. — S. 221—278.

⁹⁵Deutschland und Polen. Beitrage zu ihren geschichtlichen Beziehungen/ I lrsg. von A. Brackmann. — Berlin, 1933.

⁹⁶ Tymieniecki K., Wojtkowski A., Wieliczka Z. Deutschland und Polen. Beitrage zu ihren geschichtlichen Beziehungen / Hrsg. von A. Brackmann. — Berlin, 1933 // RH. — T. IX. — Z. 2. — Poznan, 1933. — S. 280—304.

⁹⁷Niemcy і Polska H KH. — T. XLVIII. — 1934. — S. 776—886.

⁹ⁱLange O. Lokacja miast Wielkopolski wlasciwej na prawie niemieckiem w wiekach srednich. — S. 12—13.

⁹⁹APAN. — HI-108. — Sygn. 5. — S. 13—14.

¹⁰⁰Яблонский H. Исконные враги Польши. — Харьков, 1915. — С. 10.

¹⁰¹ Цит. за: Стоклицкая-Терешкович В. Средневековый город И Вопросы истории. — 1945. — № 2. — С. 145. Подібним чином радянські історики доводили високий ступінь розвитку міст Русі до німецької коло­нізації. Як доказ розвинутості руських міст С.Юшков наводить «іванське купецтво, встановлене і регламентоване кн. Всеволодом коло 1135 р. в Новгороді особливою грамотою, відомою в історіографії під назвою Уставної грамоти церкви Іоанна предтечі на Опоках», що на його думку було «першою формою купецької організації, гільдією, в руських умовах...» (Юшков С. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі. — K., 1992. — С. 183).

¹⁰² Piekarczyk S. Z badan nad gospodarczo-spoleczn⅜ struktur⅝ miast polskich w okresie od drugiej polowy XIII do pierwszych dziesi⅜tkow Iat XIV w. // КН. — R. LIX. — 1952. — Nr 1. — S. 84.

'^aiРомановский Т. Западногерманские города в раннем средневековье: опыт сравнительной классификации// СВ. — Вып. 34. — M., 1971.—С. 254—255.

¹⁰⁴Копысский 3. Экономическое развитие городов Белоруссии (XVI— XVlI вв.). — С. 43; Копысский 3. Матдебургское право в городах Белоруссии (конец XV — первая половина XVII в.). — С. 33; Копысский 3. Социально­политическое развитие городов Белоруссии в XVI — первой половине XVII в. — С. 73; Отамановский В. Города Правобережной Украины под владычеством шляхетской Польши от середины XVII до конца XVIII в. (проблемы возникновения и развития украинского феодального города). Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора истори­ческих наук. — Саратов, 1955. — С. 5.

¹⁰⁵ Гурбик А. Вічеві традиції й самоуправління міст середньовічної України // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність). — С. 14.

¹⁰⁶TaM само. — С. 13.

'"Юшков С. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі. — С. 183.

'""Там само. —С. 270—271.

^m Стоклицкая-Терешкович В. Средневековый город. — С. 145.

¹¹⁰Довнар-Запольский М. Вече // Русская история в очерках и статьях. — I I. -M., 1904, — С. 334.

¹¹¹ Котляр М. Давньоруські традиції київського самоврядування // ( амоврядування в Києві: історія та сучасність. — С. 87.

¹¹² Порядку надання прибулим до міста Львова міського права в 1405— 1426 р. присвячена стаття Гілевича, написана на початку XX ст. під впливом и и ходу з друку 2-го і 3-го томів «Pomnikow Dziejowych Lwowaw (як зазначає сам автор). Рукопис її зберігається серед магістратських матеріалів у ІІДІАУЛ. — Ф. 52. — On. 1. — Спр. 955. — Арк. 20.

¹¹³ Шараневич И. История Галицко-Волынской Руси от найдавнейших кремен до року 1453. — С. 197.

"⁴Там само. — С. 198.

¹¹⁵ Промова др. Ісидора Шараневича Сеніора Ставропігійського Інсти- ∣v∣y по поводу 300-лет. ювілея Львовской Ставропігії 15 (27) января 1886 р. па декляматорсько-музикальном вечере в Народном Доме во Львове. — Львов, 1886. — С. 8.

¹¹⁶ Владіширський-Буданов М. Німецьке право в Польщі і Литві. — С. 128. ^ll7TaM само. — С. 6.

¹¹⁸ Владимирский-Буданов М. Население Юго-западной России от половиныХУ в. до Люблинской унии (1563 г.). — K., 1891.—С. 102.

"⁹Юхо Я. Правовое положение населения Белоруссии в XVI веке. — Минск, 1978. — С. 26; Щербаков С. Шляхетський наступ на міста Західної Білорусі в першій половині XVIl ст. і криза цехового ремесла // Питання історії CPCP. — Вип. 6. — Львів, 1952. — С. 92.

¹²⁰Антонович В. Наследования о городах Юго-Западного края // Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. — Т. 1. — К., 1885. — С. 165.

¹²¹ Багалій Д. Магдебурзьке право на Лівобережній Україні. —■ Львів,

1904 (Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV—XVIII в. — Ч. 2). —С. 390. '

¹²² Антонович В. Наследования о городах Юго-Западного края. — С. 151.

¹²³ Багалій Д Магдебурзьке право на Лівобережній Україні. — С. 397—398. ^ПІГрушевський М. Історія України-Руси. —Т. 5. — K., 1994. — С. 17;

Грушевский М. Очерк истории украинского народа. — K., 1991. — С. 142.

ⁿ⁵JaneczekA. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Wojewodztwo Belskie od schylku XIV do pocz⅛tku XVII w. — Wroclaw, 1991. — S. 206.

¹²⁶ Jakowliv A. Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Einfliisse auf (IerukrainischeRecht im 16—18 Jahrhundert. — Leipzig, 1942. — S.214—215.

^ηΊ Антонович В. Изследования о городах Юго-Западного края. — С. 165.

¹²⁸ Климовський С. До питання про «обмеженість» магдебурзького права середньовічного Києва // УІЖ. — 1997. — № 4. — С. 79.

^І2’Там само. — С. 80.

¹³⁰Антонович В. Изследования о городах Юго-Западной России (по актам 1432-1798 г.) —K., 1870, —С. 45.

¹³¹ Там же. — С. 26, 49.

¹³²TaM же. — С. 20; Грушевский М. Очерк истории украинского народа. — С. 142.

¹³³Грушевський М. Історія України-Руси. — T 5. —∙ С. 231.

¹³⁴ Окиншевич Л. Національно-демократична концепція історії права України в працях акад. М. Грушевського // Україна. — 1932. — Кн. 1-2. — С. 104—105.

¹³⁵ Дворниченко А. О предпосылках введения магдебургского права в городах западнорусских земель в XIV—XV вв. // Вестник ЛГУ. — 1982. — №2. —С. 105—106.

'³⁶ Пичета В. Аграрная реформа Сигизмунда Августа в Литовско- Русском государстве. — M., 1958. — С. 434.

¹³⁷ Див. також: Антонович В. Изследования о городах Юго-Западного края. — С. 176.

¹³⁸ Владимирський-Буданов М. Німецьке право в Польщі і Литві. — С. 132—135.

'^yι Швидько А. Советская историография о сущности и роли немецкого права в городах Украины XV—XVIIl вв. И Вопросы германской истории и историографии. — Вып. 3. — Днепропетровск, 1975. — С. 132.

¹⁴⁰ Jakowliv A. Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Einfiiisse auf der Ukrainische Recht im 16-18 Jahrhundert. — S. 214.