Постанова Пленуму Верховного суду СРСР № 22/М/16/У/сс «Про кваліфікацію дій радянських громадян, що надавали допомогу ворогу в районах, тимчасово окупованих німецькими загарбниками» (25 листопада 1943 р.)
Судебная практика воєнних трибуналов показнвает, что военньіе трибунали квалифицируют как измену Родине всякеє содействие, оказанное советскими ґражданами немецким захватчикам в
период временной оккупации той или иной местности, независимо
от характера зтого содействия.
Такая квалификация в ряде случаев является неправильной й
не соответствует Указу Президиума Верховного Совета СССР от 19
апреля 1943 г., которнй проводит различие методу изменниками
Родини й пособниками врага.
Пленум Верховного суда СССР постановляет дать судам следующие указания:
1. Советские граждане, которне в период временной оккупации той или иной местности немецкими захватчиками служили у
немцев в органах гестапо или на ответственннх административньїх
•,2 --Р- 497
должностях (бургомистрьі, начальники полиции, коменданти й т.
п.), доставляли врагу сведения, составляющие воєнную или государственную тайну; видавали или преследовали партизан, военнослужащих Красной Армии, советских активистов й членов их семей;
принимали непосредственное участив в убийствах й насилиях над
населением, грабежах й истреблении имущества граждан й имущества, принадлежащего государству, колхозам, кооперативним й
общественньш организациям, а равно военнослужащие, перешедшие на сторону врага, — подлежат ответственности за измену
Родине по ст. ст. 58і «а» или 58і «б» УК РСФСР й соответствующим
статьям У К других союзних республик, а в случаях, предусмотренних Указом Президиума Верховного Совета СССР от 19 апреля
1943 г., — по ст. 1 зтого Указа.
2. Лица, вьіполнявшие задания немецких захватчиков по сбору
продовольствия, фуража й вещей для нужд германской армии, по
восстановлению предприятий промишленности, транспорте й сельского хозяйства или оказнвавшие им иное активнеє содействие,
при отсутствии в их действиях признаков, указанннх в п.
1, —подлежат ответственности как пособники по ст. 583 УК РСФСР й
соответствующим статьям УК других союзних республик, а в надлежащих случаях — по ст. 2 Указа от 19 апреля 1943 года.
3. Не подлежат привлечению к уголовной ответственности:
а) советские граждане, занимавшие административнне должности при немцах, если будет установлено, что они оказнвали
помощь партизанам, подпольщикам й частям Красной Армии, или
саботировали вьшолнение требований немецких властей, помогали
населенню в сокрьітии запасов продовольствия й имущества, или
другими способами содействовали борьбе с оккупантами;
б) мелкие служащие административннх учреждений, рабочие
й специалистьі, занимавшиеся своей профессией (врачи, ветеринари, агрономи, инженерн, учителя й т. п.), если они не совершили
преступньїх действий, подпадающих под пункти 1 й 2 настоящего
постановления.
4. Добровольная явка с повинной, при отсутствии тяжких
последствий преступной деятельности обвиняемого, должна рассматриваться как смягчающее вину обстоятельство.
Реабілітація репресованих: законодавство
та судова практика / За редакцією
В.Т.Маляренка. - К., 1997. - С. 47-49.
498
Еще по теме Постанова Пленуму Верховного суду СРСР № 22/М/16/У/сс «Про кваліфікацію дій радянських громадян, що надавали допомогу ворогу в районах, тимчасово окупованих німецькими загарбниками» (25 листопада 1943 р.):
- Наказ Прокурора СРСР 46сс «Про кваліфікацію злочинів осіб, що перейшли на службу до німецькофашистських окупантів у районах, тимчасово захоплених ворогом» (15 травня 1942 р.)
- Постанова Пленуму Верховного суду СРСР № 12/8/у/с «Про кваліфікацію злочинів членів антирадянської організації "ОУН"» (7 серпня 1944 р.)
- Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про міри покарання для німецько-фашистських лиходіїв, винних у вбивствах і катуваннях радянського цивільного населення і полонених червоноармійців, для шпигунів, зрадників Батьківщини з числа радянських громадян і їх підсобників» (19 квітня 1943 р.)
- Указ Президії Верховної Ради СРСР ”Про міри покарання для німецько-фашистських лиходіїв, винних у вбивствах і катуваннях радянського цивільного населення і полонених червоноармійців, для • • Tl • • •• шпигунів, зрадників Батьківщини з числа радянських громадян і їх підсобників” (19 квітня 1943 р.)
- § 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України з питань шлюбно-сімейного права
- Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про особливу нараду при ШСВС СРСР» (5 листопада 1934 р.)
- Німецько-радянський договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною (1939 р.)
- Постанова Президії ЦВК СРСР «Про оголошення поза законом службових осіб — громадян Союзу РСР за кордоном, що перейшли до табору ворогів робітничого класу та селянства і відмовляються повернутися до Союзу РСР» (21 листопада 1929 р.)
- Постанова політбюро ЦК КП(б)У про посилення допомоги в проведенні хлібозаготівель з боку органів юстиції (5 листопада 1932 р.)
- § 2. Пленум Верховного Суду України. Судові палати, Військова судова колегія Верховного Суду України. Президія Верховного Суду України
- Правове значення постанов Пленуму Верховного Суду України у справах про шлюб та сім`ю.
- Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про затвердження Положення про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані, і в районах воєнних дій» (22 червня 1941 р.)