Державне будівництво на основі рішень першого та другого Всеукраїнських з'їздів Рад (грудень 1917 - березень 1918років).

Встановлення радянської влади в Україні відбулося при зовнішньому втручанні з боку більшовицької Росії. Після ультиматуму 4 грудня 1917 року Раднаркому Українській Центральній Раді (далі - УЦР) більшовицькі війська розпочали агресію і 8 грудня зайняли Харків.

Влада місцевих рад - «влада знизу» - стала перетворюватися більшовиками у «владу зверху», привласнивши собі всі можливі повноваження. На думку дослідника М. Верта «влада відтак переходила від суспільства до держави, а в державі до партії більшовиків, які монополізували виконавчу і законодавчу владу».

11 - 12 грудня 1917р. у Харкові відбувся I Всеукраїнський з’їзд Рад, нелегітимний, оскільки із 300 Рад на ньому було 200 представників від 89 Рад. Ухвалені рішення:

- у резолюціях «Про організацію влади на Україні» і «Про самовизначення України» в УНР (з 6 січня 1918 р. - УСРР) проголошувалася радянська влада;

- з’їзд визначив основи організації влади та принципи відносин з Росією;

- обрав вищий розпорядчий і законодавчий орган влади на період між з’їздами Рад - Центральний виконавчий комітет (ЦВК) на чолі з Ю. Медведєвим;

- 17 грудня 1917 р. - ЦВК сформував уряд - Народний Секретаріат у складі 11 міністерств на чолі з М. Скрипником;

- місцевими органами проголошувалися губернські, повіти, волосні, сільські та міські ради робітничих, селянських та солдатських депутатів та надзвичайні органи влади - ревкоми, реввійськревкоми, надзвичайні комісії.

У цілому структура органів влади I Всеукраїнським з’їздом Рад визначалась організацією на побудову цих органів у радянській Росії. Постанови з’їзду щодо України були сформульовані в демагогічному дусі, навіяному перемогою пролетарської диктатури.

II Всеукраїнський з'їзд рад - 964 делегати, з них 428 більшовиків, 414 лівих есерів, 90 безпартійних, 32 меншовики, праві есери та інші.

Питання порядку денного з'їзду: а) політичний момент; б) організація збройних сил; в) Україна і Федерація; г) земельне питання; д) фінанси; е) доповідь уряду і ЦВК; є) організаційні питання і вибори. Прийняті рішення:

а) постанови про державний устрій України, яка проголошувалася самостійною незалежною від РСФРР республікою;

б) рішення на подолання децентралістських тенденцій у визначенні державного устрою, що знайшло свій прояв у місництві (проголошення містами і повітами себе «республіками», а місцевих рад - «РНК», зокрема, в м. Одесі);

в) з’їзд прийняв «Тимчасове положення про соціалізацію землі», маніфест «До українського народу» та відозву до окупаційних військ;

г) обрав новий склад ЦВК Рад України.

Функціонування та зміни в органах влади.

1) ЦВКРад України (на чолі з В. Затонським):

а) більшовики у цей період змушені були миритися з політичним плюралізмом; б) оргвідділи ЦВК: агітаційний, зв’язку і технічний, господарський, військовій. в) діяла Президія ЦВК (3 більшовики, 4 ліві сери і 1 лівий український соціал - демократ).

2) Народний Секретаріат: формувався ЦВК; за російським зразком мав законодавчі повноваження, тобто проводилася хибна політика, спрямована на відмову від розподілу гілок державної влади; центральними органами управління окремими галузями були народні секретарства; компетенцію Народного Секретаріату не було законодавчо визначено, своє керівництво він здійснював як через місцеві ради та їх відділи, так і через призначених ним комісарів; на весні 1918 року його покинули ліві сери.

Місцеві ради:

а) політичним напрямом організації та діяльності місцевих Рад була їх більшовизація, що по - новому поставило організаційно - правові питання радянського будівництва;

б) впровадження антидемократичної тенденції до відмови від таємного голосування, відсутність єдиних норм представництва - мета - отримання більшовиками більшості місць в Радах;

в) при розв’язанні важливих питань все більшого значення набували розширені пленуми Рад, тобто пленуми на які запрошувалися представники фабзавкомів, профспілок, солдатських комітетів, штабів Червоної гвардії, де більшовики намагалися передати їм функції розв’язання найважливіших питань.

Надзвичайні органи влади:

- революційні та військово - революційні комітети - ці органи виразно виявили прагнення більшовиків встановити диктатуру своєї партії. Більшовизм перетворювався у державну структуру;

- тривав процес формування «воєнно - комуністичного» державного механізму, складалась адміністративно - командна система;

- 18.12.1917 р. - ЦВК створює крайовий (всеукраїнський) військревком для боротьби з контрреволюцією;

- 21.02.1918 р. - створена надзвичайна комісія Народного

Секретаріату. Загалом, ці органи були нелегітимними, оскільки їх організація не була передбачена ні I, ні II з’їздами Рад. Функціонували інші тимчасові надзвичайні органи влади, революційні штаби, революційні «трійки»; «шістки» та «дев’ятки».

2.