Реформування законодавства. Розвиток окремих галузей права.

3 прийняттям Конституції України з’явились реальні перспективи вироблення гармонійно поєднаної збалансованої законодавчої системи, яка б з одного боку, відповідала правовому менталітету українського народу, цінностям і самобутності його правової культури, з іншого боку, адаптувалася до норм європейського і міжнародного права.

4.1. цивільно - правове законодавство.

Ухваливши Цивільний Кодекс (далі - ЦК), Україна зробила важливий крок до інтеграції в континентальну правову систему. На думку вітчизняних цивілістів, зокрема, Ю. Заіки, В. Співака, у Кодекс запроваджені положення, притаманні цивільному законодавству розвинених європейських країн.

З - поміж значної кількості новел найрельєфніше виглядають ті, про які в цивільному законодавстві радянської України навіть не йшлося:

У 2003 році прийнято новий ЦК, уведений в дію з 1.01.2004 року, основні положення:

- кардинальні зміни торкнулися насамперед принципів цивільного права: справедливість, розумність, свобода договірних відносин;

- у книзі III ЦК обґрунтовано нову для цивільного права України категорію - речове право. Окрім права власності, Кодекс передбачив права на користування чужими речами - землю для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), землю для забудови (суперфіцій), сервітути;

- ЦК значно детальніше врегульовував особисті немайнові права фізичної особи (глава 21, 22);

- врегульовано питання спільної власності (вперше на рівні закону запроваджено інститут спільної часткової власності);

- вперше в національному законодавстві передбачено виникнення права власності на знахідку в особи, яка знайшла річ, а також право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду за знахідку в розмірі до 20% вартості речі;

- чимало змін внесено до порядку спадкування (нові форми заповіту - секретний та спадковий заповіт); розширено коло спадкоємців за законом (їх стало п’ять черг у порівнянні з двома чергами попереднього законодавства).

Таким чином, ЦК України значно наблизив правову систему нашої держави до законодавства об’єднаної Європи.

4.2. трудове законодавство.

Поява ринкової економіки спричинила урізноманітнення трудових правовідносин:

1) посилено законодавче регулювання охорони праці, розв’язання проблем безробіття та соціального забезпечення (Закони «Про охорону праці» від 14.10.1992 р., «Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку від 16.12.1993 р., «Про оплату праці» від 26.03.1995 р., «Про відпустки» від 15.11.1996 р. та ін.);

2) подальшого розвитку зазнав інститут колективного договору (Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1.07.1993 р.; Положеннями КМ 1993 та 1994 рр. регламентовано укладання контрактної форми трудового договору);

3) важливим напрямом реформування трудового законодавства є приведення його у відповідність до міжнародних норм (ВР ратифіковано 50 концепцій Міжнародної організації праці).

У цілому зміни у трудовому праві були спрямовані головне на демократизацію регулювання трудових відносин. Водночас, давно назрілим є необхідність прийняття нового Кодексу, бо чинний Кодекс Законів про працю, прийнятий 10.12.1971 р., хоча й зазнав близько 60 змін і доповнень, вже не відповідає новим історичним і соціально - економічним умовам.

4.3. сімейне право.

У 2002 році було прийнято новий Сімейний кодекс України (далі - СК), який набув чинності з 1січня 2004 року. Кодекс, з одного боку, продемонстрував власне, українське розуміння юридичного розв’язання складних шлюбно - сімейних проблем, з іншого боку, увібрав найкращі здобутки західної правової культури.

Характерні риси СК 2002 року:

1) у розділі «Загальні положення» вперше законодавчо визначено ознаки сім'ї. Цивільний шлюб визнано сім’єю;

2) визначено договірне регулювання сімейних відносин (шлюбний договір та шлюбний контракт; сімейні договори майнового характеру);

3) шлюбний договір може бути укладений не тільки нареченими, а й подружжям;

4) СК уперше наділив цивільно - процесуальною дієздатністю особу, якій виповнилося 14 р.; запропонував новий спосіб захисту сімейних прав та інтересів - стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів;

5) запровадив нову правову категорію «надання права на шлюб особі, яка не досягла шлюбного віку» (є виключною компетенцією суду);

6) уперше чоловікові і жінці надано право подавати заяву про реєстрацію шлюбу до будь-якого РАЦС незалежно від їх, чи їхніх батьків місця проживання;

7) Кодекс відновив інститут заручин: (а) відшкодування збитків у разі відмови однієї із сторін від шлюбу, якщо інша їх зазнала;

б) додаткова підстава визнання недійсності шлюбу - приховування тяжкої хвороби одним із подружжя);

8) Кодекс детальніше і повніше врегулював відносини особистої приватної власності чоловіка та дружини;

9) установив чіткий і прозорий критерій для задоволення вимог про збільшення частки у спільному майні тому з подружжя, з ким проживає дитина або непрацездатні повнолітні син і дочка (у випадку поділу майна спільної суміжної власності);

10) ряд новел запроваджено і щодо припинення шлюбу - шлюб вважається розірваним від моменту набрання чинності рішення суду;

11) уперше одному з подружжя надається право на пред’явлення позову про розірвання шлюбу під час вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини;

12) у розділі «Права та обов’язки матері, батька і дитини» змінено підстави для встановлення батьківства судом. Уперше на законодавчому рівні батькам надано право присвоювати дитині кілька імен;

13) додатковою підставою для позбавлення батьківських прав стало засудження батьків або одного з них за вчинення умисного злочину щодо дитини;

14) більш повно і чітко визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав (питання про побачення з дитиною передано до суду, раніше це було прерогативою органу опіки і піклування);

15) уперше на дітей покладається обов’язок піклування про батьків (раніше тільки на повнолітніх сина і дочку);

16) на законодавчому рівні врегульовано питання права власності на аліменти, одержані на дитину;

17) уперше в Україні на законодавчому рівні врегульовано питання попередження насилля у сім’ї (Закон «Про попередження насилля в сім’ї» від 15.11.2001 р.).

4.4. кримінальне право.

За одностайною оцінкою фахівців Кримінальний Кодекс (далі - КК) України, що набрав чинності з 1вересня 2007 року є значним кроком уперед у порівнянні з попереднім законодавством.

Водночас, у перші роки незалежності розвиток кримінального права був викликаний зростанням злочинності, зокрема у сфері економіки. Реформування кримінального законодавства відбувалося шляхом внесення змін і доповнень до КК: а) березень 1992 р. - скасовані такі міри покарання, як заслання і вислання; б) 24.12.1994 р. - Закон вніс зміни у склад державних злочинів; в) березень 1997 р. - введено мораторій на виконання смертної кари. 22.02.2000 р. - ВР

ратифікувала протокол № 6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини стосовно скасування смертної кари (1983 р.),

підписаний Україною 5 травня 1987 року.

Новий КК містить Загальну та Особливу частини і нараховує 44 7 статей.

Порівнюючи КК 1960 р. та КК України 2001 р. доходимо висновку, що відбулися істотні зміни відносно форми і змісту кримінального закону. Законодавчі новели складають близько 4/5 Особливої частини КК України 2001 року. У незмінному вигляді до нового КК України увійшло лише 28 статей, які містилися в Особливій частині КК 1960 року. У цілому окремі запозичення становлять 17% від усієї чисельності статей:

1) визначається завдання КК - правове забезпечення охорони прав і свобод людини й громадянина, власності, громадського порядку та безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ст. 1);

2) злочини, залежно від тяжкості, розподілено на 4 групи:

а) незначної; б) середньої; в) тяжкі; г) особливо тяжкі. Передбачено відповідальність за незакінчений злочин;

3) на відміну від КК 1960 р. окрім понять осудності й неосудності, введено поняття обмеженої осудності (ст. 20);

4) кримінальна відповідальність - з 16 р., водночас розширено перелік злочинів, відповідальність за вчинення яких може наставати з 14 р.

5) чітко визначено поняття вини, прямого та непрямого умислів, видів необережності;

6) докладно подано поняття й види співучасті, особливості кваліфікації дій співучасників, питання відповідальності за співучасть;

7) значно ширше подано обставини, через які дії не кваліфікуються злочинними: фізичний та психічний примус; діяння, пов’язане з ризиком та інше;

8) подано правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності: дійове каяття, примирення з потерпілим, передача винуватого на поруки, зміна обстановки та закінчення термінів давності.

9) введено нові види покарань: громадські роботи, арешт (від 1 до 6 місяців), обмеження волі (у виконавчих установах відкритого типу з обов’язковим залученням до праці). Усього передбачено 12 видів кримінальних покарань. Передбачено загальні засади призначення покарання тощо;

10) в окремому розділі передбачено положення про відповідальність неповнолітніх та покарання щодо них тощо.

Концептуальну ідею захисту людини від злочинних посягань втілено і в Особливій частині кодексу 2001 р., яка містить 339 статей, об’єднаних у 20 розділів (у КК 1960 р. - 208 статей та 11 глав).

11) норми щодо відповідальності за злочини проти особи, на відміну від КК 1960 р., поділено на три самостійні розділи:

«Злочини проти

життя та здоров’я особи».

«Злочини проти

волі, честі і гідності особи».

«Злочини проти

статевої свободи та статевої недоторканості особи».

12) новий КК, на відміну від КК 1960 р., який розрізняв

відповідальність за злочини проти державної, колективної та індивідуальної власності, Кодекс 2001 р. містить лише один розділ - злочини проти власності;

13) КК приведено у відповідність до загальноприйнятих норм міжнародного права;

14) новому КК притаманна гуманізація системи покарань - за схемою - від менш сурових покарань до більш суворих.

5.