Реформи державного апарату та правоохоронної системи УРСР (1986 - 1991 роки):

2.1. зміни у державному статусі УРСР.

Політика політичної перебудови, ідеологічної гласності, економічного прискорення та суспільного плюралізму викликали доконечну потребу реформування державно - правової системи СРСР та союзних республік.

Реформи на загальносоюзному рівні призвели до змін у правовому статусі УРСР як союзної республіки. Протягом 1989 - 1991 років ВР ухвалила низку законів, які змінили і доповнили Конституцію УРСР, зокрема:

а) Закон УРСР «Про зміни і доповнення Конституції УРСР» (27.10.1989 р.)

- склад ВР скоротився до 450 народних депутатів (4 роки);

- очолював ВР не голова Президії, а голова ВР, який став найвищою посадовою особою в республіці і мав представляти Україну у міжнародних відносинах;

- певної демократизації зазнала виборча система, зокрема передбачалась альтернативність висування кандидатів у депутати;

- вперше в історії України ВР почала працювати в парламентському режимі.

Важливе значення для утвердження реального суверенітету, розбудови України мало прийняття 16 липня 1990 року ВР Декларації про державний суверенітет України, що складалася з преамбули і 10 розділів:

Розділ І «Самовизначення української нації»:

- «УРСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією невід'ємного права на самовизначення».

Розділ ІІ «Народовладдя»:

- народ України - єдине джерело державної влади.

Розділ ІІІ «Державна влада»:

- уперше в Україні закріплено демократичний принцип здійснення державної влади за її поділом на законодавчу, виконавчу та судову.

Розділ ІУ «Громадянство УРСР»:

- УРСР має своє громадянство;

- рівність усіх громадян за законом.

Розділ У «Територіальне верховенство»:

- територія УРСР є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

Розділ VI «Економічна самостійність»:

- закріплювалось виключне право народу України розпоряджатися національним багатством;

- забезпечення державного захисту всіх форм власності;

- створення банківської, фінансової, митної та податкової систем;

- запровадження грошової одиниці.

Розділ VII «Екологічна безпека».

Розділ VIII «Культурний розвиток»:

- державний суверенітет у культурному і духовному житті українського народу;

- новим у конституційному законодавстві став пункт про забов’язання держави задовольняти національно - культурні потреби зарубіжних українців.

Розділ ІХ «Зовнішня і внутрішня безпека»:

- право мати власну армію, правоохоронні органи;

- намір в майбутньому стати нейтральною державою;

- не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Розділ Х «Міжнародні відносини»:

- Україна - суб’єкт міжнародного права.

Особливого значення набувало положення про те, що «Декларація є основою для нової Конституції, законів України...».

Таким чином, Декларація про суверенітет України є фундаментальним документом, який має статус важливого передконституційного акту, фундаментом нової української державності.

Новим етапом реформування конституційного законодавства стало прийняття 24 жовтня 1990 року ВР Закону «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) УРСР»:

1) скасовувалась 6 стаття Конституції;

2) закріплювалися правові основи діяльності політичних партій, громадських організацій і рухів - через представництво у Радах - участь в управлінні державними і громадськими справами;

3) у побудові органів державної влади основними засадами замість демократичного централізму (ст. 3) проголошувались їх виборність і підзвітність народові;

4) судова і прокурорська система фактично виводилися із підпорядкування союзним структурам (так, в ст. 149 зазначалося, що «найвищий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю судів республіки здійснюється лише Верховним Судом УРСР», а в ст. 163 - що «Генеральний прокурор УРСР призначається ВР УРСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний»);

5) передбачалося створення в Україні Конституційного суду.

2.2. вищі та місцеві органи влади і управління.

Зміни в структурі органів вищої виконавчої влади.

1. Законами від 13 та 21 травня 1991 р.

а) перелік міністерств та інших органів державного правління; б) уряд почав називатися Кабінет Міністрів, а голова уряду - Прем’єр - міністром; в) встановлювалися нові функції уряду, які значно обмежили адміністративне втручання загальносоюзних структур.

2. 5 липня 1991 року було прийнято Закони «Про заснування поста Президента УРСР», «Про вибори Президента УРСР».

Слід наголосити, що ці документи започаткували зміни в конституційному устрої на шляху України до президентсько - парламентської республіки.

3. 19 липня 1991 року, у зв’язку з результатами референдуму у Криму про створення Кримської автономної Республіки, внесено зміни і доповнення до Конституції, що стосувалися адміністративно - територіального устрою, системи і компетенції державних органів.

Реформування місцевих органів влади і управління.

За Законом від 7 грудня 1990 р. «Про місцеві Ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування» визначалися:

- засади місцевого самоврядування - основи демократичного устрою влади в республіці;

- до системи місцевого самоврядування належали сільські, селищні та міські територіальні громади, відповідні ради і їхні виконкоми; до регіонального самоврядування віднесено район і область, їхні ради і виконкоми.

2.3. правоохоронні органи.

20 грудня 1990року ВР ухвалила Закон «Про міліцію»:

- мета діяльності - забезпечення безпеки громадян, захист їх прав і свобод. Особливо зазначено, що співробітник ОВС керується лише законом і діє в його рамках;

- визначено принципи діяльності міліції: законність, гуманність, гласність, справедливість.

Таким чином, у досліджуваний період було завдано суттєвого удару командно - адміністративній системі, що в кінцевому підсумку привело до її руйнування. Реформи державного апарату, правоохоронної системи, внесення змін до Конституції, прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР, заклали законодавчі основи, що стали фундаментом сучасної незалежної України.

3.