Види адміністративно-правових норм

Адміністративно-правові норми може бути класифіковано на основі різних критеріїв: за змістом, за адресатами, за суб’єктом прийняття, за формою припису, за галузевою належністю, за сферою дії, за ступенем загальності, за юридичною силою тощо.

За адресами адміністративно-правові норми можуть бути класифіковані наступним чином:

ті, що адресовані органам державно-виконавчої влади;

ті, що адресовані іншим державним виконавчо-розпорядчим органам;

ті, що адресовані державним службовцям;

ті, що адресовані державним підприємствам, закладам, організаціям;

ті, що адресовані недержавним об0єднанням, підприємствам, закладам;

ті, що адресовані громадянам.

За формою припису адміністративно-правові норми можуть бути класифіковані наступним чином:

зобов’язуючі (приписні) - ці норми зобов’язують здійснювати певні дії при виникненні передбачених ними умов. Наприклад, під час прийому на роботу організація зобов’язана видати наказ; у разі одержання скарги громадянина орган управління зобов’язаний розглянути її в певний термін; для здійснення певних видів діяльності підприємства зобов’язані одержати ліцензію; підприємства, заклади, організації зобов’язані подавати податковим органам звіти за встановленою формою тощо;

заборонні - ці норми забороняють вчинення тих чи інших дій в умовах, які нею визначені. Заборони можуть мати або загальний, або спеціальний характер. Наприклад, заборона вчиняти дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, є загальною, а заборона міліції застосовувати спеціальні засоби щодо неповнолітніх - спеціальною;

повноважні (дозвільні, диспозитивні) - ці норми уповноважують адресата (або дозволяють йому) діяти в рамках вимог норми за своїм розсудом, проте підкоряючись правовому режиму, який нею встановлено. Фактично ці норми надають адресату вибір: або чинити певні дії, або не чинити їх. При цьому слід мати на увазі, що конкретний юридичний зміст цих норм залежить від особливостей їх адресата.

За галузевою належністю адміністративно-правові норми можуть бути класифіковані наступним чином:

матеріальні - характеризуються тим, що юридично закріплюють комплекс обов’язків і прав, а також відповідальність учасників управлінських відносин, тобто фактично адміністративно-правовий статус органів управління і їхніх посадових осіб. У них знаходить вияв той правовий режим, у рамках якого повинна функціонувати система державного управління. Такі норми нерідко називають статичними. Приклади: право громадянина звернутися зі скаргою й обов'язок відповідного органа (посадової особи) ретельно розібратися з доводами заявника, ужити заходів і у встановлений термін дати відповідь;

процесуальні - регламентують динаміку державного управління і пов’язаних з ними управлінських відносин. Ними визначається порядок прийому, розгляду, вирішення скарг і заяв, порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення тощо. Або іншими словами процесуальні адміністративно-правові норми визначають загальні правила, порядок, процедуру нормотворчої, правозастосовної і юрисдикційної діяльності органів державного управління й інших суб'єктів адміністративного права.

За межею дії адміністративно-правові норми можуть бути класифіковані наступним чином:

у просторі - дія норм у просторі передбачає територію, на яку поширюється їх юридична сила.

у часі: дія адміністративно-правових норм у часі може обмежуватися будь-якими термінами (строкові норми) або не обмежуватися будь-якими термінами (безстрокові норми).

За ступенем загальності адміністративно-правові норми можуть бути класифіковані наступним чином:

загальні - мають загальне значення, наприклад: документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, а для осіб до 16 років - свідоцтво про народження;

міжгалузеві - регулюють яку-небудь одну функцію в усіх галузях (норми міжгалузевого управління), наприклад, контроль за додержанням антимонопольного законодавства у процесі приватизації здійснюється Антимонопольним комітетом України;

галузеві - регулюють відносини у межах однієї галузі. Здебільшого це норми галузевих міністерств та відомств. Такий саме характер мають норми, що містяться у законах, відповідних документах Президента України, Кабінету Міністрів України, якщо їх вплив не виходить за межі конкретної галузі.

місцеві - норми місцевих органів державної виконавчої влади, а також місцевого самоврядування.

4.