§ 7. Функції теорії права і держави

Кожна наука, виконуючи завдання, що стоять перед нею, досліджує в рамках свого предмета ті чи інші явища з метою отримання наукових знань про них, узагальнення теоретичної інформації та результатів практичної діяльності.

Функції науки вказують, для чого призначена дана наука, які вона покликана виконувати завдання і яку мету ставить перед собою.

Теорія права і держави виконує такі функції:

Пізнавальну або онтологічну (від грец. «онтос» - те, що іс­нує, «логос» - наука) функцію. Вона виражається в тому, що те­орія права і держави в рамках свого предмета вивчає наявні державно-правові явища: процеси їх виникнення, розвитку та їх справжній стан, становище.

Евристичну (від грец. «еуріско» - знаходжу і «евристика» - мистецтво знаходження істини). Теорія права і держави, піз­наючи державно-правові явища, покликана виявляти нові за­кономірності в їх розвитку, появу, зародження і розвиток нових особливостей державно-правового життя. Особливо важлива ця якість науки в переломні моменти історії. Наприклад, під час зміни однієї соціально-економічної формації іншою, що відбува­ється в даний момент в Україні. Ця обставина допомагає вчасно виявити юридичний мотив у правотворенні, удосконалити ме­ханізм держави, адаптувати його до виконання нових завдань і напрямів діяльності.

Прогностичну (від грец. «прогнозів» - прогноз). Ця функція по­лягає в тому, що теорія права і держави не тільки вивчає наявні державно-правові явища, але на підставі вивчених закономір­ностей походження і розвитку цих явищ передбачає подальші шляхи та варіанти іх розвитку. Саме в можливості на підставі накопиченого наукового багажу передбачати подальший роз­

виток подій, явищ, що вивчаються, і полягає цінність науки для суспільства.

Організаторську (від грец. «органон» - знаряддя) функцію. Звісно, безглуздим було б вивчення державно-правових явищ без подальшого втілення результатів досліджень у практичній діяль­ності.

Політичну функцію (від грец. «поліс» - держава і «політика» - державні або суспільні справи, мистецтво управління держа­вою). Держава і право займають центральне місце в політичній системі суспільства. Держава, становлячи ядро політичної сис­теми, виступає від імені всього суспільства, консолідує всі полі­тичні сили в суспільстві та встановлює певні правила здійснен­ня політичної діяльності всіма суб’єктами політичної системи, впливає на внутрішню і зовнішню політику. З іншого боку, різні політичні сили в суспільстві впливають на державний механізм з метою реалізації своїх інтересів, їх вираження у внутрішній і зовнішній політиці держави. При цьому взаємодія всіх елементів політичної системи відбувається в рамках права. Тому теорія права і держави вивчає політичну систему суспільства, роль і взаємини держави з іншими суб’єктами політичної системи, вплив політичної діяльності на розвиток держави і формування права, співвідношення політичних і правових норм при регу­люванні відносин у сфері політики тощо. У рамках спеціальної теорії права і держави і відбувається активне обговорення низки доленосних питань для історії держави, що завжди пов’язано зі втручанням до царини певних політичних інтересів і відносин: наприклад, найбільш відповідних форм власності, державного устрою, правління та політичного режиму для тієї чи іншої дер­

жави тощо.

Методологічну [метод- спосіб вивчення, планомірний шлях пізнання) функцію. Теорія права і держави є засадничою, осново­положною юридичною наукою, яка досліджує і розробляє загаль- ноправові категорії, понятійний апарат, використовувані всіма галузевими та спеціальними юридичними дисциплінами. Від рівня розвитку теорії права і держави залежить і рівень розвитку спеціальних юридичних наук, що, врешті-решт, позначається на рівні та якості правового регулювання. Тому загальна теорія права і держави повинна постійно удосконалюватися, ставити перед собою і вирішувати проблеми, що вимагають теоретичного осмислення, давати висновки з питань, що цікавлять галузеві та спеціальні юридичні науки. У цьому сенсі теорія права і держави є методологічною підвалиною всієї юриспруденції.

Крім того, теорію права і держави можна назвати методо­логічною наукою і тому, що в рамках її предмета вивчаються й узагальнюються методологічні засади, методи і методики науко­вого дослідження у галузі правознавства, арсенал яких постійно поповнюється.

Ідеологічну (від грец.«idea» - уявлення) функцію. Суспільні на­уки, у тому числі й юридичні, а особливо загальна теорія права і держави, тісно пов’язані з ідеологією: політичною, правовою тощо. Ідеологія - це віддзеркалення суспільного буття через призму класових, соціально-групових інтересів. Призначення ідеології - вироблення системи цінностей, на яку орієнтується певна соціальна група, яка іх прагне реалізувати, втілити в дій­сність, сформувати цю дійсність відповідно до визнаної системи цінностей. Ідеологія говорить про те, що повинно бути і чого не повинно бути в соціальному світі (суспільстві).

Держава і право як соціальні інститути - це наймогутніший і найефективніший засіб для затвердження тих чи інших ціннос­тей, досягнення певної соціальної мети. Тому і юридична наука, яка вивчає ці явища, неминуче схиляється у бік тієї чи іншої ідеології, що дає підстави приписувати даній науці ідеологічну функцію.

Раніше, за радянської доби, ідеологічна функція будь-якої суспільної науки полягала в цитуванні класиків марксизму- ленінізму і підтвердженні теоретичними висновками і прикла­дами з практики істинності марксистсько-ленінської теорії. Сьо­годні під ідеологічною функцією теорії права і держави мають на увазі формування такого світогляду індивіда, який відрізня­ється високим рівнем правової культури, розумінням значущості та ролі права і держави для впорядкування й охорони суспільних відносин, що включає пошану прав і свобод людини, демокра­тичних інститутів влади, інститутів цивільного суспільства, ви­знання природних прав людини тощо.