9.1. Історія розвитку категорії "правова держава"
З моменту виникнення держави і права людство шукає оптимальні форми взаємодії між особистістю, державою та суспільством. На думку багатьох науковців давнини і сучасності, найліпшою формою організації влади, здатної гарантувати належний рівень прав і свобод людини, захищати інтереси усього суспільства, є держава, в якій панує право.
Різні теоретичні концепції, які виражали ідею, суть і поняття правової держави, сформувалися досить давно. Вже в стародавньому світі розпочалися пошуки принципів, належних взаємовідносин і погодженої взаємодії права і влади. Ще у Давній Греції Платон висловив думку про близьку загибель кожної держави, де закон не має сили і знаходиться під чиєюсь владою. Арістотель стверджував, що там, де відсутня влада закону, не може бути місця будь-якій формі державного ладу. Таким чином, досить рано сформувалась ідея про справедливість такої політичної форми суспільного життя людей, за якої право, завдяки визнанню і підтримці публічної влади, стає владною силою. Символічним відображенням подібних уявлень став образ Феміди (богині правосуддя) з пов'язкою на очах, з мечем і терезами правосуддя. Вона уособлює єднання сили і права: правопорядок, який охороняється богинею, однаковіою мірою обов'язковий для всіх.
148
Видатний вчений епохи феодалізму Фома Аквінський говорив про те, що держава необхідна для створення єдиного добробуту, забезпечення умов гідного та розумного життя. Закони, на які спирається державна влада, він зображав в якості піраміди, верхівка якої — універсальні закони всесвіту.
Подальшого розвитку ідеї правової держави набувають в діяльності вчених Нового часу. В трактуванні Дж. Лока концепція правової держави втілюється в державі, де править закон, що відповідає природному праву та визнає невідчужувані природні права і свободи особи. Таку державу з верховенством права він протиставляв деспотизму.
Розробляючи концепцію поділу влади, Ш.Л. Монтеск'є зазначав, що для попередження зловживання владою необхідний такий порядок речей, при якому різні влади могли б взаємно стримувати одна одну. Поділ і взаємне стримування влади є, згідно з Монтеск'є, головною умовою для забезпечення політичної свободи в її відношенні до державного устрою. При цьому він підкреслював, що політична свобода полягає в тому, щоб мати можливість робити те, що повинен хотіти, і не бути примушеним робити те, чого не потрібно хотіти. Свобода є правом робити все, що дозволено законами. Ще один прибічник концепції суспільного договору і природного права Жан-Жак Руссо говорив про обов'язок держави забезпечувати свободу громадян, яка полягає у добровільному, свідомому виконанні законів.Ідеї просвітників помітно вплинули не тільки на наступні теоретичні уявлення про правову державу, але й на конституційне законодавство і державно-правову практику того часу. Цей вплив проявився в Конституції США 1787 р., у французькій Декларації прав людини і громадянина 1789 р., в цілому ряді інших правових документів.
Значним є внесок у формування теорії правової держави І. Канта і Ф.В. Гегеля. "Держава, — зазначав Кант, — це об'єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам". Стосовно законодавця Кант формулює обмежувальний принцип його діяльності: те, що народ не може вирішити відносно самого себе, того і законодавець не може вирішити відносно народу. На думку Гегеля, держава — це також право, найбільш розвинене і змістовно багате, вся система права, що включає в себе визнання всіх інших, більш абстрактних прав — прав особистості, сім'ї і суспільства. В діалектичній ієрархії прав держава знаходиться на вершині правової піраміди. Гегель звеличує і боготворить саме правову державу не як апарат насильства, а як усю систему права.
Сам термін "правова держава" (Rechtsstaat) міцно закріпився в німецькій юридичній літературі в першій третині XIX ст. Вперше у 1813 році німецький вчений К. Велькер використав цю категорію, а його співвітчизник Роберт фон Моль ввів її у науковий обіг.
Еще по теме 9.1. Історія розвитку категорії "правова держава":
- *(775) В переводе на русский язык название "Аккерман" означает "Белый город".
- 2. Соотношение понятий "исполнительные действия" и "меры принудительного исполнения"
- if( !cssCompatible ) { document.write(" 12.4. Функції права У науці поняття "функція" вживається в різних значеннях. Функції розглядаються в математиці, біології,кібернетиці, соціології, фізиці та ін. У юридичній науці термін "функція" вживається для характеристики соціальної ролі й призначення держави і права. Поняття "функція права" повинне охоплювати одночасно як призначення права, так і напрями його впливу на суспільні відносини. Таким чином, функці
- у підпунктах 9, 21, 39 пункту 6 статті 17 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб" від 9 січня 2025 року № 4196-ІХ
- 42. У пунктах 3 та 4 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 1, ст. 1, № 23, ст. 211)
- Эти размышления Ильин изложил в статье "Очерки внутренней России", которая была опубликована 24 и 25 октября 1925 года в белградской газете "Новое время"*(1458)
- В "Энциклопедическом словаре" Брокгауза и Ефрона А.Я. Антонович характеризовался как ученый, который "в своих трудах придерживается направления более практического, чем научного, избегая касаться наиболее важных и жгучих вопросов"
- 33. Розділ IX "Прикінцеві положення" Закону України "Про кредитні спілки" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 15, ст. 101) доповнити пунктами 5-7 такого змісту:
- 31. Розділ IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про інститути спільного інвестування" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 29, ст. 337) доповнити пунктами 16-18 такого змісту:
- 29. Розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 31, ст. 268) доповнити пунктом 7 такого змісту:
- 36. У розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11 із наступними змінами):
- 43. Пункт 2 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2) викласти в такій редакції:
- 32. Главу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 13, ст. 69) доповнити пунктами 5-1 і 5-2 такого змісту:
- 15. Розділ XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380) доповнити пунктом 1-1 такого змісту:
- 13. Розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами) доповнити пунктами 9-11 такого змісту:
- 30. Розділ XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 50-51, ст. 384 із наступними змінами) доповнити пунктами 10-12 такого змісту:
- 25. Розділ VI "Заключні положення" Закону України "Про політичні партії в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 23, ст. 118) доповнити пунктом 5 такого змісту:
- 26. Розділ V "Прикінцеві положення" Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365 із наступними змінами) доповнити пунктом 1-2 такого змісту:
- 46. Розділ V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 12, ст. 68; 2019 р., № 46, ст. 302) доповнити пунктом 7-2 такого змісту: