Особливості держави і права Боспорського царства.

Боспорське царство виникло у V ст. до н.е. Проіснувало близько тисячі років. У VI ст. н.е. увійшло до складу Візантії. Розквіт припадає на IV - початок III ст. до н.е. Займало територію Керченського і Таманського півостровів.

Суспільний устрій. Населення Боспорського царства умовно можна поділити на такі групи:

• рабовласники - царі та їх родичі, воєначальники, землевласники, родоплемінна знать, жреці, власники ремісничих майстерень;

• вільні люди - не рабовласники;

• раби, приватні і державні (будували фортеці, громадські будівлі). Джерела рабства - полон, боргова кабала, купівля-продаж, народження від рабині;

• експлуатовані верстви - селяни - общинники місцевих племен, сплачували податки державі й аристократії. Служили в ополченні.

На початку нашої ери у зв’язку з формуванням феодальних відносин почався масовий відпуск рабів на волю.

Державний лад: характерні риси.

Спочатку це був союз полісів (федерація), а згодом - необмежена монархія на взірець східної деспотії з поділом на номи (адмінодиниці) на чолі з прзначеним царем - номархом. Правили династії Археанактидів, Спартокідів (з V ст. до н.е.).

Центральне управління.

Цар, компетенція: 1) спадкові тирани, необмежені у владі правителі (одночасно мали титул архонта стосовно Пантикапею);

2) зосереджували у своїх руках вищу виконавчу, законодавчу, адміністративну, військову, релігійну та судову владу; 3) головний власником і розпорядник земель, міст і поселень; 4) призначав посадових осіб. Виконавчі функції здійснювали придворні чини: міністр двору, особистий міністр, охоронець царських скарбів, спальник, управитель сіл, начальник двору, начальник фінансів, керуючий справами культів.

Місцеве управління: а) спочатку зберігалося полісне

самоврядування у вигляді народних зборів, ради, виборних посад;

б) у перших століттях нашої ери за римських часів держава поділялася на округи, управління якими доручалося царським намісникам, відповідно органи місцевого самоврядування ліквідовувалися.

Характерні риси права. Джерела права - царське законодавство, місцеві звичаї, закони та декрети міст - держав, що входили до складу царства, норми римського права.

Цивільні правовідносини Найчастіше правові норми регламентували майнові відносини, храмову, державну і приватну власність на землю, рабів, знаряддя і засоби виробництва, захищали особисту власність. Регулювали зобов 'язальні дії (купівлю - продаж, заставу, позику), повинності, фіскальну політику держави.

Карні правовідносини. Найбільш тяжкими злочинами були державна зрада, виступ проти царя, замах на життя царя, повстання, за що визначалася смертна кара з конфіскацією майна. Передбачалися слідчі та інші процесуальні дії в таких справах. Суд здійснювали царські урядовці та адміністратори, а судові вироки виконували судові виконавці. Як санкції застосовувалися штрафи, компенсації, виплати, побиття на смерть.

Таким чином, тисячолітня історія античної цивілізації Північного Причорномор’я впливала і на розвиток ранньослов’янського населення Середньої Наддніпрянщини.

По - перше, у ході колонізації на місцевий грунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України.

По - друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно - грошових відносин.

По - третє, виникнення античних міст - держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор’я.

По - четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури, і, що важливо, перших паростків християнства.