<<
>>

2.1. Суспільство, його поняття і структура

Маючи на увазі те, що дві головні складові предмета ТДП — держава та право — є суспільними інститутами, що виникають і розвиваються в суспільстві, необхідно розуміти, що ж таке суспільство? У науковій літературі дається багато характеристик суспільства.

Але при всій широкій гамі існуючих визначень поняття можна сформулювати таким чином: Суспільство — це соціальна форма матерії, продукт взаємодії людей, ор­ганізація їхнього життя, сутність якої полягає в різноманітних (еко­номічних, політичних, культурних, релігійних) зв’язках між людьми та їхніми об’єднаннями. Суспільство живе та розвивається за суспільними законами. Саме на їх основі виникають людські зв’язки, за допомогою яких індивіди за­безпечують реалізацію своїх інтересів і потреб.

Суспільство з’явилося, коли люди виділилися зі світу тварин. Як говорив Аристотель, людина — головна складова одиниця суспільства, «суспільна істота», головна потреба якої — спілкування із собі подібними. Саме тому суспільство— це насамперед система людського спілкування, людських зв’язків, а не сукупність окремих людей. Людина як фізіологічна істота, по­збавлена людського спілкування, не здатна бути членом суспільства. Історії відомі випадки, коли дитина з моменту народження протягом років перебува­ла у тваринному середовищі. В подальшому, коли такі люди потрапляли у соціум, вони являли собою ніщо інше, ніж розумну тварину, не здатну спілкуватися з оточуючими. Тільки взаємодіючи з іншими людьми, їх об’єднаннями, людина розвивається і сприяє розвитку суспільства.

У системі відносин, яку собою складає суспільство, провідне місце на­лежить економічним (матеріальним) відносинам. Це обумовлено тим, що ос­новою людського спілкування є реалізація матеріальних потреб, які забезпе­чують фізичне виживання людини. В залежності від економічної основи суспільства на різних історичних етапах розвитку людства ми можемо виділяти різні суспільно-економічні формації— історичні типи суспільства, що ґрунтувалися на певному способі виробництва (первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, соціалістичне суспільство).

В залежності від стану розвитку культури, в тому числі культури вироб­ництва, суспільства класифікуються за цивілізаційною ознакою. Цивілізація — це замкнений локальний стан розвитку культури суспільства (антична цивілізація, давньокитайська, сучасна західна цивілізація).

Суспільство як складна організаційна система зв’язків являє собою су­купність установ, об’єднань, спільнот (інститутів), що виконують у суспільстві соціальні і політичні функції. В залежності від виконуваних функцій всі інститути суспільства поділяються на соціальні та політичні (схема 2.1.).

Соціальні інститути — це стійкі форми організації спілкування людей, пов’язані із забезпеченням певного рівня життєдіяльності людини, який відповідає людським потребам на певному етапі історичного розвитку. Так, історично першим соціальним інститутом були родові общини. Рід являє со­бою людську спільноту, об’єднану кровним чи уявним зв'язком, загальною власністю, спільною працею і зрівняльним розподілом. Подібна форма ор­ганізації людського спілкування супроводжувала людство протягом багатьох тисячоліть і забезпечувала інтереси людей на тому етапі, коли існування ок­ремого індивіда без колективу було неможливим. З часом роди об’єднувалися в більш складні соціальні інститути — племена. Пізніше з’явилися різного роду об’єднання: релігійні, ремісничі. У сучасному світі важко буде пе­релічити всі форми людського спілкування, які ми відносимо до соціальних інститутів. Це — сім’я, школа, церква, підприємство, трудовий колектив, громадська організація, спортивна команда тощо.

Політичні інститути — це форми організації людського спілкування, пов’язані зі здійсненням владного управлінського впливу, об’єктом якого є суспільство. Першим політичним інститутом, який залишається наймогутнішим до теперішнього часу, стала держава.

Всі соціальні та політичні інститути є структурними складовими єдиного суспільства і перебувають у стані постійної взаємодії. Так, на основі розша­рування родового суспільства виникає держава, яка, в свою чергу, здійснює владний вплив на всі без вийнятку суспільні інститути.

<< | >>
Источник: Нікітін А.В.. Теорія держави та права: Навч. посіб. для дистанційної форми нав­чання / За ред. A.M. Колодія — К.: Ун-т «Україна»,2004. — 158 с.. 2004

Еще по теме 2.1. Суспільство, його поняття і структура:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -