ПРЕДМЕТ І МЕТОД НАУКИ, НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ. МІСЦЕ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
Предмет будь-якої юридичної науки чи навчальної дисципліни - це та сфера суспільних відносин, яку дана наука або дисципліна вивчає.
Історія держави і права вивчає як окремі факти, так і закономірності історичного розвитку.
Передусім цікавлять юридичні факти та явища. Вивчаючи закономірності розвитку, вона прагне виявити основні причини та наслідки таких явищ, як виникнення, розквіт та занепад державних і правових систем та інститутів. До них належать головним чином органи влади; управління (центральні й місцеві) та юстиції. Організація та діяльність цих органів розглядається як окремо; так в цілому; в системі. Надзвичайно важливо уявляти повну доктрину та обставини їхньої еволюції та взаємодії.Історія держави і права України вивчає також, юридичний побут; правову культуру народів; які населяли та населяють її територію. Значна увага приділяється вивченню процесу виникнення різних галузей права (цивільного, адміністративного, кримінального, процесуального і т. ін.) та аналізові структури та змісту найбільш значимих (найважливіших) правових норм.
Варто зазначити, що конкретно-історичні закономірності розвитку держави і права мають свою специфіку порівняно із закономірностями розвитку суспільства; оскільки держава та право посідають у ньому особливе місце - є відносно самостійними.
Вивчення навчальної дисципліни «Історія держави і права України» має велике теоретичне та практичне значення. Історія - це біографія людства, його шлях до самопізнання. Недарма стародавні римляни вважали; що людина, яка не знає історії назавжди лишається дитиною. Історія - це пам’ять народу; гігантська лабораторія соціального досвіду. Історія держави і права дає можливість не лише глибше зрозуміти державно-правові реалії сучасності; але й прогнозувати подальший розвиток держави і права. Історія виховує патріота та громадянина. Вона формує в людських душах підґрунтя моральності; кожному, хто звертається до неї, дає безліч прикладів жорстокості та добра, а значить дає можливість порівняти і визначитися у своїх моральних орієнтирах.
Таким чином, даючи загальне визначення, можна зазначити, що історія держави і права України - це така наука і навчальна дисципліна, яка вивчає визначальні факти, явища і процеси; загальні та специфічні закони і закономірності державно-правового життя народів України; а саме: виникнення та розвиток держави і права; типи та форми держави і права; причини їх зміни; особливості правової культури; державні органи і правові інститути народів, що населяли та населяють територію України; про державу і право та їхню роль у державноправовому житті.
Історія державних та правових явищ у даному курсі вивчається у певних часових та просторових межах. Часові хронологічні рамки обмежуються етапом формування передумов виникнення державності та права, появи перших державних утворень на території України та сучасним етапом державної і правової системи. З певною умовністю можна сказати, що курс історії держави і права України хронологічно охоплює IV - III тис. до н.е. - кінець XX ст. Просторовими межами були кордони держав, що існували на території сучасної України, або ж до складу яких входили українські землі, з визначенням особливостей державноправового устрою останніх.
Історія держави й права має свою специфіку, її основу становлять документи і пам’ятки права, свідчення політичної історії та інші офіційні документи, але всі вони по требують аналізу, об’єктивної оцінки з урахуванням походження документу, авторства, конкретних обставин його створення.
Курс історії держави й права України посідає важливе місце в системі юридичних дисциплін.
Між історією держави і права та іншими юридичними науками важко провести чітку межу. Особливістю історії держави і права як науки є те, що вона розглядає процес розвитку права та державності в цілому, тобто всю сукупність державно-правових процесів та явищ, всебічно аналізує їх у взаємозв’язку та взаємо обумовленості.
Особливо слід визначити пов’язаність історії держави і права з такою юридичною наукою та учбовою дисципліною, як теорія держави і права, що також вивчає закономірності розвитку права та держави.
Пов’язаність цих наук можна уявити у вигляді співвідношення різних способів наукового пізнання, що поєднують логічне та історичне у розкритті предмету дослідження. Теорія держави і права логічним способом, тобто в теоретичній формі, узагальнено розкриває процес виникнення та розвитку держави і права, а історія держави і права показує закономірності розвитку державно-правових інституцій у конкретних історичних умовах. За допомогою логічного методу теорія держави і права створює струнку систему загально правових понять та категорій, за допомогою яких розкривається логіка історії держави і права. Тому ці категорії широко використовуються в учбовому курсі історії держави і права України. Тільки поєднання логічного та історичного уможливлює всебічний та глибокий аналіз закономірностей еволюції держави і права.Історико-правова наука застосовує широкий арсенал різноманітних методологічних прийомів та засобів, які використовуються і у викладанні відповідної навчальної дисципліни. Серед них метод логічний, який у свою чергу складається з двох: індуктивного (від абстрактного до конкретного) та дедуктивного (від конкретного до абстрактного). Логічний метод застосовується шляхом виконання двох операцій: аналізу та синтезу.
Аналіз доцільно проводити шляхом синхроністичного підбору фактів, завдяки чому легко виявити неточності джерел, а також ланки у загальній картині. Наступна операція - синтез, тобто порівняння одержаних історико-правових даних з аналогічними рядами фактів, що були встановлені таким же чином у суміжних науках. Синтез - констатація сходжень та розходжень і пояснення того й іншого, у чому і полягає мета дослідження. Отже, логічний ланцюжок має складатися з чотирьох частин: 1) як написано; 2) що було насправді; 3) чому було саме так; 4) що до чого - завершений продукт дослідження.
У сучасній вітчизняній та зарубіжній історико-правовій літературі можна простежити боротьбу двох основних підходів до висвітлення питань виникнення та розвитку держави і права: формаційного, що базується на марксистській періодизації історичного процесу (первіснообщинний устрій, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, комунізм) та цивілізаційного, який виходить з аналізу не лише безумовно важливих об’єктивних виробничих зв’язків, але й зв’язків суб’єктивних, ставить на перше місце людину, оскільки об’єктивні історичні процеси значною мірою опосередковуються особливістю.
Визначаючи слушність такого підходу, слід все ж зазначити, що для об’єктивного висвітлення державно- правових реалій варто було б об’єднати ці два методи на основі синтезу.Крім того, при вивченні історії держави і права України застосовуються й спеціальні методи - такі, як порівняльно-правовий, конкретно-історичний, системний. Суть порівняльно-правового методу полягає у тому, що на підставі порівняння двох або кількох правових явищ, що мають якість подібності, відшукуються їх розбіжності та визначаються загальні риси. Застосування його дозволяє виявити загальні закономірності розвитку держави і права на різних історичних етапах (діахронне порівняння), або ж у різних народів, що проживали на території України в один і той же час (синхронне порівняння). Використання конкретно історичного методу передбачає підхід до розгляду державно-правових явищ з урахуванням особливих умов їхнього формування та розвитку. Системний метод дозволяє вирізнити з цілісної системи державно-правових явищ окремі, найбільш показові, найсуттєвіші її елементи, або ж навпаки - індивідуальні особливості певних держав чи правових систем.
Методами, що було розглянуто, не вичерпується методологічна база історико-правової науки, їх значно більше, але наведені методи є головними, найбільш вживаними. Слід зазначити, що жоден з них не варто абсолютизувати. На практиці вони вживаються у кожному конкретному випадку окремо.
Метою вивчення курсу є не просто засвоєння курсантами певної кількості фактів, що ілюструють процес формування та розвитку права і державності на території України. Необхідно навчитися аналізувати явища, давати їм відповідні державно-правові напрямки, спираючись передусім на моральні, закладені ще біблійною традицією, широко відомі Христові заповіді: не убий, не вкради, поважай батьків своїх та інші. Саме вони є тим підґрунтям, на якому базуються поняття про справедливість, правопорядок, правомірну поведінку у багатьох християнських країн, у тому числі й в Україні.
2.