ДЕРЖАВНІСТЬ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ В 20-30 РОКАХ. ПРИЄДНАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ УРСР

22 січня 1919 р. Уряди УНР і ЗУНР проголосили про об’єднання двох українських республік. Однак воєнні дії призвели до того, що під польською окупацією опинилася Галичина, Холмщина, Західна Волинь, Полісся, Підляшшя.

Соціальне гноблення, дискримінація українського населення викликали рішучий опір. У національно-визвольній боротьбі населення Західної України брали участь різноманітні політичні сили, що відстоювали інтереси різних груп. Версальське рішення 1923 р., яким визнано прилучення Галичини до Польщі, ви­кликало хвилю протесту і деяке зневір’я до Заходу. Це сприяло утворенню Ком - партії Західної України, яка пізніше стала складовою частиною Компартії Польщі.

Наприкінці 20-х років виникає кілька націоналістичних груп: 1) Союз української націоналістичної молоді; 2) Легія українських націоналістів, та ін. Вони висловлювалися за злиття усіх цих груп в єдину Організацію українських націоналістів (ОУН). ОУН ставила перед собою завдання боротися проти польського режиму, а також “уздоровити відносини внутрі нації, викликати в українському народові державотворчі зусилля”. Акції ОУН (терор, саботаж, підпали) стали приводом для масових репресій проти українців.

У більш сприятливому становищі перебували українці Закарпаття. В 1919 р. Закарпаття опинилося у складі Чехословацької республіки, у 1928 р. стало Підкарпатським краєм, але без права на автономію.

1938 р. Карпатська Україна змушена була віддати значну частину своєї території з такими містами, як Ужгород та Мукачеве, Угорщині. Після цього столицею Карпатської України перенесено до Хуста.

15 березня 1939 р. Сейм, до якого було обрано 32 посли, розпочав у Хусті свою роботу і проголосив незалежність Карпатської України, яка ставала республікою на чолі з Президентом, вибраним Сеймом. Держаною мовою Карпатської України визнавалась українська мова, барви державного прапора - синя і жовта. Але ще 13 березня 1939 р. хористи Угорщини за вказівкою Берліна направила в Хуст ультиматум про окупацію всього Закарпаття нібито з метою “підтримання порядку”. 14 березня відбувся перший напад угорських військ на територію Закарпатської України, а вслід за цим - її повна окупація. За умовами Ризького договору заборонялось перебування на території Польщі антибільшовицьких організацій. Таким чином, Директорія і Уряд Української Народної Республіки і всі їх організації втратили право на легальне існування з Польщі. Вони продовжували своє існування нелегально.

1 вересня 1939 р. фашистська Німеччина напала на Польщу, розв’язавши Другу Світову війну. За три тижні Польська держава перестала існувати. Раніше Гітлер і Сталін підписали секретний протокол, в якому домовилися про розподіл Європи і відповідні сфери впливу та окупації. 17 вересня 1939 р. згідно з тайною угодою Червона армія вступила в Східну Польщу і за 12 днів захопила Західну Волинь і Галичину. Торгівля чужою територією продовжувалась. Сталіну стало відомо, що Гітлер планує перетворити Литву в протекторат і готується до вторгнення. Тому він запропонував Гітлеру частину Польщі взамін Литви.

На території Західної Волині і Галичини, яка була зайнята Червоною армією, розгорнулась підготовка до виборів у Народні Збори Західної України.

1939 р. виборці, які голосували згідно з радянськими традиціями за наперед ухвалений список кандидатів, обрали 148 депутатів.

Народні Збори Західної України, 26-28 жовтня 1939 р. у Львові, проголосили становлення радянської влади на всій території, а також звернулись з проханням до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР про прийняття Західної України до складу СРСР і УРСР. 1 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон про включення Західної України до складу СРСР із з’єднанням її з УРСР. 15 листопада 1939 р. Верховна Рада УРСР розглянула заяву і вирішила прийняти Західну Україну до складу УРСР і возз’єднати тим самим великий український народ в єдиній український державі.

У секретному протоколі від 23 серпня 1939 р. Німеччина визнала зацікавленість СРСР у Бессарабії. 28 червня 1940 р. Червона армія переходить р. Дністер і входить на новий кордон з Румунією. Румунська армія відходила без бою. Так сталінський режим змусив Румунію зректись на користь СРСР північної Буковини та Бессарабії.

2 серпня 190 р. Верховна Рада СРСР задовольнила прохання представників Бессарабії та північної Буковини про прийняття їх до складу СРСР. Було також ухвалено Закон про включення північної Буковини і 3-х повітів Бессарабії - Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського до УРСР.

Указом від 4 грудня 1939 р. Верховна Рада СРСР встановила новий поділ Західної України і утворила 6 областей - Волинську, Рівненську, Львівську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську. 7 серпня 1940 р. у складі УРСР з північної Буковини було створено Чернівецьку область, а на сонові Акерманського та Ізмаїльського повітів - Ізраїльську область.

Включення у 1939-1940 рр. українських земель - Західної України, північної Буковини і трьох повітів Бессарабії до складу УРСР, було подією історичної ваги, оскільки вперше за багато століть українці з’єдналися в одну державну структуру.

Але приєднання українських земель до УРСР було проведено тоталітарним шляхом насильства і сталінських репресій. Так, націоналізація великих підприємств зачіпала й дрібні ремісничі майстерні кустарів, грубо порушувались закони в галузі оподаткування, хлібозаготівель. Уже з весни 1940 р. розпочалась передчасна колективізація, яка супроводжувалась репресіями. У селах насильно відібрали землю не тільки отриману, а й приватну. Відразу почалися арешти і заслання колишніх функціонерів буржуазних партій, підприємств. Жертвою сталінщини стала також українська інтелігенція, діячі науки, культури. Висилалися і колишні члени КПЗУ.

Усе це призвело до того, що перше знайомство з радянською системою мало для західних українців в основному негативні наслідки.

4.