Поняття, ознаки і суть права
Право у повсякденному житті людей пов'язується з вирішенням їхніх практичних справ, конфліктів, узгодженням інтересів різних груп людей. Воно виражається і реалізується у законах, урядових постановах, указах президента, адміністративних та судових рішеннях, адвокатських документах та інших актах законотворчих і правозастосовчих органів держави. Право впливає на всі сфери функціонування суспільства і життя його індивідів. Цей інститут, маючи фундаментальне, доленосне значення для людей, їхніх спільностей, об'єднань, привертав велику увагу визначних діячів у сфері політики, науки, мистецтва,
101
мислителів різних країн І народів протягом тисячолітньої історії розвитку цивілізації. Сутність та вартісність права висвітлені у численних працях вченихюристів. Вони вважають, що право це історично обумовлена людською свободою динамічна рівновага між особистим інтересом і суспільною необхідністю.
Право це мораль правителя. Воно повинно забезпечувати спільне громадськополітичне буття людей на засадах особистої свободи за мінімального карального насильства. Основними ознаками права, поряд з нормативністю і загальною обов'язковістю, є рівність, справедливість, свобода.
Правового регулювання, у повному розумінні цього слова, зовсім нема там, де не забезпечені права людини, законодавчі заборони на станові привілеї або їх соціальні аналоги та не дотримують юридичних гарантій активного громадянства.
Тепер пригадаємо визначення "права", що ми розглядали в ході підготовки до здачі кінцевих іспитів.
Право у загальносоціальному відношенні це певні можливості суб'єктів суспільного життя, які об'єктивно зумовлені рівнем розвитку суспільства.
Право — це система загальнообов'язкових формально визначених, гарантованих, встановлених або санкціонованих державою норм (правил поведінки), які виражають волю домінуючої частини населення соціальнонеоднорідного суспільства, встановлюють права й обов'язки учасників правовідносин і спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також до загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.Повніше визначення сутності права дав ученийюрист С. С. Алексеев: право це система норм, виражених у законах, інших визнаних державою джерелах, що є загальнообов'язковим, нормативнодержавним критерієм правомірно дозволеної (а також забороненої, рекомендованої) поведінки.
Основні ознаки права
Визначень (трактувань) поняття права в науці існує дуже багато. І це закономірно, тому що до розуміння
102
сутності права застосовують різні підходи. Крім того, ніяке визначення (дефініція) не в змозі охопити всі ознаки права.
До його основних ознак, характерних рис науковці відносять:
> право явище суспільне. Воно виникає на певному етапі суспільного розвитку як його продукт;
> право виступає регулятором соціальне значимої поведінки людини і є різновидом соціальних норм, що узгоджує поведінку між людьми та їх об'єднаннями;
>• право за своєю сутністю є, в масштабі всього суспільства, засобом (формою) соціального компромісу, встановлення паритету соціальних інтересів;
> право це формально виражені норми, які свій зовнішній вияв знаходять у його джерелах (формах);
> право як особливий різновид соціальних норм наділене якісною нормативністю, що діє як типовий регулятор однотипних ситуацій, передбачених цими нормами, без обмеження кількості застосувань. Нормативність формується як результат узагальнення і фіксації сталих, повторюваних соціальне корисних відносин, вчинків людей;
> зміст права визначається потребами суспільного розвитку, інтересами учасників відносин, вираженими в їх свідомості;
> право є цілісною системою взаємозв'язаних структурних елементів (інститути, галузі);
>• право це інтелектуальновольовий регулятор поведінки.
Воно має не тільки спеціальноюридичний або правовий механізм дії, а й психологічний. Право не може регулювати поведінку інакше як через свідомість і волю людини. У певній мірі право можна розглядати як інформаційну систему, наділену інформацією владного характеру, яка після усвідомлення перетворюється на волю і поведінку суб'єктів;> право є загальнообов'язковим. На відміну від інших соціальних норм, воно репрезентує загальнодержавну нормативну систему, вимоги якої, без винятків, обов'язкові для всіх членів суспільства;
103
т
> праву характерна чітка регламентація. Процедура як регламентований порядок, що у певній мірі характерний і для інших соціальних регуляторів для права має глибинніші засади. Система права включає певні процедурні галузі, які стосуються реалізації і вироблення юридичних норм;
^ право тісно пов'язано з державою. Держава виявляє правові потреби суспільства і оформляє їх у нормативноправових актах, а згодом здійснює контроль за виконанням цих приписів, забезпечуючи, в необхідних випадках, їх примусову реалізацію;
> право базується на принципі рівності. Цей принцип передбачає рівність вимог нормативних приписів до всіх учасників суспільних відносин незалежно від індивідуальних властивостей (принцип формальної рівності).
Отже, враховуючи вищенаведені ознаки, можна сформулювати дефініцію: право це оформлена в офіційних джерелах і гарантована державою єдина в масштабі суспільства нормативна система, покликана регулювати соціальне значиму поведінку учасників суспільного процесу на основі встановлення рівноваги інтересів, узгодження волевиявлення і правових вимог для всіх верств населення.
Це ще раз підтверджує існування у визначенні сутності права багатоманітності, або плюралізму. Різні підходи до встановлення сутності права є закономірним і позитивним явищем. Вони дають змогу всебічно, найбільш повно встановити уявлення про право.