Правова система.

4.1. джерела права.

Джерело права - це засіб існування і виразу правових норм, воно є юридичною нормою, носієм правової норми, оболонкою буття норм права.

Чинні джерела права досліджуваного періоду:

1.

2. «Руська правда» - діяла на українських землях в XIV - ∏04.XVcτ.;

3. магдебурзьке або німецьке право;

4. канонічне право.

Пам'ятки праваXIV- XVIстоліття можна розділити на:

1) міжнародні угоди: (унійні акти, договори, угоди);

2) привілейовані грамоти: (видавалися князем і королем, юридичні акти, які вводили щось нове у вигляді приватних законів);

3) земські устави: видавалися князями окремим землям і оберігали їх стародавні права і вольності в конституційному, цивільному та адміністративному праві);

4) офіційні збірники норм права (кодекси):

а) 1347 р. - Вислицький статут (перший кодифікований збірник звичаєвого права Польщі, містив норми публічного і приватного права);

Згодом був об’єднаний з Петриківським статутом (діяв у Великій Польщі) у загальний судебник, що дістав назву «Повний звід статутів Казимира III»;

б) Вартський статут 1420 - 1423 рр. (містив норми шлюбно - сімейного, спадкового та опікунського права, обсяги компетенції сільських старост);

в) судебник Казимира IV Ягайловича (28 статей, містив норми кримінального, трудового та процесуального права);

г) три Литовські статути;

д) «Артикули Генріха Валуа» 1572 р.;

е) судова практика (рішення вищих королівських судів і місцеві з’їзди феодалів створювали обов’язковий судовий прецедент для вирішення аналогічних справ).

Отже, з утворенням Речі Посполитої було здійснено спроби кодифікації законодавства. У 1505 році схвалено збірник польських законів, у 1532 р. - новий збірник. У 1782 р. було завершено роботу із систематизації польського законодавства у єдиний збірник законів.

4.2. норми цивільного права;

Право власності: характерні риси:

- суб’єктами права у Польщі були дієздатні та правоздатні фізичні особи. Повною правоздатністю користувався магнатсько - шляхетський стан;

- діюче польське право чітко окреслювало обмеження дієздатності і правоздатності певних категорій громадян (так, з посеред дівчат, заміжніх жінок, вдів, найнижчим рівнем правоздатності володіли дівчата, які не мали права розпоряджатися своїм майном);

- приватна власність вважалася недоторканою і її можна було конфіскувати лише за рішенням суду;

- землеволодіння визнавалося державним (король надавав землі в довічне або тимчасове володіння), шляхетським, магнатським, церковним, міщанським. До кінця XVI ст. громадське землеволодіння майже цілком ліквідовується, тому селяни могли лише користуватися землею.

- за західним зразком у Речі Посполитій з’являлися майорати - певний комплекс маєтків, які вилучалися із загальної юрисдикції, а правові відносини в них регулювалися окремими статути.

Зобов ’язальне право:

Види договорів:

а) купівлі - продажу;

б) договір позики (в Польщі у зв’язку із забороною католицькою церквою перевищувати відсотки із кредиту, застосовувалася вексельна система, за якою боржник видавав на ім’я кредитора боргову розписку).

в) договір підряду (значного поширення набув у міському праві).

Способи забезпечення зобов’язань: а) іпотека (застава; у польському зобов’язальному праві з XIV - XV ст.); б) поручництво.

Спадкове право, характерні риси:

- у польському земельному праві перевага надавалася успадкуванню за законом (з початку XVI ст. нерухомість взагалі було заборонено заповідати. За заповітом успадковувалися гроші та рухомі речі);

- обмеження прав жінки на успадкування нерухомості (дочки, починаючи з XVI ст. успадковували ¼ батьківського майна - «четвертину», незалежно від їхньої кількості);

- материнське майно всі діти успадковували в однакових частках, але воно перебувало в управлінні батька доти, доки він не одружувався в друге;

- згідно польського міського права майно чоловіка і жінки об’єднувалося в єдине ціле і після смерті одного із подружжя ділилося порівно.

4.3. шлюбно - сімейне право;

Складовими родинного права традиційно були шлюб, опіка та спадщина. Законність шлюбу полягала у вінчані.

Шлюбний вік жінок - від 13 до 15 р., чоловіків - від 16 до 18 р.

Умови вступу до шлюбу:

- досягнення шлюбного віку;

- одношлюбність;

- згода батьків;

- наявність посагу у дружини та віна (майно для нареченої) у чоловіка. Дружина відповідала за борги чоловіка, батьки не відповідали за покарання дітей.

Умови розірвання шлюбу. Розлучення давалось церковним судом у випадках:

- тяжкої хвороби;

- тривалої відсутності;

- постригу в ченці

- подружньої зради;

- безплідності.

Дітьми - сиротами, за рішенням суду, опікувалися мати, добрі люди з громади або церкви. Польське право знало інститут опіки над жінками, за якими повнолітні брати піклувалися своїми сестрами, видавали їх заміж із відповідним посагом. Позашлюбні, незаконнонароджені діти не мали жодних прав на опіку і спадкування.

4.4 норми карного права. Характерні риси:

по-перше, на нормах карного права все більше позначається розвиток станової нерівності;

по-друге, еволюціонує дефініція злочину, яка щодалі більше наближається до констатації правопорушення - замість «обіди» (завданої кривди), під злочином починають розуміти заподіяні особі чи суспільству шкоду або злочинство шляхом переступлення правової норми.

Суб'єкти злочину - усі вільні та напіввільні люди з 14 (1566 р.),а згодом з 16 (1588 р.) років.

Дві головні групи злочинів:

а) проти публічного добра і суспільних інтересів (зневага маєстату; зрада державних інтересів; фальшування державних актів, печаток, монет;релігійні злочини (чаклування, богохульство); посягання на родину (двоженство, свідоме кровозмішення); аморальні вчинки (зґвалтування, проституція));

б) проти приватного добра й особистих інтересів (вбивство (мужебойство); каліцтво, побиття, підпал, ґвалт (напад на дім), крадіжка, шахрайство, злодійство).

Система покарань: мета - залякування, а також попередження злочинності та відшкодування кривди. Види покарань:

- смертна кара (звичайна і кваліфікована);

- покарання на шкірі;

- покарання біля ганебного стовпа;

- конфіскація майна;

- приватні грошові покарання (штрафи);

- позбавлення честі (інфамія) та опала (банація).

5.