ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

Періодизація історичного процесу є одним із різновидів класифікації. З науковою класифікацією ми вперше зустрічалися ще під час навчання у середній школі. Це - періодична таблиця хімічних елементів Д.І.

Під періодизацією розуміють поділ історичного процесу на відтинки часу, які відрізняються один від одного особливостями суспільно-політичного, економічного, культурного та іншого розвитку. Ці часові відтинки найчастіше називають періодами. Великі відтинки часу зазвичай називають епохами.

При розробці періодизації держави і права важче за все - визначити її критерії, тобто суттєву ознаку, яка дозволяє з’ясувати якісні розбіжності періодів.

Опрацювання періодизації історії вітчизняної держави та права пройшло у своєму розвитку кілька етапів. Спочатку, ще у XVIII ст., російські історики пропонували взяти за критерії періодизації столиці - Київ, Москву, Петербург. Пізніше - назву голови держави (князь, цар, імператор). Вже у XX сторіччі дослідники, спираючись на марксистську методологію, для визначення критерію періодизації застосувати поняття суспільно-економічної формації. Під останньою розумівся історичний тип суспільства, який ґрунтувався на певному способі виробництва та виступав як ступінь прогресивного розвитку світової історії людства. Вся історія, на їхню думку, являла собою процес зміни суспільно- економічних формацій.

- Нині ж, коли, не відмовляючись остаточно від формаційного підходу, більшість дослідників схиляється до необхідності розглядати історичні процеси з точки зору розвитку цивілізації, доцільними вбачається поділяти історію держави і права на такі періоди:

1. Перший період - хронологічно охоплює приблизно VII ст. до н.е. - VI ст.

н.е. Його змістом є виникнення права та державності на території України у стародавню добу, державно-правовий розвиток скіфської держави (VII-III ст. до н.е.), античних міст-держав Північного Причорномор’я (VII ст до н.е. -.III ст.н.е.), Боспорського царства (480 - 438 рр. до н.е.), утворення первинних форм

державності у східних слов’ян.

2. Другий період - час розвитку, розквіту та занепаду першої великої; відносно стабільної держави східних слов’ян Київської Русі. Він включає й період феодальної роздрібненості, коли на землях сучасної України з-поміж інших князівств яскраво вирізняється Галицько-Волинська держава.

3. Наступний період (середина XIV - середина XVII століття) характеризується включенням значної частини українських земель до складу Великого Князівства Литовського та Королівства Польського, а після їх об’єднання - до складу Речі Посполитої.

4. Четвертий період - охоплює час розбудови першої української націо­нальної держави, суверенної та незалежної, визнаної багатьма країнами, процес її входження під протекторат Московської держави, поступового обмеження та ліквідації автономії України. Хронологічні рамки цього періоду визначаються з років визвольної війни українського народу середини XVII до кінця XVIII ст., коли Україна повністю було позбавлено автономного статусу та включено до складу Російської імперії.

5. Період - XIX - початку XX ст., коли Україна була складовою частиною Російської Імперії та Австро-Угорщини.

6. Період відродження українського народу (1917р.), становлення та розвитку державності і права України під час революційних змагань (листопад 1917 - березень 1921 р.).

7. Період здійснення нової економічної політики, що впроваджувалась до кінця 20-х років XX століття.

8. Період сталінського тоталітарно-репресивного режиму (30-ті - середина 50-х рр).

9. Період розкладу тоталітарної системи (середина 50-х середина 80-х років).

10. Період реформ кінця 80-х - початку 90-х рр., становлення незалежної Української держави.

У свою чергу до кожного з наведених періодів можна застосувати більш дрібну періодизацію, яка буде повніше відображати характерні особливості кожного з етапів державно-правового розвитку України. Такий підхід дозволить більш докладно та всебічно проаналізувати І засвоїти необхідний матеріал.

3.