<<
>>

4. Контроль у сфері оборони

Серед заходів забезпечення захисту національних інтересів України, утвердження і зміцнення конституційних засад демократичної, правової держави у сфері військових відносин, забезпечення прав і свобод людини важливе місце посідає демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами (далі — цивільний контроль). Це — комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни.

Відповідно до Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» (2003 р.)[73] суб'єктами цивільного контролю є:

• Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;

• прокуратура України;

• судові органи;

• громадяни та громадські об'єднання;

• засоби масової інформації.

Контрольна діяльність Президента України, органів законодавчої та судової влади, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини здійснюється на загальних засадах, висвітлених у Загальній частині курсу адміністративного права (див. 1 том цього підручника).

Щодо контрольної діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, варто зазначити, що ці органи контролюють хід допризовної підготовки, відбір військовими комісіями громадян призовного віку на військову службу; здійснюють контроль за дотриманням на розташованих на території регіону військових частинах, органах та закладах Збройних Сил України, інших військових формувань, земельного, податкового, господарського, трудового, житлового законодавства та законодавства з питань охорони довкілля; мають право заслуховувати доповіді посадових осіб органів управління Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території регіону, про виконання вимог законодавства стосовно правового та соціального захисту громадян, які мають бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас або і відставку, пенсіонерів та членів їх сімей; узгоджують — з точки зору забезпечення безпеки громадян — плани проведення на території регіону військових навчань та інших заходів, пов'язаних з участю і присутністю великої кількості людей, виконують інші контрольні функції.

Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю як через громадські організації, членами яких вони є, через депутатів представницьких органів влади, так і особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представника у справах захисту прав військовослужбовців або до іншого державного органу в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян».

Особливе місце серед суб'єктів цивільного контролю посідають засоби масової інформації, які, висвітлюючи проблеми у сфері національної безпеки і оборони, на основі об'єктивної інформації про службу, життя і побут військовослужбовців, що відбувається в армійському середовищі, формують громадську думку, сприяють підвищенню престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспільства до Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації держави.

Засоби масової інформації можуть запитувати та безоплатно отримувати від органів військового управління відкриту інформацію, документи і матеріали з питань, віднесених до їхньої компетенції; поширюють отриману інформацію через пресу, радіо, телебачення, засоби глобальної інформації мережі Інтернет та в інший спосіб; публікують офіційні відповіді органів державної влади та військового управління на матеріали, що були оприлюднені раніше.

Щодо здійснення державного контролю у сфері оборони з боку окремих органів держави, то особливе місце тут належить Раді національної безпеки та оборони України.

РНБО здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у мирний час, в умовах воєнного або надзвичайного стану, при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, зокрема:

залучає контрольні, інспекційні та наглядові органи, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасним та якісним виконанням прийнятих Радою безпеки рішень, що введені в дію указами Президента України; здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції; контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану; контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану; координує та контролює діяльність органів виконавчої влади щодо відбиття збройної агресії, організації захисту населення та забезпечення його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян, підтримання громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади в сфері оборони:

контролює виконання законів та інших нормативно-правових актів у сфері оборони; сприяє діяльності суб'єктів, які здійснюють демократичний цивільний контроль над Збройними Силами; у питаннях організації фінансової, економічної та господарської діяльності здійснює контроль за ефективним витрачанням коштів і матеріальних цінностей та їх збереженням, бухгалтерським обліком та звітністю; здійснює управління закріпленим за підприємствами, установами та організаціями, які забезпечують діяльність Збройних Сил, державним майном, контролює їх діяльність; здійснює контроль за діяльністю органів військового управління щодо реалізації гуманітарної і соціальної політики в Збройних Силах. Міністр оборони України контролює виконання виданих ним наказів та директив відповідно до чинного законодавства.

Генеральний штаб Збройних Сил України як головний військовий орган з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, Держспецтрансслужбою і Держспецзв'язку: здійснює контроль за станом бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності органів управління, з'єднань, частин, установ і організацій інших військових формувань та правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв'язку, призначених для підпорядкування органам військового управління в особливий період та виконання завдань територіальної оборони; контролює підготовку системи зв'язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони; бере участь у організації контролю за повітряним, водним, інформаційним простором держави та здійснює його в особливий період; здійснює контроль за підготовкою військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв'язку до виконання завдань у сфері оборони держави; здійснює загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників і військовозобов'язаних, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності; здійснює контроль за військовими перевезеннями всіх видів у державі в особливий період, а також перевезеннями, що здійснюються для Збройних Сил у мирний час; контролює службу військ у Збройних Силах; контролює у Збройних Силах здійснення заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці, інформації з обмеженим доступом, яка є власністю держави.

З метою зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України, забезпечення конституційних прав військовослужбовців 7 березня 2002 р.

прийнятий Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»[74], поява якого давно очікувалася суспільством.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону Військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі — Служба правопорядку) — це спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі — військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах, їх розкриття та припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і охоронюваних законом інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил, а також для захисту майна Збройних Сил від розкрадання та інших протиправних посягань, так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.

Основними принципами діяльності Служби правопорядку є законність, повага до особи, її прав і свобод, соціальна справедливість, централізоване керівництво та єдиноначальність, взаємодія з громадськістю.

Основними завданнями Служби правопорядку є: виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби); запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України; участь в охороні військових об'єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; провадження у встановленому законом порядку дізнання у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини; захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань; забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів; виконання у передбачених законом випадках дисциплінарних стягнень у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті та інших рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті; забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до утримання у дисциплінарному батальйоні; сприяння у межах своєї компетенції іншим органам дізнання, органам попереднього (досудового) слідства та суду, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам військового управління, підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них відповідно до законів обов'язків; участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об'єктах.

Загальне керівництво Службою правопорядку здійснює міністр оборони України через начальника Генерального штабу Збройних Сил України, а безпосереднє — Головне управління Служби правопорядку Збройних Сил України.

Військовослужбовцям Служби правопорядку для виконання покладених на них завдань надані права:

• вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів та від інших осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби в запас або відставку з правом її носіння, дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій Служби правопорядку, а в разі невиконання зазначених вимог — застосовувати заходи, відповідні примусу;

• перевіряти у військовослужбовців і військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, а на території військових частин (військових об'єктів) також в інших осіб документи, що посвідчують їх особу, та інші документи, необхідні для з'ясування питань, що належать до компетенції Служби правопорядку, а також у разі підозри їх у вчиненні злочинів чи інших правопорушень;

• викликати осіб для дачі показань та пояснень у справах про злочини та правопорушення, що знаходяться в її провадженні. У разі ухилення цих осіб без поважних причин від явки за викликом для дачі показань у кримінальних справах піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

• затримувати і тримати військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів на гауптвахтах Служби правопорядку з метою застосування тимчасового запобіжного заходу, крім випадків, визначених військовими статутами Збройних Сил, на строки, встановлені законом: підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених чи підсудних, які переховуються від органів дізнання, попереднього (досудового) слідства або суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання; осіб, які вчинили дії, що створюють реальну загрозу для оточуючих, або які виявили непокору законній вимозі військовослужбовця Служби правопорядку;

• затримувати осіб у військовій формі одягу, які мають виражені ознаки психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для оточуючих, з негайним повідомленням лікувального закладу або командирів (начальників) військовослужбовців для вирішення питання щодо їх негайного огляду у відповідних лікувальних закладах;

• відповідно до вимог чинного законодавства проводити особистий огляд або обшук затриманих осіб, огляд речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або є небезпечними для оточуючих;

• складати протоколи про адміністративні правопорушення стосовно військовослужбовців у випадку та в порядку, передбачених законами України, а також стосовно військовозобов'язаних, у разі вчинення ними адміністративних правопорушень під час проходження зборів, стосовно інших осіб, що скоїли правопорушення на території військових частин (військових об'єктів);

• проводити дізнання відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України;

• у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, яких застали на місці вчинення злочину, заходити в жилі та інші приміщення, що належать громадянам, на територію і в приміщення державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності з наступним повідомленням про це прокурора протягом двадцяти чотирьох годин.

Військовослужбовці Служби правопорядку у випадках і в порядку, передбачених вищезазначеним Законом, мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

Комплектування Служби правопорядку особовим складом здійснюється відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

<< | >>
Источник: Авер'янов В.Б.. Підручник: У двох томах: Том 2. Особлива частина. — К.,2009. — 600 с.. 2009

Еще по теме 4. Контроль у сфері оборони:

  1. 11.3. Государственные органы, осуществляющие контроль за деятельностью корпораций
  2. Государственный контроль 28.01.1811-25.10.1917
  3. 13.1. Основы государственного управления в сфере хозяйственной деятельности
  4. 2.2. Реализация контрольно-представительных функций региональных законодательных органов
  5. 1. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки
  6. 4. Державний контроль та нагляд у сферах транспорту і зв'язку
  7. 2. Організація державного управління у сфері безпеки
  8. 1. Загальні засади організації оборони
  9. 3. Організація державного управління у сфері оборони
  10. 4. Контроль у сфері оборони
  11. Глава 33 Управління у сферах охорони громадського порядку та адміністративно-політичної діяльності
  12. ГУ в области обороны.
  13. 7.6 Перспективы и проблемы формирования «оборонной» составляющей Европейского союза
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -