§ 3. Правові засоби

Загальна характеристика правових засобів.

Функціональний бік правової системи досліджується за допомогою правових засобів.

Правові засоби - це правові явища, виражені в інструментах (настановах) і діяннях (технологіях), за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення соціально корисних цілей.

Ці цілі можуть бути різноманітними, але у кінці-кінців вони всі зводяться до справедливого упорядкування суспільних відносин. Саме у якості правових засобів виступають норми права, акти правозастосування, юридичні факти, договори, суб’єктивні права і юридичні обов’язки, заборони, пільги тощо.

Ознаки правових засобів:

1. Вони є узагальнюючими юридичними способами забезпечення інтересів суб'єктів права, досягнення поставлених цілей.

2. Відображають інформаційно-енергетичні якості і ресурси права, що додає їм особливу юридичну чинність, спрямовану на те, щоб подолати перешкоди, які стоять на шляху задоволення інтересів учасників правовідносин.

3. Певним чином поєднуючись, виступають основними елементами дії права, механізму правового регулювання, правових режимів (тобто функціонального боку права).

4. Призводять до юридичних наслідків, конкретних результатів, того чи іншого ступеня ефективності або дефективності правового регулювання.

5. Забезпечуються державою.

Щодо класифікації правових засобів, то їх можна поділити за різними підставами. Так, за галузевою приналежністю правові засоби можуть бути конституційними, цивільними, адміністративними тощо. Прикладом конституційних засобів можуть бути проголошені в Конституції України права та свободи громадян. Прикладами цивільно-правових засобів можуть бути санкції за недотримання нотаріальної форми угод. Прикладом адміністративного засобу може бути штраф за безплатний проїзд у міському транспорті. До інших правових засобів можна віднести кримінально-юридичні, трудові тощо.

Інша класифікація встановлюється за характером правових засобів. У цьому випадку можна виділити матеріальні і процесуальні правові засоби. До матеріальних правових засобів належить встановлення прав та обов’язків за договором купівлі- продажу, що регламентується статтею 655 Цивільного кодексу України. Процесуальними правовими засобами є норми, що встановлюють порядок притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Досить цікавою є класифікація правових засобів за їх функціональною роллю. У цьому випадку вони можуть бути регулятивними та охоронними. Так, норми цивільного права, як правило, належать до регулятивних правових засобів, а норми кримінального права - до охоронних.

Але найбільш цікавим є класифікація правових засобів за їх інформаційно- психологічною спрямованістю, тобто чиїм інтересам віддається перевага. У цьому випадку правові засоби можуть бути стимулюючими чи обмежуючими.

Класифікація правових засобів.

Таблиця 25.2.

Правові стимули.

Правовий стимул - це правове спонукання до законослухняних дій, яким одночасно задовольняються інтереси суб'єкта.

Загальними ознаками реалізації правових стимулів є наступні:

• Вони пов’язані із сприятливими умовами для реалізації власних інтересів суб’єкта в силу того, що виражаються у обіцянці або надати певні цінності, або ж відмінити чи знизити ступінь позбавлення цінностей (наприклад, відміна або зниження покарання може бути стимулом).

• Повідомляють про розширення об’єму можливостей, свободи в силу того, що формами прояву правових стимулів є суб’єктивні права, законні інтереси, пільги та відзнаки.

• Визначають собою позитивну правову мотивацію.

• Припускають підвищення позитивної активності.

• Спрямовані на упорядковані зміни суспільних відносин, виконують функцію розвитку соціальних зв’язків.

Класифікація правових стимулів.

Таблиця 25.3.

Правові стимули можуть класифікуватися за багатьма підставами. Так, за галузевою приналежністю вони можуть бути конституційними, цивільними, екологічними тощо, залежно від обсягу - основними (суб’єктивне право), частковими (законний інтерес) і додатковими (пільга). Досить цікавим є поділ правових стимулів залежно від часу дії. У цьому випадку вони можуть бути постійними (таким стимулом є проголошене статтями 316 і 317 Цивільного кодексу України право власності на майно) і тимчасовими (таким стимулом є разова премія). Однією з найпоширеніших класифікацій визнається поділ правових стимулів за їх змістом на матеріально-правові і морально-правові. Прикладами матеріально- правових стимулів є зарплатня, премія, нагородження цінним подарунком тощо.

Але з точки зору теорії держави і права найцікавішою є класифікація за елементом структури норми права на юридичний факт-стимул, суб’єктивне право, законний інтерес, пільгу і заохочення.

З точки зору структури норми права юридичний факт-стимул виступає у якості гіпотези.

У своїй діяльності люди враховують, що бажані чи небажані для них правові наслідки обумовлені певними юридичними фактами. Тому в одних випадках вони прагнуть до виникнення юридичних фактів, а в інших же, навпаки, перешкоджають їх появі. Так, згідно статті 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення” № 1788- XII від 5 листопада 1991 року для отримання пенсії за віком на загальних засадах чоловік не лише повинен досягти 60 років, а й пропрацювати не менше 25 років.

У силу цього, чоловік, що прагне отримати пенсію за віком, змушений узгоджувати свою поведінку із закріпленими у нормі юридичними фактами, насамперед враховувати необхідність накопичення відповідного стажу. Таким чином юридичний факт стимулює певну поведінку, виступаючи у ролі факту- стимулу.

Законний інтерес - це правовий дозвіл, у якому відсутні вказівки діяти чітко зафіксованим у законі чином і вимагати відповідної поведінки від інших осіб. На відміну від суб’єктивного права, законному інтересу не відповідає юридичний обов’язок контрагента.

Правова пільга - правомірне полегшення стану суб'єкта, що дозволяє йому повніше задовольнити власні інтереси і виражається як у наданні додаткових особливих прав (переваг), так і в звільненні від обов'язків.

Суб’єктивне право, законний інтерес і пільга виражає можливість діяти і у силу цього є диспозицією.

Щодо заохочення, то воно є санкцією.

Правове заохочення - це форма і міра юридичного схвалення добровільної заслуженої дії, у результаті чого суб'єкт винагороджується, для нього наступають сприятливі наслідки.

Правові обмеження.

Правове обмеження - це правове стримування протизаконної акції, що створює умови для охорони і захисту інтересів контрсуб’єкту і суспільних інтересів.

Загальними ознаками правових обмежень є наступні:

• Вони пов’язані з несприятливими умовами (загроза чи позбавлення певних цінностей) для реалізації власних інтересів суб’єкта, адже спрямовані на їх стримування і одночасно на задоволення зацікавленості протилежної сторони та суспільства у охороні та захисті.

• Сповідають про зменшення обсягу можливостей та свободи, а значить, і прав особи, що досягається за допомогою обов’язків, заборон, покарань тощо.

• Являють собою негативну правову мотивацію.

• Передбачають зниження негативної активності.

Спрямовані на захист суспільних інтересів, виконують функцію їх

охорони.

Класифікація правових обмежень.

Таблиця 25.4.

Правові обмеження, так само як і правові стимули, є досить різноманітними, їх класифікації дещо схожі, адже у процесі правового впливу вони взаємно доповнюють одне одного.

Так, за галузевою приналежністю вони можуть бути конституційними (наприклад, конституційний обов’язок охороняти природу), цивільними (наприклад обов’язок сплатити гроші за товар за договором купівлі-продажу), екологічними (прикладом може бути заборона полювати в заповідниках) тощо.

обмеження можуть бути повними та частковими. Прикладами повних обмежень може бути позбавлення дієздатності психічно хворих осіб, а часткових - обмеження дієздатності осіб, що зловживають алкогольними напоями. За часом дії правові обмеження є постійними і тимчасовими. Як приклад можна привести постійні виборчі обмеження, що встановлюються законом чи тимчасові обмеження, які встановлюються на період надзвичайного стану. Досить цікавим є поділ правових обмежень за змістом на матеріально-правові і морально-правові. Прикладом матеріально-правового обмеження може бути позбавлення премії, а прикладом морально-правового - догана.

Але, так само, як і правові стимули найбільший інтерес для теорії держави і права є класифікація правових обмежень за елементом структури норми права. У цьому випадку виділяються юридичний факт-обмеження, юридичний обов'язок, заборона і зупинення, покарання.

З точки зору структури норми права юридичний факт-обмеження виступає у якості гіпотези.

Фактами-обмеженнями визнаються ті стримуючі обставини, що встановлені у гіпотезі норми права. Зокрема, згідно статті 26 Сімейного кодексу України факт знаходження у одних правовідносинах (споріднення) перешкоджає виникненню інших відносин (шлюбних).

Зупинення - це тимчасові і конкретні заборони на використання посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями своїх функціональних обов’язків. Так, згідно частини 2 статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення („Зупинення виконання постанови в зв’язку з поданням скарги або принесенням протесту”) „принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту”^[117].

Зупинення лише тимчасово припиняє правопорушення, стримуючи наступ суспільно-шкідливих наслідків.

Юридичний обов’язок, заборона і зупинення виражають необхідність діяти і у силу цього є диспозицією.

Наступним елементом у структурі правової норми є санкція, що встановлює різні покарання.

Правове покарання - форма і міра юридичного осуду винної, протиправної поведінки, у результаті якої суб'єкт у чомусь обов'язково обмежується, чогось позбавляється.

Питання для самоконтролю.

1) Що таке правові засоби?

інформаційно-психологічною спрямованістю?

6) Що означає класифікація правових засобів за

інформаційно-психологічною спрямованістю?

Дискусійні завдання:

1) Для яких іноземних товарів, на Ваш погляд, слід створювати режим найбільшого сприяння і чому.

2) Що, на Ваш погляд, потребує в Україні заходів протекціонізму і чому.

ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 5:

Книги.

Навчально-методична література.

1. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 320 с.

2. Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права. Учебно­методическое пособие. Краткий учебник для вузов. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999.-448 с.

3. Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М.: ПРИОР, 2001.-464 с.

4. Панарин А.С. ПОЛИТОЛОГИЯ. Западная и восточная традиция: Учебник для вузов. - М.: Университет, 2000. - 320 с.

5. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. - М.: Новый Юрист, 1999. - 240 с.

6. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел., 2000. - 704 с.

7. Теория государства и права: Курс лекций / По ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристъ, 2000. - 776 с.

8. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.: НОРМА, 2000. - 616 с.

9. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. - 640 с.

10. Теорія держави і права: Конспект лекцій / Уклад. В.В. Сухонос (мол.). - Суми: УАБС, 2003.-90 с.

Першоджерела, монографії і наукові видання.

11. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. - К.: Україна, 1999. - 554 с.

12. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С. Журавський, О.В. Зайчик, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко; За заг. ред. В.С. Журавського. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 296 с.

13. Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. Монографія. - Суми: Університетська книга, 2003. - 336 с.

Художня і популярна література.

14. Безелянсикий Ю.К. От Рюрика до Ельцина (Календарь российской истории). - М.: Физкультура и спорт, 1993.-352с.

15. Даме Х.Г. Франциско Франко. - Ростов н/Д.: Феникс, 1999. - 352 с.

16. Дмитрук А. Формика // Фантастика-85. - М.: Молодая гвардія, 1985. - С. 177-191.

17. Долин А.А., Попов Г.В. Кэмпо - традиция воинских искусств. - М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1990. - 429 с.

18. Полторак А.И. Нюрнбергский эпилог. - М.: Юридическая литература, 1983.-416 с.

19. Фу накоси Г. Каратэдо: мой жизненный Путь. - Новосибирск: ISI, 1993. -

447 с.

Статті.

Енциклопедії, словники і довідники.

20. Батанов О.В., Тихомиров О.Д. Правомірна поведінка // Юридична енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 46.

21. Бобровник С.В., Щебельський В.Є. Правотворчість // Юридична енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 51.

22. Клименко Н.І. Поведінка // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 582.

23. Нагребельний В.П., Оніщук М.В. Надзвичайний стан // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 23-25.

24. Рабінович П.М. Прогалини у праві // Юридична енциклопедія. - К., 2003. -Т. 5. -С. 148.

25. Тарахонич Т.І. Правопорушення // Юридична енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. -С. 47-48.

26. Шемшученко Ю.С. Поведінка правова // Юридична енциклопедія. - К., 2002. -Т. 4. -С. 582.

27. Шемшученко Ю.С. Правопорушення міжнародне // Юридична енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 48.

28. Шемшученко Ю.С., Пархоменко Н.М. Правовий статус // Юридична енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 44.

29. Щебельський В.Є. Колізія нормативних актів // Юридична енциклопедія. -К., 2001.-Т. З.-С. 156-157.

Збірники наукових праць і журнали.

30. Бобровник С.В. Колізійні норми в системі засобів правового регулювання // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Вип. 12. - К., 2001. - С. 69-76.

31. Список Шиндлера //Видео-Асс Premiere. - 1994. -№ 20. - С. 15-16.

32. Тарахонич T.I. Правове регулювання: теоретичні аспекти // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Вип. 12. - К., 2001. - С. 76-81.

Хрестоматійні матеріали і антології.

33. Про внесення змін в діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік. Постанова ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Д. Гончаренка. - К.: Ін Юре, 2003. - С. 474- 475.

34. Трубецкой Е.Н. Лекции по энциклопедии права // Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Хрестоматия. Учебное пособие. - М.: Интерсталь, 1998. - С. 721-726.

Нормативні матеріали.

35. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Феміна, 1996. - 64 с.

36. Кодекс про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х // ВВР. - 1984. - додаток до № 51. - ст. 1122.

37. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ // ВВР. - 2002. -№21-22. -ст. 135.

38. Цивільний кодекс України, № 435-IV від 16 січня 2003 року. - Харків: Одіссей, 2003. - 408 с.

39. Про пенсійне забезпечення. Закон України № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року // ВВР. - 1992. - № 3. - ст. 10.

40. Про внесення змін до Порядку присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань. Постанова Кабінету міністрів України № 229 від 14 березня 2001 року // Орієнтир. - 2001. - 28 березня. - С. 15-16.

41. Про порядок розгляду атесатиційних справ про присвоєння вчених звань професора і доцента. Наказ Міністерства освіти України № 406 від 13.11.97 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 2. - Ст. 144.

42. Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М.: ИНФРА-М - НОРМА, 1997. - 816 с.

43. Конституции зарубежных государств. Учебное пособие. 2-е изд., исправ. и доп. - М.: БЕК, 1997. - 586 с.

44. Современные зарубежные конституции. Учебное пособие. - М.: Полигран, 1992. - 285 с.

45. Конституция Российской Федерации. - М.: Юридическая литература, 1995. -64 с.

46. Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР / Под ред. Ю.Д. Северина. - М.: Юридическая литература, 1984. - 528 с.

47. По делу о проверке конституционности Указов Президента Российской Федерации от 23 августа 1991 года «О приостановлении деятельности Коммунистической партии РСФСР», от 25 августа 1991 года «Об имуществе КПСС и Коммунистической партии РСФСР» и от 6 ноября 1991 года «О деятельности КПСС и КП РСФСР», а также о проверке конституционности КПСС и КП РСФСР. Постановление Конституционного суда Российской Федерации № 9-П от 30 ноября 1992 года // Российская газета. - 1992. - 16 декабря. - С. 6.

48. Про заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Закон Республіки Білорусь № 47-3 від 26 червня 1997 року // Міжнародно-правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд. М.І. Камлик та ін. - К.: Школяр, 1999. - С. 366-374.

49. Об усилении ответственности за спекуляцию, незаконную торговую деятельность и за злоупотребление в торговле. Закон СССР № 1767 - І от 31 октября 1990 года // Бюллетень Верховного суда СССР. - 1990. - № 5. - С. 47-48.

Електронні носії інформації.

50. Наибольшее благоприятствование // Большой иллюстрированный энциклопедический словарь, подготовленный компанией «Media Group».

51. Протекционизм // Большой иллюстрированный энциклопедический словарь, подготовленный компанией «Media Group».

52. Территориальные воды // Большой иллюстрированный энциклопедический

словарь, подготовленный компанией «Media Group».

53. Территориальные воды // БСЭ. - Электронный вариант, подготовленный

компанией «Media Group».