Історіографічні огляди дослідження проблеми

Історіографія вивчення проблеми магдебурзького права у Центральній та Східній Європі (історіографія історіографії) невелика за обсягом. Наявні роботи стосуються переважно лише польської історіографії.

У Польщі проблема німецької колонізації в Центрально-Східній Європі та пов’язаного з нею магдебурзького права вивчалася досить активно, а це викликало потребу в підготовці історіографічних огля­дів відповідної літератури. Крім того, історіографічний аналіз до­слідження цього питання давав прекрасні можливості для полеміки з німецькими істориками (у 70-ті роки у Польщі було започатковано видання періодичного збірника наукових статей «Польсько-німецькі стосунки в історіографії»).

Одним із перших спробував висвітлити історію дослідження проблеми німецької колонізації польських земель на тлі німецької експансії на Схід Ґ. Лябуда. Однак його аналіз став радше приводом для висловлення власних концепцій автора¹.

Скрупульозно вивчав питання німецької колонізації та магде­бурзького права Здзіслав Качмарчик, його перу належить також історіографічне дослідження теми². Сам історик зазначає, що у своїй розвідці він подає лише загальний огляд німецької та польської істо­ріографії проблем міського самоврядування і німецької колонізації, оскільки література така чимала та різноманітна, що важко говорити про вичерпність тематики. 3. Качмарчик розглядає тільки найважли­віші, на його думку, праці, які загалом визначили напрямок подаль­ших досліджень і дискусій. «Ми не ставимо собі завдання подати повний образ наукового розвитку проблематики, а лише найважливі­ші її спірні аспекти, які сприяли подальшому розвиткові досліджень»³.

Рада магістрату

Хоча німецька колонізація була притаманна не лише землям Речі Посполитої, автор обмежується саме цим тереном у зв’язку із складністю досліджуваної проблематики.

Аналіз літератури 3. Качмарчик розпочинає від найдавніших джерел і «Хроніки» Яна Длуґоша. Окреслюючи різні напрямки по- чатків формування наукової історіографії проблеми німецької коло­нізації у польській історичній науці, історик будує дослідження на зіставленні польської та німецької історіографії. А оскільки «аж до початку XX ст. важко ще говорити про справжню дискусію між польською та німецькою історичною наукою на тему німецької коло­нізації в середньовіччі»⁴, то, відповідно, основну свою увагу учений зосереджує власне на кінці XIX та першій половині XX століття.

Варто зазначити, що стаття 3. Качмарчика є найґрунтовнішою в даній галузі, і, на превеликий жаль, досі немає історіографічного огляду такого ж класу щодо проблеми міського самоврядування польських міст на німецькому праві.

Історіографію джерел і генези «німецького права» (Ius Teutonicum) на тлі колонізаційного руху в Західній та Центральній Європі XI— XII ст. докладно розглянув варшавський історик-медієвіст Бенедикт Зєнтара⁵. Він насамперед сформулював проблему самої терміноло­гії, зокрема, змін у трактуванні ключового поняття «німецьке право». Учений показав його максималізацію та мінімалізацію в польській історіографії, спроби замінити іншими, близькими за значенням понят­тями, наслідки цих спроб. Стаття побудована на дискусії з досягненнями німецької історичної науки в даній галузі. Б. Зєнтара підкреслює характер змін, які відбулися у повоєнні роки в протистоянні між польськими та німецькими істориками, та показує їх причини: «У повоєнні роки відбуваються позитивні зміни в установках дослід­ників. Однією з причин цього був культурний та економічний поступ центральноєвропейських країн, що уможливило врешті-решт подолання комплексу їх меншовартості (який власне і породжував крайнощі в історіографії — Т.

Здебільшого польська історіографія аналізує розробленість міської проблематики загалом. Проблемі ж міського магдебурзького права і німецької колонізації часто приділяли вкрай мало уваги⁷.

Якщо конкретна проблема міського самоврядування на магде­бурзькому праві і не користувалась популярністю як окремий пред­мет історіографічного аналізу у польській літературі, то з питанням виникнення і розвитку міст справа виглядала достоту навпаки. Істо­рія міст — один із найрозгалуженіших напрямів польської історич­ної науки, і не дивно, що не раз робилися спроби його систематизувати і проаналізувати, причому періодично з’являються нові історіогра­фічні дослідження міської проблематики. Як правило, вони частково відображають і стан вивченості міського самоврядування.

Короткий історіографічний аналіз міської проблематики зага­лом подав відомий варшавський історик Станіслав Гербст⁸. Він дуже схематично окреслив основні етапи в досліджені різних аспектів міської проблематики, не подаючи конкретних назв чи імен, нато­мість коротко вказуючи на роботу окремих інституцій, які тією чи іншою мірою займаються міською проблематикою. В схематичності замітки С. Гербста її позитивні та негативні моменти: вона цікава, але не вичерпна.

Проблему історіографії історії міст піднімав Єжи Топольський⁹, який ніколи спеціально не займався міською проблематикою, та ще й стосовно пізнього середньовіччя.

Цю ж проблему вивчав і один із найвідоміших польських меді­євістів Генрик Самсонович, який у 1965 р. проаналізував урбаністич­ну літературу попереднього десятиліття, поділивши її за проблемати­кою: комплексне вивчення історії великих і малих міст, розвиток взаємин між містом і селом, прогрес ремесла і торгівлі у містах і його вплив на загальний розвиток міст у той чи інший період, криста­лізація окремих верств у міщанському стані та взаємини між ними, і, що особливо важливо, питання початків міст, їх правової та прос­торової локації на основі німецького права¹⁰. Аналіз, представлений Г. Самсоновичем у порівняно невеликій за обсягом статті, є, відпо­відно, доволі оглядовим, оскільки література лише групується за певною тематикою, але не подається її критичний розбір, не пока­зано основні дискусійні моменти стосовно проблеми магдебурзького права, не висвітлено зв’язку цього етапу історико-правових дослід­жень із попереднім. Але все це перекривається тією масою історіо­графічного матеріалу, який нагромадив історик для даної розвідки. І в цьому конкретному випадку, як це часто трапляється у польській історичній науці загалом, кількість переходить у якість, — історіогра­фічна стаття Г.Самсоновича відзначається високою інформативністю.

Частково історіографія питання німецької колонізації та місь­кого самоврядування в Польщі розглядалась у вступних розділах окремих монографій. Зокрема, Славомір Ґавлас у монографії, опу­блікованій 1996 р., аналізує вивчення польською історичною наукою проблеми німецької колонізації, зіставляючи польську історіографію з німецькою. Він подає не повний аналіз літератури, а лише основні етапні роботи, які порівнює з тогочасними досягненнями німецької історіографії проблеми. Слід визнати, що цей огляд надто схематич­ний і не дає повної картини, однак залишається чи не найкращим історіографічним аналізом теми, зробленим за останні роки¹¹. Взага­лі, історіографічні огляди в окремих монографіях характеризуються саме такою неповнотою і схематичністю і, крім того, стосуються суто теми книги.

Певною мірою польську історіографію проблеми міст та місько­го самоврядування розглянув С.Александрович на прикладі Білорусі XVI—XVII ст.¹². Це дослідження побудоване на порівняльному аналізі досягнень польської та білоруської історіографії, що виділяє його серед інших робіт. Вихідним пунктом для нього стала чергова книга відомого білоруського історика Зиновія Кописського про економічний розвиток білоруських міст цього періоду¹³. Торкаючись цілої низки аспектів, у тому числі й історії міського самоврядування, ця стаття має обмежене значення як історіографічна робота з огляду на доволі вузькі хронологічні та територіальні рамки.

Окрім того, в польській науці досить розвинута така галузь, як історіографічні дослідження щодо окремих міст. Особливо популяр­ними вони були в міжвоєнні роки, тобто в період відродження ідей позитивізму в польській історичній науці. Передусім відзначилась такими роботами львівська школа польських істориків. Скажімо, історіографічному аналізу історії Львова присвятили свої ґрунтовні роботи Юзеф Скочек та Люція Харевичова¹⁴. Щоправда, коли перше дослідження відзначається стислістю форми при максимальній інформативності (тією мірою, що іноді хочеться назвати його бібліографічною довідкою), то друге, навпаки, написане у науково-

популярному стилі і включає огляд не лише наукових та популярних, а й літературних творів, присвячених Львову. Зрозуміло, що подібні роботи лише опосередковано стосуються проблеми історіографії магдебурзького права та німецької колонізації. Інтерес до початків Львова не спадає і нині. Досить ґрунтовну статтю на цю тему опублікував варшавський історик Анджей Янечек¹⁵, хоча загалом його публікація є суто описовою і ніяких кардинальних змін у стан вивчення проблеми не вносить.

Для розгляду даної проблеми непересічне значення мають дослідження польськими вченими історії окремих наукових шкіл (зокрема, львівської¹⁶ та краківської^[17]), їх формування, принципів та напрямків діяльності.

Наскільки розвинутою в порівнянні з українською була польська історіографія магдебурзького права міст, свідчить вже той факт, що до її аналізу звертались і українські вчені, причому в той час, коли стан дослідження проблеми німецької колонізації та самовряду­вання міст в самій українській історіографії практично залишається невивченим. Цій проблемі частково присвячена стаття київської дослідниці Т. Брянцевої¹⁸. Вона висвітлювала кілька дискусійних питань, які розглядались у польській літературі: виникнення польсь­ких міст (спираючись на досягнення, насамперед, археологів), становлення їх соціально-економічної структури, торгівлі та низку питань, пов’язаних із становленням самоврядної організації міст. Частково у статті проаналізована дискусія в польській історіографії навколо проблеми термінологічного означення німецького права. Т. Брянцева певною мірою торкається польської історіографії про­блеми локації міст на німецькому праві та формування і розвитку органів міського самоврядування¹⁹, решта ж аспектів проблеми зга­дані лише побіжно. На жаль, цей текст не відзначається структурною чіткістю, багатством фактичного матеріалу і науково обґрунтованою схематичністю. Проблема середньовічних міст Польщі в сучасній польській історіографії Т. Брянцевою далеко не вичерпана, не кажу­чи вже про історіографічний аспект проблеми магдебурзького права. Тому польська історіографія магдебурзького права залишається в полі зору українських істориків²⁰.

2 Гош ко Т. Д.

Питання розгляду міського самоврядування польською істо­ріографією частково вивчали й російські дослідники, зокрема, Л. Разумовська²¹. Повідомлення на цю тему від імені автора зробила А. Москаленко 3 лютого 1966 р. на III Всесоюзній міжвузівській конференції істориків-славістів у Воронізькому університеті. Після смерті Л. Разумовської ця доповідь була відредагована А. Москаленко та І. Разумовською і опублікована 1972 р. як доволі унікальне за тематикою для російської історіографії дослідження. Слід заува­жити, що ця наукова редакція була зроблена дуже нефахово, бібліо­графія укладена з численними граматичними та фактичними помил­ками, хоча саме дослідження Л. Разумовської відзначається чітко продуманою структурою, багатим фактажем, науковим підходом. Автор виділяє кілька окремих напрямів, за якими в польській істо­ріографії ведеться дослідження міської проблематики. Йдеться, насамперед, про загальні монографії щодо міст всієї Польщі чи окре­мих її регіонів, а також дослідження всієї історії окремих польських міст, причому, як великих культурних центрів, так і малих міст та містечок; наступними напрямками є вивчення міського ремесла, торгівлі, міських цехів, фінансової системи міст. З проблемою орга­нізації міського самоврядування за німецьким зразком, як слушно зауважує автор, пов’язані кілька окремих напрямків міської пробле­матики в історіографії: демографічні проблеми, питання соціального та національного складу міського населення, питання міського патриціату. Окремо характеризується вивчення соціальної боротьби в містах, боротьби окремих груп населення проти органів міського самоврядування. Самостійною потужною галуззю польської історіо­графії є історико-правові студії щодо проблеми німецького права польських міст, що також не залишилось непоміченим Л. Разумовською. Однак найретельніше дослідниця розглядає питання генези польсь­ких міст і боротьбу польських істориків повоєнної доби з колоніза­ційною теорією виникнення міст Польщі. Хоча й доволі схематично та коротко, але вірно, Л. Разумовська відображає історіографічний процес, її робота практично позбавлена ідеологічних штампів, при­таманних російській радянській науці. Окрім того, авторка робить досить слушні висновки щодо прогалин польської історіографії в даній галузі²². Робота Л.Разумовської є справді фаховим історіогра­фічним аналізом проблематики, а оскільки в російській, як зрештою і в українській, науці проблема польських міст практично не розроблена, ця стаття заслуговує особливої уваги.

Неприпустимо мало проблемою вивчення питання німецької колонізації та магдебурзького права цікавилися в українській історіо­графії, причому не тільки щодо польських міст, а і щодо українських. Зрештою, нерозробленість історіографії проблеми свідчить про недостатнє дослідження самої проблеми. Власне це ми можемо стверджувати щодо питання магдебурзького права в українській іс­торіографії. Серед робіт, що заслуговують на увагу, варто згадати до­слідження Ганни Швидько про висвітлення в радянській історіографії суті та ролі німецького права в містах України XV—XVIII ст.²³. Щоправда, задекларованого в назві статті аналізу саме радянської історіографії в даній роботі обмаль, вона представлена здебільшого Василем Отамановським на тлі доволі поверхової критики дора- дянської історіографії проблеми. Багато уваги авторка приділила власному баченню проблеми магдебурзького права в Україні, однак висловила також низку цікавих думок і щодо стану дослідження питання.

Зазначаючи, що «проблема магдебурзького права в містах України ще далеко не вивчена, як не вивчено достатньо місце і роль самих міст в загальній історії розвитку України», Г. Швидько поді­лила українську радянську історіографію даної проблеми на два принципово відмінні періоди: 1) українська історіографія 20-х років, коли ще багато в чому зберігались старі традиції історичного дослід­ження; 2) історіографія 50—70-х років, коли «радянські історики поставили вивчення історії міського ладу і правових відносин різних категорій населення міста на марксистсько-ленінську методологічну основу»²⁴. Детальніший аналіз української історіографії магдебурзь­кого права в Україні в основному підтверджує правомірність такого її поділу, хіба що напрошується його доповнення.

Г. Швидько окреслює і основні напрями дослідження магде­бурзького права в українській історіографії: «Дослідження німець­кого права в Україні ведеться в двох основних напрямах: 1) його сутності, 2) його ролі в історії українських міст»²⁵. Слід зауважити, що саме ці напрями є найпридатнішими для вияву національної та соціальної орієнтації історичних досліджень. Цікавим прецедентом є залучення до історіографічного аналізу міського самоврядування юридичної літератури. Загалом, стаття Г. Швидько є радше вступом до проблеми, аніж її розв’язанням.

Деякі дослідження були присвячені вивченню міської проблема­тики окремими істориками, наприклад Михайлом Грушевським. Це питання піднімалось у невеликій статті львівського історика, сучас­ного дослідника локаційних процесів в Україні Андрія Заяця²⁶. Але його дослідження побудоване лише на аналізі п’ятого тому «Історії України-Руси» і не показує історіософської основи поглядів М. Грушевського на дану проблему та їх розвитку.

Погляди Ярослава Ісаєвича на розвиток Дрогобича, зокрема на проблему міського самоврядування, коротко розглянув Леонід Тимошенко²⁷. Історію вивчення корпусу магдебурзьких привілеїв українських міст вченими ВУАН простежив Василь Ульяновський²⁸. Історіографію початків київської магдебурґії проаналізувала російсь­ка дослідниця Тетяна Круглова, присвятивши їй чи не половину своєї брошури²⁹.

В останні роки чинилися окремі спроби більш узагальненого огляду української історіографії проблеми німецького міського права³⁰. Особливу увагу слід звернути на дослідження петербурзь­кого вченого Олександра Рогачевського, невеличка за обсягом стаття якого, попри її неповноту і надмірну схематичність, а до усього ще й доволі завужену хронологію, все ж представляє радянську, зокрема українську, історіографію магдебурзького права не просто німець­ким дослідникам, а Європі загалом.

На жаль, історіографічні дослідження міської проблематики в Україні, поза поодинокими винятками, практично відсутні. Українські вчені не аналізували історіографію окремих міст, не кажучи вже про вивчення окремих історіографічних шкіл та напрямків їх діяльності. Українська історіографія концентрується зазвичай на вивченні твор­чості окремих істориків. Історіографія певних проблем української історії, рівно ж як історіософія, розвинуті надзвичайно слабо.

Загалом, в українській науці питання маґдеоурзькою права у Східній Європі, в тому числі в Україні, залишається відкритим. Але, перш за все необхідне історіографічне окреслення здобуIKiв українських вчених та вчених Європи у даній галузі. Це може стати оазою для подальшого вивчення міською самоврядування в Україні XIV—XVII ст.,

При розгляді іегоріог рафії проблеми найраціональнішим і най­кориснішим видається огляд окремих дискусійних моментів, які розглядались істориками в питанні набуття і функціонування магде­бурзького права в Україні.

Можна виокремити на­ступні питання, які пород­жували і далі породжують су­перечки серед істориків, котрі досліджували міське самовря­дування за магдебурзьким правом.