ДЖЕРЕЛА ТА ОКРЕМІ РИСИ ПРАВА
Як відомо, однією із ознак розвитку права в буржуазному суспільстві є його кодифікація. Протягом XIX ст. кодекси активно розроблялися і приймалися у багатьох європейських країнах.
Російська бюрократія негативно ставилася до видання чітких галузевих кодексів, в яких вона вбачала можливе обмеження дій властей. Робота кодифікаційних комісій тривала довгі роки, через що підготовлені проекти кодексів до кінця століття так і не набрали чинності.Основні джерела права не змінилися. Як і раніше, діяло повне зібрання законів Російської імперії — було опубліковане його друге і третє видання.
Чинні правові норми містив також Звід законів Російської імперії.
В галузі кримінального права діяла більша частина кримінальних та виправних норм Уложення про покарання. У 1866 і 1885рр. набрала чинності його нова редакція. Проте і в цьому разі Уложення не було позбавлене певних прогалин- та казуїстичностей. Не без підстав деякі криміналісти називали Уложення «цілковитим анахронізмом».
Основним джерелом цивільного права був 10-й том Зводу законів.
Велика кількість цивільно - правових норм містилася в актах, що були видані під час реформи та найдальших перетворень, а саме, в судових статутах, тимчасових правилах про волосний суд та ін. Вони були джерелами процесуального права.
Розвиток робітничого руху в країні зумовив роздроблення фабричного законодавства. Це, зокрема були закони «Про малолітних працюючих на заводах, фабриках та мануфактурах» (I882p.), «Про заборону нічної праці неповнолітнім та жінкам на фабриках, заводах та мануфактурах» (1885р.), «Про заборону нічної праці неповнолітнім та жінкам на фабриках, заводах та мануфактурах» (1885p.), «Про нагляд за закладами фабричної промисловості та про відносини фабрикантів і робітників» (1886р.), «Про тривалість та розподіл робочого часу в закладах фабрично-заводської промисловості» (1897р).
Норми фабричних законів, у яких йшлося про захист їнтересів робітників, багато в чому мали декларативний характер.В галузі адміністративного законодавства найважливішим було вже згадане Положення про заходи по охороні державного порядку та громадського спокою від 14 серпня 1881. Прийняте як тимчасовий захід за роки, це Положення постійно доповнювалося i проіснувало аж до повалення царату.
В обмеженому вигляді зберігли значення джерела права, звичай. Звичаєве право застосовувалося волосними судами при розгляді майнових опорів селян.
До звичаїв зверталися при відсутності норми закону.
У судочинстві, яке застосовувалося до осіб духовного звання, зберігався вплив церковного права.
Все це гальмувало, але не могло зупинити еволюцію права по новому соціально-економічному шляху.
Цивільне право. Після, скасування кріпосного права селяни були виключені з переліку об’єктів власності, законом про стани їм були надані особисті та майнові права. У той же час явно пережитковий характер мало збереження у Зводі законів положень, згідно з якими до об’єктів власності було віднесено нерухоме майно, зокрема поміщицькі землі, на яких проживали тимчасово зобов’язані селяни.
Продовжували діяти деякі норми звичаєвого права, які обмежували права селян, хоча останні i були звільнені від кріпосної залежності. Ці обмеження стосувалися, перш за все, права власності селян на землю. Селяни не могли вільно розпоряджатися своїми земельними наділами. Більшість угод, пов’язаних із землею, укладалися лише за згодою селянської громади.
Зобов’язальне право цього періоду ґрунтується на принципі договірної свободи. Але в умовах царської Росії можновладці міста і села нерідко нав’язували трудящим кабальні угоди. За оренду поміщицької землі селяни працювали в панських маєтках або видавали помішикам частину врожаю, одержаного працею на орендованій землі.
Свобода найму призвела до жорстокої експлуатацій робітників на капіталістичних підприємствах. Прагнули запобігти дальшому загостренню класової боротьби між пролетаріатом і буржуазією, царат пішов на деяке обмеження свавілля капіталістів (робочий час не більше 11,5 годин).
Для нагляду за додержанням фабричного законодавства створювався спеціальний орган — фабрична інспекція.Кримінальне право. Новою редакцією Уложення про покарання було запроваджено ряд принципів буржуазного кримінального права. Так, було встановлено, що злочином визначається діяння, прямо вказане у законі.
Проголошувався принцип вини у формі умислу і необережності.
Закріплювалися елементи складу злочину (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона).
В той же час зберігалося чимало норм феодального права. Так, на першому місці в Уложенні 1885 p. стояли злочини проти релігії. Феодальним пережитком було притягнення до відповідальності дітей з 7 [юків.
Мета покарання полягала в тому, щоб шляхом кримінальної репресії виключити небажані для держави вчинки.
Існувало багато видів позбавлення волі, спеціальні покарання за посадові злочини. До кінця століття зберігався розподіл покарань на основні (страта, каторга та ін.) та додаткові (позбавлення титулів, звань та ін.).
Кримінальний процес. Завершається виділення в самостійну галузь кримінально-процесуального Iipana. Буржуазно принципи судового процесу, які були проголошені реформами, залишилися незмінними до початку ХХ ст., хоча реакційні кола прагнули звузити ліберальний характер судочинства. Великим здобутком кримінально-процесуального права було проголошення таких демократичних принципів правосуддя, як сутність, гласність, змагальність, право обвинуваченого на захист.
Велике значення мало проголошення в праві презумпції невинності, згідно з якою особа вважалася невинною до того часу, доки її винність не буде доведена вироком суду. Скасовувалася система формальних доказів, яка була замінена системою вільної оцінки за внутрішнім переконанням.
В законодавстві докладно регламентувався процесуальний порядок розгляду кримінальних справ окружними судами з участю присяжних засідателів. В цих судах винесенню вироку передував вердикт присяжних про винність або невинність підсудного.
Чимало уваги було приділено стадіям кримінального процесу в загальних судах.
Попереднє розслідування поділялося на дізнання та попереднє слідство. Передбачалися й такі стадії процесу, як підготовка до суду дії, судове слідство з дебатами сторін, винесення вироку i перегляд його.Цивільний процес. Розгляд цивільних справ у мировому суді відбувався спрощено, оскільки мировий суддя вирішував одноособово невеликі за сумою позови (не більше 300 крб.). Після подачі позову відповідач викликався до канцелярії суду, де знайомився із змістом заяви. Всі основні процесуальні дії мирового судді фіксувалися у книзі npo'1'око.іів рішення суду могли бути оскаржені в апеляційному порядку.
Розгляд цивільних справ у загальних судах був більш складним. Він здійснювався відповідно до принципів усності, гласності, змагальності. Справа починалася з подачі позову. З його змістом знайомився відповідач, який міг подати заперечення. В суді брали участь адвокати, допускалося примирення сторін. Тягар доказування покладався на сторону, яка щось вимагала.
Перегляд рішень змагальних судів здійснювався в апеляційному порядку.
На еволюцію правової системи царської Росії, до складу якої, входила Україна, впливав як соціально - економічний розвиток країни по капіталістичному шляху, так i загострення класової боротьби. Це зумовило суперечливість права. У своїй основі воно залишалося феодальним і в той же час в нього все більше впроваджувалися принципи та норми буржуазного характеру.